Унікальний номер справи 759/5993/15-ц Головуючий у 1 інстанції - Кириленко Т.В.
Ап. Провадження № 22-ц/796/14826/2015 Доповідач - Слободянюк С.В.
16 грудня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді - Слободянюк С.В.,
суддів - Лапчевської О.Ф., Корчевного Г.В.,
при секретарі - Лознян О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2015 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -
У квітня 2015 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів, у рахуванням уточнень, в сумі 18090 грн. та судових витрат по справі, посилаючись на те, що 31 травня 2002 року між ними був укладений договір доручення, відповідно до якого ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання вчинити певні юридичні дії по представництву його інтересів, а він - сплатити вартість цих послуг. На виконання умов договору він передав відповідачу згідно розписки від 15 червня 2002 року 500 доларів США, згідно розписок від 26 червня 2002 р. 1700грн. та 5500 грн.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 17 квітня 2012 р. кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України закрито на підставі п. 5 ст. 7-1 КПК України, та звільнено останнього від кримінальної відповідальності на підставі ст. 11-1 КПК України та ст. 49 КК України у зв'язку з закінченням строків давності. По даній справі його було визнано цивільним позивачем, однак його позов у зв'язку з закриттям кримінальної справи не розглядався, а тому просить стягнути з відповідача отримані за договором доручення грошові кошти.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 17 773,72 грн., судовий збір в розмірі 243,60грн., а всього 18 017,32 грн. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення в частині задоволення позовних вимог, ухвалення в цій частині нового рішення, яким відмовити в задоволені позову ОСОБА_2
Апелянт посилаючись на пропуск позивачем позовної давності, просить застосувати наслідки пропуску даного строку та відмовити з цих підстав у позові, оскільки не мало місце переривання строку позовної давності, як про це зазначав суду першої інстанції.
Апелянт зазначає, що постановою Дніпровського районного суду м.Києва від 25 листопада 2006 року ОСОБА_2 визнано потерпілим у кримінальній справі та запропоновано подати належим чином оформлену позовну заяву. 01 серпня 2006 року ОСОБА_2 подано позову в рамках кримінальної справи № 54-0322 поза межами строку позовної давності.
Постановою Дніпровського районного суду м.Києв від 17 квітня 2012 року кримінальне провадження відносно відповідача ОСОБА_1 ч.2 ст. 190 КК закрито у зв*язку із закінченням строків давності (п.5 ст.7-1 КПК,11-1).
Позивач про порушення своїх прав був обізнаний ще з 01 січня 2003 року.
В судовому засіданні представники апелянта підтримала апеляційну скаргу.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про задоволення скарги з таких підстав.
Суд першої інстанції зазначав, що 31 травня 2002 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір доручення, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов'язання вчинити певні юридичні дії по захисту прав позивача.
На виконання цього договору позивач видав довіреність на ім'я відповідача на представництво його інтересів, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу (а.с.10), а також передав кошти у розмірі 100 доларів США, 400 доларів США згідно розписки від 15 червня 2002 р., 1700грн. згідно розписки від 26 червня 2002 р., 7200 грн. згідно розписки від 26 червня 2002р. (а.с7-9).
Відповідач взятих на себе зобов'язань не виконав, юридичних дій по захисту та представництву позивача не вчинив, отримані кошти не повернув, чим порушив взяте на себе зобов'язання.
У зв'язку з неповерненням коштів відповідачем позивач звернувся 20 січня 2003р. з заявою до міліції про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності (а.с.137).
На підставі вказаної заяви відносно ОСОБА_1 було порушено кримінальну справу, яка на протязі 2003-2012р. знаходилась в провадженні Дніпровського РУ ГУ МВС України та неодноразово направлялась до суду, що визнається сторонами.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 25 липня 2006 року потерпілого ОСОБА_2 визнано по справі цивільним позивачем та запропоновано подати належно оформлений цивільний позов (а.с.48-56).
01 серпня 2006 року на виконання вказаної постанови ОСОБА_2 було подано цивільний позов про стягнення з ОСОБА_1 коштів в розмірі 7200 грн. та 3500 доларів США. Позов подано в рамках кримінального провадження(а.с.26-27).
Матеріали справи містять постанову слідчого СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві Цицкун С.В. від 16 березня 2012 року про перекваліфікацію злочину і порушення кримінальної справи. Як зазначено у постанові, що під час досудового слідства не зібрано достатніх доказів того, що ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 3000 доларів США та 7200 гривень саме для передачі в якості хабара або надання інших юридичних послуг (а.с.62-63). Дана постанова за матеріалами справи не оскаржувалась.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 17 квітня 2012 року кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України закрито на підставі п. 5 ст. 7-1 КПК України та звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 11-1 КПК України та ст. 49 КК України у зв'язку з закінченням строку давності (а.с.64-65).
В запереченнях до позовних вимог ОСОБА_1 в ході розгляду справи судом першої інстанції, ставив питання про застосування строку позовної давності, посилаючись на те, що позивачу було відомо про порушення його прав у 2003 році, коли він звернувся до правоохоронних органів з цього приводу.
Відповідно до положень ст. ст. 257, 261, 264 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
За матеріалами справи, позивачу достеменно було відомо про порушення свого права або про особу, яка його порушила що у 2003 році.
Як зазначено вище, постановою слідчого від 16 березня 2012 року при перекваліфікацію злочину і порушення кримінальної справи встановлено про відсутність доказів про отримання ОСОБА_1 від позивача грошових коштів у розмірі 7200 грн. саме для передачі в якості хабара або надання інших юридичних послуг.
Судом першої інстанції було встановлено, що за захистом свого права до правоохоронних органів позивач звернувся 20 січня 2003 року.
Звернення позивача з позовом до відповідача в рамках кримінальної справи у липні 2006 року відбулось поза межами строку позовної давності, оскільки про порушення своїх прав дізнався з січня 2003 року.
Колегія суддів не приймає до уваги такої обставини, як закриття кримінального провадження відносно відповідача за постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 17 квітня 2012 року з тих підстав, що звернення позивача з позовом до відповідача в рамках кримінальної справи у липні 2006 року відбулось поза межами строку позовної давності, оскільки про порушення своїх прав позивачу було відомо з січня 2003 року.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову у позові з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.
Керуючись ст..ст.303,307,309, 313 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2015 року скасувати, ухвалити нове рішення.
Відмовити у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: