Справа № 22ц/796/15758/2015 Головуючий у 1-й інстанції - Супрун Г.Б.
17 грудня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі :
головуючого - Шахової О.В.
суддів Вербової І.М., Поливач Л.Д.
при секретарі - Бугай О.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк», поданою його представником Ференець Анною Валеріївною, на рішення Подільського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2015 року,
У травні 2015 року ПАТ «Комерційний банк «Експобанк» звернулось до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 22 листопада 2007 року між ВАТ «КБ «ЕКСПОБАНК», правонаступником якого є ПАТ «КБ «ЕКСПОБАНК» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту і забезпечення №207/АК-2007, згідно якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 41 000 доларів США на умовах забезпеченості кредиту, його цільового використання, строковості, повернення та платності, із сплатою процентів за користування кредитом з розрахунку 12% річних на строк до 21.11.2014 року. Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі встановленому договором, що підтверджується заявою на видачу готівки №12 від 22 листопада 2007 року. У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 22 листопада 2007 року між ВТ «КБ «ЕКСПОБАНК» та ОСОБА_2, а також ОСОБА_3 було укладено договори поруки, за якими останні як поручителі відповідають перед кредитором як солідарні боржники у повному обсязі, як і позичальник, зокрема, за повернення кредиту у встановлений договором кредиту термін, сплату процентів за користування кредитом у розмірі, визначеному договором кредиту, неустойки у випадках та розмірі, що передбачений договором кредиту.У порушення умов укладеного договору ОСОБА_1 свої зобов'язання з повернення кредитних коштів належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 15 квітня 2015 року виникла заборгованість у сумі 167 379,79 доларів США та 57 348,03 грн, яку позивач просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду представник ПАТ «Комерційний банк «Експобанк» - ФеренецьА.В. подала апеляційну скаргу та посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
На обґрунтування своїх доводів, вказує, що судом першої інстанції не враховано, що відповідачі із заявою про застосування позовної давності щодо нарахування пені до суду не звертались, а суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність. Позивач правомірно надав кредит в іноземній валюті, і заборгованість зі сплати пені за таким підлягає стягненню у валюті кредиту.
У судове засідання сторони не з'явились.
Перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 526 ЦК Українизобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Частиною 1 статті 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
У разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 ЦК України).
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із недоведеності позовних вимог, у зв'язку необґрунтованістю суми заборгованості за кредитним договором. При цьому зазначив, що позивачем не надано доказів на підтвердження обґрунтування розміру і складових заборгованості за тілом кредиту; проценти за користування кредитом нараховані поза межами дії кредитного договору; стягнення пені за несвоєчасну сплату заборгованості за договором кредиту та сплату процентів у доларах США суперечить вимогам ч. 2 ст. 192, ч. 3 ст. 533 ЦК України, Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю». Крім цього зазначив, що нарахування пені здійснено поза межами однорічного строку, в супереч положенням ст. 258 ЦК України.
Судом встановлено, що 22 листопада 2007 року між ВАТ «КБ «ЕКСПОБАНК», правонаступником якого є ПАТ «КБ «ЕКСПОБАНК» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту і забезпечення №207/АК-2007, згідно якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 41 000 доларів США на умовах забезпеченості кредиту, його цільового використання, строковості, повернення та платності, із сплатою процентів за користування кредитом з розрахунку 12% річних на строк до 21.11.2014 року. Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі встановленому договором, що підтверджується заявою на видачу готівки №12 від 22 листопада 2007 року. У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 22 листопада 2007 року між ВТ «КБ «ЕКСПОБАНК» та ОСОБА_2, а також ОСОБА_3 було укладено договори поруки, за якими останні як поручителі відповідають перед кредитором як солідарні боржники у повному обсязі, як і позичальник, зокрема, за повернення кредиту у встановлений договором кредиту термін, сплату процентів за користування кредитом у розмірі, визначеному договором кредиту, неустойки у випадках та розмірі, що передбачений договором кредиту.
ОСОБА_1 свої зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на15 квітня 2015 року виникла заборгованість у сумі 167 379,79 доларів США та 57 348,03 грн, яка складається із: простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 37251,58 доларів США, простроченої заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 161,42 долар США, простроченої заборгованості за нарахованою комісією в розмірі 11377,50 грн., пені за несвоєчасну сплату простроченої кредитної заборгованості в розмірі 121828,52 доларів США, пені за несвоєчасну сплату нарахованих процентів в розмірі 8138,27 доларів США, пені за несвоєчасну сплату нарахованої комісії в розмірі 45970,53 грн.
З наданих позивачем розрахунків убачається, що заборгованість за договором кредиту, процентів нараховані позивачем також після закінчення строку дії договору (21 листопада 2014 року), що суперечить вимогам договору кредиту і забезпечення.
Статтею 60 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Натомість, позивачем в порушення обов'язку, передбаченого статтею 60 ЦПК України, під час розгляду справи не було надано детального розрахунку розміру і складових заборгованості за тілом кредиту, що позбавило суд першої інстанції, можливості перевірити розрахунок заборгованості за договором кредиту та визначити суми, які підлягали сплаті згідно з умовами договору за тілом кредиту та за процентами та пені окремо, а відтак - суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правих підстав для задоволення позову.
Спростування даних висновків суду першої інстанції доводи апеляційної скарги не містять.
Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції при вирішенні позовних вимог до спірних правовідносин застосовано строк позовної давності є безпідставними, оскільки у задоволенні позову відмовлено у в'язку з необґрунтованістю суми заборгованості за договором кредиту і забезпечення від 22 листопада 2007 року.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне виключити з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції посилання на те, що крім того, нарахування пені здійснено поза межами однорічного строку, всупереч положенням ст. 285 ЦК України, яка передбачає застосування спеціальної позовної давності з наступних підстав.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу. Тобто протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого цивільного права чи інтересу судом. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ІЖ України). Нормою частини третьої статті 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.
Тлумачення частини третьої статті 267 ЦК України, положення якої сформульовано із застосуванням слова «лише» (аналог «тільки», «виключно»), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження про те, що із цього положення виплаває безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі позовна давність судом не застосовується.
Тобто цією нормою встановлені суб'єктивні межі застосування позовної давності, а саме передбачені випадки, до яких позовна давність не застосовується судом у зв'язку з відсутністю відповідної заяви сторони у спорі.
Таким чином, позовна давність, як загальна, так і спеціальна є диспозитивною, а не імперативною в застосуванні.
У даній справі, відповідачі із заявою про сплив позовної давності із застосування наслідків її спливу не звертались, а суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення пені за несвоєчасну сплату заборгованості за договором кредиту та сплату процентів судом першої інстанції також вірно зазначено, що стягнення сплати пені у доларах США суперечить вимогам ч. 2 ст. 192, ч. 3 ст. 533 ЦК України, Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю».
Доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними з наступних підстав.
Згідно зі ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно зі ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 533 ЦК України установлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Оскільки виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, то наряду зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за користування кредитом в іноземній валюті, оскільки такий процент не є фінансовою санкцією. Отже, положення ч. 2 ст. 192, ч. 3 ст. 533 ЦК України, Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» можуть бути застосовані тільки при вирішенні питання про стягнення основної заборгованості за кредитом та стягнення відсотків за користування валютним кредитом та не підлягають застосуванню при вирішенні питання про стягнення пені.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Подільського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2015 рокузміні, шляхом виключення з мотивувальної частини посилання на те, що крім того, нарахування пені здійснено поза межами однорічного строку, всупереч положенням ст. 285 ЦК України.
Керуючисьст.ст. 303, 304, 307, 309, 313-314, 316-317 ЦПК України, колегіясуддів
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк», подану його представником Ференець Анною Валеріївною, задовольнити частково.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2015 року змінити.
Виключити з мотивувальної частини рішення посилання на те, що крім того, нарахування пені здійснено поза межами однорічного строку, всупереч положенням ст. 285 ЦК України.
У іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.
Головуючий
Судді