79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"14" грудня 2015 р. Справа № 921/1064/15-г/7
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого судді Давид Л.Л.
суддів Гриців В.М.
Кордюк Г.Т.
при секретарі судового засідання Оштук Н.В.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Гусятинського районного споживчого товариства б/н від 05.11.2015 року (вх. № апеляційного суду 01-05/5496/15 від 26.11.2015 року)
на ухвалу господарського суду Тернопільської області від 27.10.2015 року
у справі № 921/1064/15-г/7 (суддя - Стадник М.С.)
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, смт. Гусятин, Тернопільська область
до Гусятинського районного споживчого товариства, смт. Гусятин, Тернопільська область
про спонукання продовження договору оренди.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_3 - представник (довіреність №1058 від 30.10.2015 р.);
від відповідача: Козак Н.В. - начальник юридичного відділу (довіреність №18 від 01.08.2015 р.);
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 27.10.2015 р. у справі №921/1064/15-г/7 заяву ФОП ОСОБА_2 б/н від 21.10.2015 р. про забезпечення позову задоволено частково. Заборонено Гусятинському споживчому товариству (вул. Тернопільська, 1, смт. Гусятин) до набрання рішенням законної сили, вчиняти будь-які дії щодо майна, яке орендується фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) згідно договору оренди №51 від 01.12.2012 р., а саме: частини магазину загальною площею 582,5 кв. м., навісу овочевого площею 269,6 кв. м. та защебленої площадки площею 6648,3 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.
Відповідач - Гусятинське районне споживче товариство, не погодившись з винесеною ухвалою, подав апеляційну скаргу б/н від 05.11.2015 року (вх. № апеляційного суду 01-05/5496/15 від 26.11.2015 року), в якій посилається на те, що остання прийнята з порушенням норм чинного законодавства та неповним з»ясуванням обставин справи, а саме:
Скаржник вказує, що Позивачем не надано жодних беззаперечних доказів на підтвердження можливості утруднення чи неможливості виконання рішення місцевого господарського суду в разі задоволення позову. Така ухвала, як вважає Скаржник не ґрунтується на засадах розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також не передбачає, що невжиття заходів до забезпечення позову , утруднить виконання або зробить неможливим виконання рішення господарського суду.
Дані обставини Скаржник вважає підставою для скасування ухвали місцевого господарського суду.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 р. поновлено строк Гусятинському районному споживчому товариству на подання апеляційної скарги б/н від 05.11.2015 р. (вх. № апеляційного суду 01-05/5496/15 від 26.11.2015 р.) на ухвалу господарського суду Тернопільської області від 27.10.2015 р. у справі №921/1064/15-г/7.
Ухвалою суду від 30.11.2015 р. прийнято апеляційну скаргу Гусятинського районного споживчого товариства б/н від 05.11.2015 року (вх. № апеляційного суду 01-05/5496/15 від 26.11.2015 року) на ухвалу господарського суду Тернопільської області від 27.10.2015 року у справі № 921/1064/15-г/7 та призначено в судове засідання на 09.12.2015 р. в складі колегії: головуючого судді Давид Л.Л., суддів Гриців В.М. та Кордюк Г.Т.
08.12.2015р. в канцелярію суду від Позивача поступило клопотання, б/н від 08.12.2015 р. (вх. № апеляційного суду 01-04/7880/15 від 08.12.2015 р.) про відкладення розгляду справи в зв»язку з неможливістю з»явитись в судове засідання. Крім цього, Позивач вказує на значну географічну віддаленість та зважаючи на значні фінансові затрати та бажанням брати участь в судовому засіданні по розгляду даної справи та необхідністю ознайомлення з апеляційною скаргою та подання суду обґрунтованих заперечень в порядку ст. 74-1 ГПК України, просить провести наступне засідання по розгляду апеляційної скарги Гусятинського районного споживчого товариства у справі №921/1064/15-г/7 в режимі відеоконференції, проведення якої доручити господарському суду Тернопільської області (м. Тернопіль, вул. Князя Острозького, 14а). Також, просить зобов»язати Скаржника надіслати на його адресу копію апеляційної скарги.
В судове засідання 09.12.2015 р. з»явились представники Відповідача (Скаржника).
Однак, враховуючи клопотання Позивача, судова колегія ухвалила відкласти розгляд справи на 14.12.2015 р. і дане судове засідання зобов»язала провести в режимі відеоконференції. Забезпечення проведення судового засідання в режимі відеоконференції покладено на господарський суд Тернопільської області, адреса: 46001, м. Тернопіль, вул. Кн.Острозького, 14а.
Щодо клопотання про надіслання апеляційної скарги, судова колегія зазначає, що в матеріалах оскарження (а.с.36-37) містяться докази про надіслання Апелянтом копії апеляційної скарги ФОП - ОСОБА_2, а апеляційний господарський суд не наділений повноваженнями знімати копії з матеріалів справи та надсилати їх учасникам процесу. У відповідності до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони вправі знайомитись з матеріалами справи.
В зв»язку з наведеним, в забезпечення принципу рівності та змагальності сторін в судовому процесі, судова колегія відклала розгляд справи та надала сторонам можливість ознайомитись з матеріалами оскарження.
В судове засідання 14.12.2015 р. в господарський суд Тернопільської області з»явились представники сторін від Скаржника - Козак Н.В. (довіреність №18 від 01.08.2015 р.), від Позивача - ОСОБА_3 - (довіреність № 1085 від 30.10.2015 р.). Старший судовий розпорядник господарського суду Тернопільської області Засядко А.Є. зачитав права представника Позивача, зазначені у довіреності №1085 від 30.10.2015 р.).
Представник Скаржника в судовому засіданні 14.11.2015 р. підтримав доводи апеляційної скарги, з мотивів, наведених в останній. Представник Позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, зазначивши при цьому, що резолютивна частина оскаржуваної ухвали не в повній мірі відповідає вимогам заявлених його довірителем у заяві про забезпечення позову. Однак, просить таку залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Вивчивши матеріали оскарження в сукупності з апеляційною скаргою, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників сторін в режимі відеоконференції, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про невідповідність ухвали господарського суду Тернопільської області від 27.10.2015 р. нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.
У відповідності до вимог ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
За приписами ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Згідно п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" вказано, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
За загальними правилами особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
22.10.2015 р. на розгляд господарського суду Тернопільської області подано позовну заяву Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 до Гусятинського районного споживчого товариства про зобов»язання останнього продовжити договір оренди об»єктів нерухомості за №51 від 01.12.2012 р. укладений з ФОП ОСОБА_2 на той самий строк (матеріали оскарження а.с.2-4).
26.10.2015 р. в канцелярію місцевого господарського суду поступила заява Позивача, б/н від 21.10.2015 р. про забезпечення позову шляхом заборони Відповідачу - Гусятинському районному споживчому товариству до набрання законної сили рішенням господарського суду в даній справі вчиняти дії: направлені на звільнення його, як Орендаря, за договором оренди об»єктів нерухомості за №51 від 01.12.2012 р., з займаного приміщення частини магазину загальною площею 582,5 кв. м., навісу овочевого, площею 269,6 м. кв. та защебленої площадки, площею 6648,3 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2; щодо передачі іншим особам в оренду приміщення частини магазину загальною площею 582,5 кв. м., навісу овочевого , площею 269,6 м. кв., та защебленої площадки , площею 6648,3 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (матеріали оскарження, а.с.20-22).
У п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» (із змінами та доповненнями) зазначено, що достатньо обґрунтованими для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов»язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов»язання після пред»явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовка до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов»язання тощо).
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Позивач у заяві про забезпечення позову посилається на те, що предметом судового розгляду буде встановлення наявності чи відсутності підстав для пролонгації договору оренди №51 від 01.12.2012 р., проте Відповідач відповідно до листів №34 від 31.08.2015 р. та №37 від 30.10.2015 р. просив з 01.11.2015 р. звільнити займані приміщення за адресою: АДРЕСА_2, що на його думку свідчить про вчинення Відповідачем дій , що в подальшому, у випадку задоволення позовних вимог у даній справі суттєво утруднить, а можливо зробить неможливим реальне виконанні рішення. Вважає, що у випадку задоволення позовних вимог може виникнути ситуація, коли приміщення буде звільнено ним, а Позивачем буде укладено з іншим суб»єктом господарювання новий договір, а відтак реалізувати своє право на укладення нового договору оренди або продовжити на такий самий строк договір оренди №51 від 01.12.2012 р. і фактично виконати рішення господарського суду у даній справі буде неможливим.
В зв»язку з цим Позивач просив вжити конкретні заходи забезпечення позову, викладені в заяві від 26.10.2015 р.
Місцевий господарський суд, задовольняючи заяву частково, заборонив Густинському споживчому товариству до набрання рішення законної сили , вчиняти будь-які дії щодо майна, яке орендує фізична особа - підприємець ОСОБА_2 не зазначивши , які саме дії заборонено вчиняти Відповідачу.
В пункті 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» вказано, що виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити , які саме дії забороняється вчиняти. Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову , які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
В даному випадку вжиті місцевим господарським судом заходи до забезпечення позову фактично обмежують права Орендодавця в розпорядженні своїм майном , хоча спір щодо спонукання його до продовження дії договору оренди №51 , укладеного з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 по суті не вирішений.
Також, судова колегія вказує, що вжиття саме такого засобу забезпечення позову, надає можливість Позивачу користуватись частиною магазину загальною площею 582,5 кв. м., навісу овочевого 269,6 кв. м. та защебленої площадки площею 6648,3 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 поза межами строку, визначеного договором оренди №51 від 01.12.2012 р. без правових підстав такого користування.
За таких обставин, судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги про неадекватність вжитих судом заходів до забезпечення позову та порушення збалансованості інтересів сторін.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Наведені Позивачем в заяві про забезпечення позову підстави, які, на думку останнього, можуть утруднити виконання рішення, ґрунтуються на припущеннях про наміри Відповідача укласти договір оренди спірних приміщень з іншою особою.
Згідно пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення , що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у Відповідача на момент пред»явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення Відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Відповідно до цього, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги, а ухвалу господарського суду Тернопільської області від 27.10.2015 р. такою, яка прийнята з порушенням норм процесуального законодавства та неповним дослідженням матеріалів та обставин справи і підлягає скасуванню.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України,
Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Гусятинського районного споживчого товариства б/н від 05.11.2015 року задоволити.
2. Ухвалу господарського суду Тернопільської області від 27.10.2015 р. у справі №921/1064/15-г/7 скасувати. В задоволенні заяви Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про забезпечення позову, б/н від 21.10.20015 р. (вх. № господарського суду Тернопільської області 22566 від 26.10.2015 р.) відмовити.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний тест постанови складено 16.12.2015 р.
Головуючий суддя Давид Л.Л.
Судді Гриців В.М.
Кордюк Г.Т.