Справа № 802/1792/15-а
Головуючий у 1-й інстанції: Вільчинський О. В.
Суддя-доповідач: Сушко О.О.
09 грудня 2015 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сушка О.О.
суддів: Залімського І. Г. Смілянця Е. С.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області до фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив стягнути з фізичної особи ОСОБА_2 податковий борг в сумі 40387 грн. (сорок тисяч триста вісімдесят сім гривень) 03 коп. (три копійки) на користь Держави.
Відповідно до постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 09.07.2015 року адміністративний позов задоволений у повному обсязі, а саме: стягнуто з фізичної особи ОСОБА_2 податковий борг в сумі 40387 грн. (сорок тисяч триста вісімдесят сім гривень) 03 коп. (три копійки) на користь Держави.
Відповідач вважаючи, що дане судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального і матеріального права, звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Від представників позивача та відповідача на адресу суду надійшли заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як встановлено судом першої інстанції, за відповідачем рахується заборгованість в сумі 40387, 03 грн., з них 32309,63 грн. основного платежу, 8077,40 грн. штрафна санкція.
Вказана сума заборгованості виникла внаслідок того, що за наслідками проведення документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету, результат якої відображено у акті від 24.12.2014 р. за № 349/1701/НОМЕР_1, встановлено порушення відповідачем ч. "д" п.п.п. 164.2.17 п.п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України. У зв'язку з чим, останній донараховано податок на доходи фізичних осіб у розмірі 32309,63 грн.
В подальшому, податковим органом сформовано податкове повідомлення-рішення за № 0013591701 від 12.02.2015 р.
На виконання встановлених обов'язків, податковим органом також сформовано податкову вимогу форми «Ф» від 01.04.2015 р. №1558-25, якою визначено суму узгодженого грошового зобов'язання у розмірі 40387, 03 грн.
Задовольняючи позов в повному обсязі, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у позивача права на стягнення податкового боргу.
Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду не може погодитись з висновком суду першої інстанції, що знайшов своє відображення в оскарженій постанові, з огляду на таке.
Відповідно до абз. д) пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Так, з акту перевірки вбачається, що саме вказаною нормою абз.д) пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України) фактично було обгрунтоване спірне податкове повідомлення-рішення ДПІ про донарахування відповідачу податкових зобов'язань.
При цьому, пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164 ПК України, передбачає включення до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку доходу, отриманого як додаткове благо, і фактично визначає один з видів такого додаткового блага.
Згідно з п.п.14.1.56 п.14.1 ст.14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
В силу п.п.14.1.47. п.14.1. ст.14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
За змістом п. 163.1 ст. 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
У відповідності до п.164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Враховуючи наведені положення ПК України, до доходів взагалі та додаткових благ, зокрема, відносяться матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку та які збільшують загальний майновий стан цього платника і забезпечують приріст його активів у той чи іншій формі.
Як встановлено з матеріалів справи 13.06.2008 року між ОСОБА_3 та АКТЕ «УкрСибБанк» було укладено кредитний договір № 11360010000, згідно якого банк надав відповідачу кредитні кошти в сумі 48 000,00 доларів США.
За період 2008- 2012 рр. ОСОБА_4 було сплачено Банку 51 656, 33 долара США, відповідно до виписок за кредитним договором, наданих Банком.
Отже, в результаті реалізації договірних правовідносин між Банком та ОСОБА_4, останньою було повернуто Банку суму більшу, ніж була отримана нею в якості кредиту, тобто у відповідача внаслідок вказаних правовідносин фактично не відбулось збільшення загального майнового стану чи приросту його активів у той чи іншій формі, а тому у нього і відсутній об'єкт оподаткування в розумінні положень ст. 14, п.163.1 ст. 163, п. 164.1 ст.164 ПК України.
Разом з тим, відповідно до п. 3.3. Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року N 1020, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13 січня 2011 р. за N 46/18784, у графі 3 "Сума виплаченого доходу" відображається сума фактично виплаченого доходу платнику податку податковим агентом.
Таким чином, відповідно до зазначених положень та встановлених обставин, основною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі.
Слід зауважити, що у відповідності до пп.165.1.29 ст.165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума кредиту, що отримується платником податку (протягом строку дії договору), у тому числі фінансового кредиту, забезпеченого заставою, на визначений строк та під проценти.
Тобто, протягом дії кредитного договору отримані платником податку від банку кошти не можуть бути включені до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника.
Положеннями абз. д) пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається сума боргу платника, анульованого кредитором до закінчення строку позовної давності, перебіг якого розпочинається за правилами цивільного законодавства після спливу строку на виконання зобов'язання.
В свою чергу, з документів, що містяться в матеріалах справи встановлено, що згідно листа № 31-3-15-7/5 від 13.01.2012 року, граничний термін погашення ОСОБА_4 кредиту встановлено до 30 січня 2012 року, і фактично, між сторонами в межах цивільних правовідносин відбулось дострокове припинення кредитного договору шляхом дострокового часткового погашення позичальником кредитної заборгованості з одночасним анулюванням Банком оговореної іншої частини цієї заборгованості.
Оскільки, на виконання обов'язку, встановленого кредитним договором, відповідачем було фактично повернуто на рахунок банку кошти, які перевищують розмір отриманих в якості кредиту, сторонами по договору фактично було достроково припинено дію договору кредиту на певних умовах, тому відповідачем не було отримано оподатковуваного доходу в розумінні ст. 14, п.163.1 ст. 163, п. 164.1 ст.164, п.п. 164.2.17 п. 164.2, ст.ст. 164, 165 ПК України.
На підставі встановленого, колегія суддів вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача податкового боргу є необґрунтованими.
Враховуючи вище наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення неповно з'ясував обставини справи та порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а відтак, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити повністю.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили в порядку встановленому ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Залімський І. Г. Смілянець Е. С.