Справа № 22-ц/796/15771/2015 Головуючий у 1 інстанції Лужецька О.Р.
17 грудня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :
головуючого - Шахової О.В.
суддів: Вербової І.М.,Поливач Л.Д .
при секретарі Бугай О.О.
розглянула в відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини за апеляційною скаргою ОСОБА_1, поданою його представником ОСОБА_3, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 березня 2015 року,
У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після розірвання шлюбу син залишився проживати з матір'ю. У 2008 році дитина перенесла онкологічне захворювання, на лікування якого були витрачені значні кошти, які понесла його мати та він, позивач, який є його дідом. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26 лютого 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 позбавлено батьківських прав відносно дитини ОСОБА_5, а за розпорядженням Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації від 14 липня 2014 року його, позивача, призначено піклувальником останнього.
Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача додаткові витрати на утримання дитини у розмірі 48 408 грн.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 11 березня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 06 липня 2015 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 березня 2015 року скасовано та ухвалено нове.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму понесених додаткових витрат на дитину - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 18 643, 50 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 жовтня 2015 року рішення Апеляційного суду м. Києва від 06 липня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову. При цьому зазначає, що судом не враховано, що позивачем було доведено належним чином факт понесення витрат на лікування ОСОБА_5 Крім того, зазначений факт встановлено, рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 26 лютого 2014 року.
У судовому засіданні представник відповідача - ОСОБА_7 заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Позивач в судове засідання не з'явився.
Перевіривши матеріали справи та обговоривши апеляційну скаргу в межах її доводів, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Після розірвання шлюбу син залишився проживати з матір'ю.
У 2008 році ОСОБА_5 переніс онкологічне захворювання.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26 лютого 2014 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 позбавлено батьківських прав відносно ОСОБА_5 , а розпорядженням Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації від 14 липня 2014 року його піклувальником призначено діда, ОСОБА_8
Пред'являючи позов, ОСОБА_8 посилався на те, що він витратив на лікування онука грошові кошти у розмірі 48 408 грн., які батьки дитини йому не компенсували.
Відповідно до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Згідно зі ст. 265 СК України баба, дід зобов'язані утримувати своїх малолітніх, неповнолітніх внуків, якщо у них немає матері, батька або якщо батьки не можуть з поважних причин надавати їм належного утримання, за умови, що баба, дід можуть надавати матеріальну допомогу.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із необґрунтованості позову, оскільки в період хвороби дитина знаходилась на утриманні матері, ОСОБА_4, а не на утриманні діда.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів,колегія суддів погоджується з зазначеними висновками суду та вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем доведено належними та допустимим доказами факт понесення витрат на лікування ОСОБА_5 є безпідставними з наступних підстав.
У п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що до передбаченої ст. 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків.
Тобто обов'язок з утримання дитини, не може бути покладений на інших членів сім'ї, а, відтак, і стягувати кошти на підставі наведеної норми СК України має право лише той із батьків або опікун, який поніс додаткові витрати.
Витрати на лікування ОСОБА_5 понесені у 2008 році, а ОСОБА_1 був призначений його опікуном лише 14 липня 2014 року розпорядженням Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації.
Доводи апеляційної скарги про те, що факт понесення ОСОБА_1 витрат на лікування свого внука ОСОБА_5 встановлено рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 26 лютого 2014 року є також безпідставними, оскільки будь-яких встановлених обставин щодо понесення ОСОБА_1 витрат на лікування свого внука ОСОБА_5 зазначене судове рішення не містить.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, надано вірну оцінку зібраним доказам, відповідно до спірних правовідносин правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому рішення скасуванню не підлягає.
Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст.ст. 303,304, 307,308,313,315,317, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану його представником ОСОБА_3, відхилити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 березня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів, з моменту її проголошення.
Головуючий
Судді