08 грудня 2015 р. Справа № 876/4251/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Качмара В.Я.,
суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
за участі секретаря - Бадівської О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області на постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 23 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області про зобов'язання до вчинення дій,
В березні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області (далі - УПФ) про зобов'язання УПФ при виконанні постанови Міжгірського районного суду Закарпатської області від 17 липня 2014 року у справі №302/871/14-а зберегти її пенсію в розмірі 90% заробітної плати державного службовця (який було встановлено при первинному призначенні пенсії).
Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що відповідач при виконанні зазначеного рішення суду протиправно взяв заробіток з якого обраховується пенсія державного службовця в розмірі 70 відсотків, а не 90 відсотків, як це передбачено законодавством, яке діяло при призначенні її пенсії, чим порушив її конституційне право на належну пенсію.
Постановою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 23 березня 2015 року у справі №302/280/15-а заявлений позов задоволено.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, її оскаржив відповідач, який вважає, що суд при її винесенні порушив та неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю. У поданій апеляційній скарзі вказує, що суд неправомірно зобов'язав УПФ провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 90%, оскільки відсоток суми заробітної плати при наданні позивачем нової довідки про заробітну плату у ст.37 Закону України «Про державну службу» (далі - Закон №3723-XII) становить - 70%.
Позивач у письмовому запереченні вважає постанову суду першої інстанції обґрунтованою, прийняту з врахуванням всіх обставин справи та такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що пенсія позивачу була призначена, як державному службовцю 25.07.2011, і на той час згідно діючого законодавства її розмір становив 90% від суми заробітної плати, з якої нею були сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є вірними з таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 25.07.2011 одержує пенсію згідно зі ст.37 Закону №3723-XII.
09.07.2014 позивачка звернулася до Міжгірського районного суду Закарпатської області з позовом до УПФ про перерахунок пенсії призначеної на підставі ст.37 Закону №3723-XII.
Постановою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 17 липня 2014 року у справі №302/871/14-а, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірною відмову УПФ щодо неврахування у заробіток при призначенні відповідно до Закону №3723-XII пенсії державного службовця ОСОБА_1 сум матеріальної допомоги на оздоровлення, допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати. Зобов'язано УПФ здійснити перерахунок розміру призначеної пенсії позивачці з включенням до розміру заробітної плати для обчислення пенсії, матеріальної допомоги на оздоровлення, допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати починаючи з 05.06.2014 та виплатити перерахований розмір з урахуванням раніше виплачених пенсій.
Вказані судові рішення набрали законної сили та у встановленому порядку не скасовані.
Проте, перерахунок пенсії ОСОБА_1 було проведено на підставі Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» (далі - Закон №1166-VII ), згідно якого внесено зміни, зокрема до ст.37 Закону №3723-XII, а саме починаючи з 01.05.2014 пенсія державним службовцям призначається та перераховується в розмірі 70% суми їхньої заробітної плати, про що її було повідомлено листом УПФ від 28.01.2015 №357/01.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо перерахунку пенсії виходячи з розміру 70% заробітної плати, замість 90%, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.
У ст.58 Конституції України зазначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Положення ст.55 Основного Закону гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ст.37 Закону №3723-XII (в редакції чинній на час призначення пенсії позивачу, тобто станом на 25.07.2011) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.
З 01.10.2011 набрав чинності Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 (далі - Закон №3668-VI), яким внесено зміни до Закону №3723-XII, зокрема, до ст.37, відповідно до яких пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Законом №1166-VII, внесено зміни до ст.37 Закону №3723-XII і відповідно до цих змін пенсія державним службовцям призначається в розмірі 70 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Отже, положення ч.3 ст.37 Закону №3723-XII щодо призначення державним службовцям пенсії за вислугу років у розмірі не більше 90 відсотків посадового окладу втратили чинність у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом України №3668-VI , а з моменту набрання чинності Закону №1166-VII втратили чинність положення ст.37 Закону №3723-XII щодо призначення пенсії державним службовцям в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено страхові внески.
Разом з тим, підстави та порядок перерахунку пенсії державним службовцям регулює ст.37-1 Закону №3723-XII, положення якої щодо перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям Закону №3668-VI не зазнали змін.
Тобто внесені Законом №1166-VII зміни до ст.37 Закону №3723-XII щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії державним службовцям у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Як вірно зазначено судом першої інстанції, процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
Відповідно до ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Таким чином, при розрахунку пенсії позивачки застосуванню підлягає положення ст.37 Закону №3723-XII, в редакції, що діяла на момент призначення пенсії - 25.07.2011, відповідно до якого розмір пенсії позивачки повинен становити 90% від заробітної плати, а не на момент здійснення перерахунку.
Відтак відповідачем безпідставно поширена дія Закону №1166-VII та ст.37 Закону №3723-XII в редакції, чинній з 01.05.2014 на правовідносини, що виникли з приводу проведення перерахунку пенсії, чим зменшено розрахунковий розмір пенсії з 90% до 70% від розміру заробітної плати. Зазначені положення та зміни до них не можуть стосуватися осіб, які вже отримують пенсію державного службовця, оскільки відповідно до ст.58 Конституції України акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Враховуючи вказане, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до ст.37-1 Закону №3723-XII із застосовуванням норми, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, тобто ст.37-1 Закону №3723-XII в редакції до внесення змін Законами №3668-VI та №1166-VII.
Вказана позиція апеляційного суду узгоджується з рішенням Верховного Суду України, зокрема, з постановою від 08 липня 2015 року у справі №21-1486а15.
Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до переконання щодо підставності позовних вимог ОСОБА_1 зобов'язання УПФ виплачувати їй пенсію державного службовця у розмірі визначеному при призначенні пенсії 90 відсотків до заробітної плати з якої обчислюється пенсія, визначеної постановою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 17 липня 2014 року у справі №302/871/14-а, починаючи з 05.06.2014.
Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС, суд,
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 23 березня 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя В.Я. Качмар
Суддя О.М. Гінда
Суддя В.В. Ніколін
Повний текст виготовлений 14 грудня 2015 року.