08 грудня 2015 року Справа № 876/9044/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Качмара В.Я.,
суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
за участі секретаря - Бадівської О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Ратнівський молокозавод» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2014 року у справі за його позовом до Ратнівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (правонаступник Ратнівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області) про скасування податкового повідомлення-рішення,
В серпні 2014 року Приватне акціонерне товариство «Ратнівський молокозавод» (далі - ПАТ) звернулося до суду з позовом до Ратнівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - ОДПІ) в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення (далі - ППР) від 25.04.2014 №0000352200.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що висновки податкового органу про заниження ним сум податку на додану вартість (далі - ПДВ) є повністю безпідставними та необґрунтованими, оскільки підприємство правомірно було сформовано податковий кредит на підставі первинних документів, зокрема податкових накладних отриманих та зареєстрованих належним чином. Вказує, що виявлені розбіжності виникли у зв'язку із помилкою допущеною ПАТ при заповненні реєстру отриманих податкових накладних, а саме вказано невірну назву контрагента, що безпідставно не взято податковим органом до уваги при проведенні перевірки та при прийнятті ППР.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2014 року в справі №803/1648/14 у задоволенні заявленого позову відмовлено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржило ПАТ, яке покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі. В апеляційній скарзі покликається на обставини викладені в позовній заяві, а також вказує, що судом безпідставно не взято до уваги, що ПАТ не повідомлялось про наявні розбіжності в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, а виписана Публічним акціонерним товариством «Шполянський молокозавод» (далі - ПАТ-2) податкова накладна є належним чином зареєстрована в реєстрі, про що ОДПІ повідомлялась до прийняття ППР.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу належить задовольнити.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач при прийнятті оскаржуваного ППР діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством та довів його обґрунтованість та правомірність у суді.
Проте, такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими з таких міркувань.
Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ПАТ зареєстровано 26.02.1993 Ратнівською районною державною адміністрацією Волинської області та взято на податковий облік у відповідача, зареєстровано платником ПДВ 09.12.2010 (а.с.11, 81).
08.04.2014 ОДПІ на підставі ст.76, п.200.10 ст.200 ПК України проведено камеральну перевірку податкової звітності ПАТ з ПДВ за лютий 2014 року, за результатами якої складено акт від цієї ж дати №109/22-13360705 в якому встановлено порушення ПАТ зокрема п.201.10 ст.201 ПК України, у зв'язку із завищенням суми податкового кредиту з ПДВ за лютий 2014 року (а.с.10-12).
На підставі акта перевірки та зафіксованих у ньому порушень, ОДПІ було прийнято ППР від 25.04.2014 №0000352200 яким збільшено грошове зобов'язання з ПДВ в розмірі 55575,03грн (основний платіж в сумі 37050,02грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 18525,01грн).
Позивач оскаржив зазначене ППР у адміністративному порядку, однак за результатами такого оскарження його скарги залишені без задоволення, а ППР - без змін (а.с.66-76).
Не погодившись із таким ППР, ПАТ звернулося до адміністративного суду із цим позовом.
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі ст.92 Основного Закону виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.
Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно із п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 200.1 ст.200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно із п.198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п.201.7 ст.201 ПК України).
В силу положень п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.
Згідно із п.201.6 цієї ж статті податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.
Пунктом 201.10 ст.201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-ХIV), що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен отримати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.
Вчинені позивачем господарські операції, не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, а також не заперечуються податковим органом, зокрема як і фактична сплата сум ПДВ, визначених у податковій накладні ПАТ-2 від 30.01.2014 №114 (а.с.24), які включені до складу податкового кредиту.
Більше того, вказана податкова накладна зареєстрована продавцем ПАТ-2 у Єдиному реєстрі податкових накладних.
Апеляційний суд зазначає, що у відповідності до п.201.10 ст.201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх виписки.
Тобто, платник податку має право на включення до податкового кредиту сум податку, сплачених ним за наслідками господарських операцій, дійсність та достовірність яких має підтверджуватися внесеними до Єдиного реєстру податкових накладних податковими накладними або іншими документами, встановленими ПК України, що посвідчують право на віднесення сум податку до податкового кредиту.
Це право вони мають незалежно від часу внесення платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних до Єдиного реєстру податкових накладних. Визначальним є факт підтвердження операцій податковими накладними і факт внесення їх до Єдиного реєстру податкових накладних в строки, встановлені законодавством (двадцять днів). В іншому випадку, без подання заяви на постачальника, який своєчасно не зареєстрував податкові накладні, платник податку - покупець товарів/послуг зобов'язаний включити суму податку, вказану в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Як вбачається із матеріалів справи, ПАТ було отримано від ПАТ-2 податкову накладну від 30.01.2014 №114 на підставі якої сформовано податковий кредит підприємства за лютий 2014 року.
Проте, позивачем помилково в реєстрі отриманих податкових накладних вказано контрагентом по вказаній податковій накладній Публічне акціонерне товариство «Христинівський молокозавод» (далі - ПАТ-3), а не ПАТ-2.
Судом апеляційної інстанції встановлено та відповідачем не спростовано, що в порушення п.201.6 ст.201 ПК України органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, не повідомляли ПАТ про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів, а відтак позбавили такого можливості протягом 10 днів після отримання такого повідомлення уточнити податкові зобов'язання без застосування до нього штрафних санкцій.
Доказом зазначених обставин являються також наявні електронні повідомлення про результати електронної обробки (звірки) податкової інформації з ПДВ (а.с.43-50).
За змістом п.201.14, 201.15 ст.201 ПК України платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом..
Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.
Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають контролюючому органу копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді. Контролюючий орган розробляє та розміщує на своєму офіційному веб-сайті програму ведення обліку записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді та забезпечує її безкоштовне розповсюдження (включаючи необхідні зміни та доповнення) як шляхом надання доступу до копіювання такої програми, як через Інтернет, так і шляхом запису на магнітні носії інформації платника за його запитом.
Наказом Міністерства доходів і зборів України від 25.11.2013 №708, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.12.2013 за №2118/24650, затверджено форму реєстру виданих та отриманих податкових накладних та «Порядок ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних» (чинний на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок).
Відтак, обґрунтованими є доводи позивача про те, що реєстр виданих та отриманих податкових накладних є окремою та відмінною від Єдиного реєстру податкових накладних формою обліку податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податків.
Вказані поняття, якраз помилково і ототожнюються відповідачем.
Пунктом 1 Порядку визначено, що Реєстр є формою для запису (реєстрації) виданих та отриманих податкових накладних. Виправлення помилки в Реєстрі здійснюється методом «сторно» за правилами, передбаченими для бухгалтерського обліку, у момент виявлення таких помилок. Коригування помилкових записів у Реєстрі не призводить до потреби формування нових (уточнюючих) реєстрів.
Пункт п.4.3 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 містить положення про те, що помилки в облікових регістрах за минулий звітний період виправляються способом сторно. Цей спосіб передбачає складання бухгалтерської довідки, в яку помилка (сума, кореспонденція рахунків) заноситься червоним чорнилом, пастою кулькових ручок тощо або із знаком «мінус», а правильний запис (сума, кореспонденція рахунків) заноситься чорнилом, пастою кулькових ручок тощо темного кольору.
Апеляційним судом встановлено, що позивач відповідно до п.201.15 ст.201 ПК України та п.3 Порядку в електронному вигляді веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних, у зв'язку з чим внесення виправлень до нього чорнилом чи пастою кулькових ручок являється неможливим.
За таких обставин, зважаючи на відсутність законодавчо врегульованого порядку виправлення помилок в електронних реєстрах, допущені позивачем помилки в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних були ним правомірно виправлені 20.05.2014 (а.с.63-65), після їх виявлення, шляхом коригування помилкових записів в самих реєстрах виданих та отриманих податкових накладних щодо назви контрагента про, що було повідомлено ОДПІ.
Таке виправлення не призвело до зміни зведених показників в податкових деклараціях з ПДВ за лютий 2014 року.
Фактично, доводи податкового органу є надумані, свідчать про переоцінку ним фактичних обставин справи в свою користь, довільне і неправильне трактування вимог податкового законодавства, правил бухгалтерського та податкового обліку.
Також, ПАТ ще 15.04.2014 було подано лист із відповідними первинними документами, що підтверджують реальність господарських операцій та внесення в реєстр податкової накладної ПАТ-2, і про відсутність такої накладної від ПАТ-3 (а.с.51-52).
Більше того, відсутність існування податкової накладної ПАТ-3 від 30.01.2014 №114 підтверджується відомостями із бази даних самої ОДПІ (а.с.118, 121, 124-125).
Принагідно, ще 23.04.2014 ПАТ подано уточнюючий розрахунок до декларації з ПДВ за лютий 2014 року, яким було відкореговано податковий кредит підприємства сформований на підставі помилкового індивідуального номеру контрагента - ПАТ-3 (а.с.53-63).
Відтак, ПАТ фактично виправлено допущену помилку при формуванні податкового кредиту на підставі податкової накладної отриманої від ПАТ-2, а тому підстав для прийняття оскаржуваного ППР у ОДПІ не було, враховуючи при цьому, що реальність та товарність господарських операцій по зазначеній податковій накладні є беззаперечними.
При цьому, суд апеляційної інстанції також враховує, що усі вищенаведені коригування вчинені ПАТ не призвели до зміни фактичних даних декларації за лютий 2014 року та не свідчать про недобросовісність платника, оскільки відповідали вимогам податкового законодавства.
Відтак, як вбачається із матеріалів справи, податковий кредит за лютий 2014 року сформований ПАТ на підставі податкової накладної ПАТ-2 від 30.01.2014 №114, яка зареєстрована належним чином та отримана підприємством у цьому ж податковому періоді. Помилка в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних позивачем належним чином виправлена, у зв'язку із чим відсутнє порушення вимог податкового законодавства виявлене ОДПІ.
Виходячи з положень ч.2 ст.71 КАС України апеляційний суд враховує, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до переконання про підставність позовних вимог ПАТ щодо визнання протиправними та скасування ППР від 25.04.2014 №0000352200.
З огляду на викладене, оскільки постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то апеляційну скаргу належить задовольнити, а оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Ратнівський молокозавод» задовольнити.
Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2014 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ратнівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 25 квітня 2014 року №0000352200.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя В.Я. Качмар
Суддя О.М. Гінда
Суддя В.В. Ніколін
Повний текст виготовлений 14 грудня 2015 року.