16 грудня 2015 рокусправа № 395/1008/15-а(2-а/395/20/2015)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.
суддів: Нагорної Л.М. Юхименка О.В.
за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 13.10.2015 року у справі № 395/1008/15-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Новомиргородському районі Кіровоградської області, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Новомиргородське АТП 13545» про визнання дій протиправними,-
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Новомиргородському районі Кіровоградської області, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Новомиргородське АТП 13545» яким просив визнати неправомірною відмову Відповідача в призначенні пенсії на пільгових умовах з моменту звернення про призначення пенсії, при цьому зарахувавши до стажу для призначення пенсії на пільгових умовах період роботи з 13.04.1987 року на посаді слюсаря-моториста.
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що наявність у нього необхідного пільгового стажу підтверджується належним чином сформованими документами, у зв'язку з чим, відмова пенсійного органу у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №2 є протиправною.
Постановою Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 13.10.2015 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
ОСОБА_1, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 13.10.2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована доводами адміністративного позову.
Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Новомиргородському районі Кіровоградської області та отримує пенсію за віком відповідно до приписів Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У жовтні 2014 року Позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про зарахування його пільгового стажу за період роботи з 13.04.1987 року по 05.05.1997 року на посаді слюсаря-моториста.
Листом УПФУ в Новомиргородському районі Кіровоградської області від 17.10.2014 року №8 Позивачу було відмовлено в зарахуванні пільгового стажу, у зв'язку з ненаданням жодних документів, які б підтверджували пільговий стаж.
Не погодившись з обґрунтованістю зазначеної відмови та вважаючи протиправним не призначення пільгової пенсії, Позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.
Правомірність відмови у зарахуванні пільгового стажу та призначення пільгової пенсії є предметом спору, переданого на вирішення суду.
Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку, право Позивача на зарахування пільгового стажу та призначення на його підставі пільгової пенсії порушено не було.
Суд апеляційної інстанції погоджується із зазначеною позицією суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.
Відповідно до п. б) ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Статтею 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено порядок призначення пільгових пенсій особам, які мали право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію цього закону.
Згідно ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 3 Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 р. N 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 р. та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 р.
Приписами пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року N 637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року N 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 20 Порядку встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що особа, яка подала заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах має надати документи, які підтверджують наявність пільгового трудового стажу. Документом, що підтверджує наявність пільгового трудового стажу є трудова книжка. У разі відсутності у трудовій книжці інформації, яка б містила відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, то документом, який підтверджує наявність такого стажу може бути уточнююча довідка з підприємства, де працював заявник. При цьому, у разі підтвердження пільгового стажу роботи за періоди після 21.08.1992 року, заявник також має надати результати атестації його робочого місця.
Як вбачається зі змісту трудової книжки Позивача, у період з 13.04.1987 року по 05.05.1997 року він працював на посаді слюсаря-моториста Новомиргородського автотранспортного підприємства, яка на думку останнього надає право на отримання пільгової пенсії.
На підтвердження зазначеної інформації, Позивачем була надана довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Однак, дослідивши зміст зазначеної довідки, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вона в даному випадку не має жодної юридичної сили та не є належним доказом наявності у позивача пільгового стажу, оскільки в ній відсутній підпис директора підприємства та печатка підприємства.
Окрім того, наданий позивачем наказ від 31.12.1987 року про проведення атестації робочих місць, суд також вважає неналежним доказом підтвердження пільгового стажу Позивача, оскільки наявна в ньому інформація тільки підвтерджує факт проведення атестації робочих місць на підприємстві, зокрема посади «моториста», але без визначення її результатів.
Також, в матеріалах справи наявний лист ПрАТ «Новомиргородське АТП 13545» від 28.01.2015 року №3, в якому зазначено, що документи про атестацію робочих місць, яка проводилась 1987 року та тарифна сітка розрядів на підприємстві відсутня.
Зазначений лист Позивачем спростований чи обґрунтований не був.
Отже, виходячи з встановлених обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для зарахування періоду роботи позивача з 13.04.1987 року по 05.05.1997 року до пільгового стажу роботи.
Що стосується можливості призначення Позивачу пільгової пенсії, то суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до положень ст.6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
При цьому, захисту підлягає вже порушене право позивача, звернення до суду з позовом про захист прав та законних інстересів, які не порушені не допускається.
Як свідчать матеріали справи та сторонами не заперечується, ОСОБА_1 не звертався до пенсійного органу із заявою про призначення йому пільгової пенсії.
Відтак, виходячи з зазначеного, вимоги Позивача про необхідність зобов'язання пенсійний орган призначити йому пенсію на пільгових умовах є передчасними та такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
В даному випадку, Позивачем не було надано до суду додаткових доказів чи пояснень, які б свідчили про хибність висновків суду першої інстанції та необхідності скасування оскаржуваного рішення.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 13.10.2015 року була винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для її скасування.
На підставі наведеного, керуючись, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України,суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 13.10.2015 року у справі № 395/1008/15-а - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.
Головуючий: О.О. Круговий
Суддя: Л.М. Нагорна
Суддя: О.В. Юхименко