79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"16" грудня 2015 р. Справа № 921/830/15-г/16
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючий суддя Бойко С. М.
суддів Бонк Т.Б.
ОСОБА_1
при секретарі судового засідання Фіна Н.
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_2
від відповідача - ОСОБА_3
розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_4 акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення господарського суду Тернопільської області від 12.10.2015 року, в справі № 921/830/15-г/16, суддя Хома С. О.
за позовом ОСОБА_4 акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м.Київ.
до відповідача ОСОБА_4 акціонерного товариства "Тернопільгаз", вул. Чернівецька, 54, м.Тернопіль.
про стягення суми,
рішенням господарського суду Тернопільської області від 12.10.2015 року в справі №921/830/15-г/16 позов ОСОБА_4 акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 акціонерного товариства "Тернопільгаз" на користь ОСОБА_4 акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - 212668 грн. 76 коп. пені (50% від 425337 грн 52 коп); - 708403 грн. 89 коп. -7% штрафу (50% від суми 1 416 807 грн. 78 коп);
- 84801 грн. 07 коп. 3% річних, - 22902 грн. 61 коп. суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення; - 39252 грн. 93 коп. судового збору в повернення сплачених судових витрат. В решті позову відмовлено.
В частині задоволених позовних вимог суд першої інстанції мотивував своє рішення порушенням строків оплати за отриманий газ за договором. Судом відмовлено в стягнені частини пені, оскільки позивачем не було враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення, зокрема, пені. Окрім того, судом було задоволено клопотання відповідача про зменшення пені та штрафу на 50%., виходячи з підстав, передбачених ст.83 ГПК України.
В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, просить рішення господарського суду Тернопільської області від 12.10.2015 року в справі №921/830/15-г/16 в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача пеню в розмірі 219 067,82 грн. та штраф в розмірі 708 403,89 грн.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції винесене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи та недоведеністю обставин, що мали значення для справи. Господарський суд при вирішенні питання щодо зменшення пені та штрафу, повинен був оцінити, чи є дані випадки винятковими, виходячи з інтересів обох сторін, причини неналежного виконання або не виконання зобов'язання, невідповідності розміру нарахованих штрафних санкцій наслідкам порушення. Таким чином, на думку апелянта, судом неправильно застосовано ст. 83 ГПК України, ст. 551, 549 ЦК України та ст. 233 ГК України.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив доводи апелянта, просив рішення господарського суду Тернопільської області від 12.10.2015 року залишити без змін. При цьому відповідач вказав, що судом, при винесені рішення, було взято до уваги практику Вищого господарського суду України по аналогічних справах.
Представник апелянта в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, пояснення дав аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив доводи апелянта, з мотивів наведених у відзиві на апеляційну скаргу.
Розглянувши наявні в справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Тернопільської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судами, що 30 липня 2012 року між Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України”, надалі "Продавець", з однієї сторони, та ОСОБА_4 акціонерним товариством "Тернопільгаз", надалі "Покупець", з другої сторони, було укладено договір на купівлю-продаж природного газу №105/2012-ВТВ, у відповідності до пункту 1.1. розділу 1 якого “Продавець” зобов'язується передати у власність “Покупцю” у 2012 році природний газ (далі - газ), а "Покупець" зобов'язується прийняти і оплатити газ на умовах цього договору.
Згідно п. 3.6 р. 3 договору приймання-передача газу, переданого "Продавцем" "Покупцеві" у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу.
Як правильно встановлено місцевим господарським судом при розгляді справи, на виконання умов укладеного договору позивачем було передано у власність відповідача 7033,786 тис. куб. м. природного газу на загальну суму 30330079 грн. 14 коп. в період : серпень 2012 року по грудень 2012 року згідно наступних актів приймання-передачі природного газу:від 31 серпня 2012 року - 654,272 тис. куб. м. на суму 2821257 грн. 50 коп.;від 30 вересня 2012 року - 1008,255 тис. куб. м. на суму 4347652 грн. 02 коп.;від 31 жовтня 2012 року - 1337,016 тис. куб. м. на суму 5765287 грн. 88 коп;від 30 листопада 2012 року - 1859,751 тис. куб. м. на суму 8019350 грн. 45 коп.;від 31 грудня 2012 року - 2174,492 тис. куб м. на суму 9376531 грн. 29 коп. (належним чином засвідчені копії актів знаходяться в матеріалах справи). Вказані акти підписані повноважними представниками сторін та скріпленими печатками позивача та відповідача.
Відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати за отриманий ним природний газ виконав в повному обсязі, але з простроченням строків, передбачених сторонами умовами укладеного договору, у зв'язку з чим позивач нарахував відповідачеві штрафні санкцій, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Як визначається в п. 6.2 р. 6 договору оплата за газ здійснюється з поточного "Покупця" на поточний "Продавця та зараховується, як оплата за газ. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу.
У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В п.7.2 р. 7 договору на купівлю-продажу природного газу № 105/2012-ВТВ від 30.07.2012 р сторони передбачили, що у разі невиконання "Покупцем" умов пунктів 6.1. 6.2 цього договору, "Покупець" зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) % від суми простроченого платежу.
Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України № 436-IV від 16 січня 2003 року з наступними змінами, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В ході розгляду справи судами встановлено, що відповідачем було оплачено позивачу 30330079 грн. 14 коп. за поставлений йому газ, однак з порушенням строків оплати, визначених в договорі.
У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
В зв'язку з неналежним виконанням умов договору щодо своєчасної оплати за переданий природний газ, позивачем нарахована відповідачу пеня (в межах періоду з 20.09.2012 по 20.03.2013 року) (по кожному акту приймання-передачі природного газу окремо) в сумі 438135 грн. 64 коп.
Судом першої інстанції здійснено перерахунок суми пені згідно подвійної облікової ставки Національного банку України (по кожному акту приймання-передачі природного газу окремо) та з врахуванням п.1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення, зокрема, пені).
Судом апеляційної інстанції даний розрахунок перевірено, відтак колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що заборгованість по пені становить 425337 грн. 52 коп.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача 7% штрафу у розмірі 1 416 807 грн. 78 коп.
У відповідності до п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Як визначається в ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до п.3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, з наступними змінами, зазначено, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо; крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.
Судом першої інстанції при вирішенні питання про зменшення неустойки правомірно враховано, що ПАТ "Тернопільгаз" здійснює дольове відщеплення за надані послуги з транспортування газу те, що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері електроенергетики затверджується: алгоритм (порядок) розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від усіх категорій споживачів, та нормативи перерахування коштів із зазначених поточних рахунків на поточні рахунки газотранспортних, газорозподільних, газопостачальних підприємств та поточні рахунки із спеціальним режимом використання підприємств, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам, що ПАТ "Тернопільгаз" проводить постачання та розподіл природного газу за регульованим тарифом, яким передбачаються витрати товариства на 60-70%; джерело оплати штрафних санкцій та відсотків в даних тарифах не закладено; у випадку їх примусового стягнення можливе блокування господарської діяльності і вилучення коштів із інших статей витрат, таких як заробітна плата, видатки на оплату обов'язкових платежів до бюджету та цільових фондів, витрат на обслуговування газопроводів та газоспоживаючого обладнання з метою забезпечення безаварійного газопостачання; що з 1.07.2015 року товариство не здійснює діяльність з постачання природного газу; єдиною статтею доходу є розподіл (транспортування) природного газу та враховано ступінь виконання відповідачем основного зобов'язання за договором на купівлю-продаж природного газу № 105/2012-ВТВ від 30.07.2012 року (станом на час розгляду справи заборгованість за поставлений природний газ сплачена повністю); правомірно враховано Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за І півріччя 2015 р.. за яким ПАТ "Тернопільгаз" зазначено збиток за звітний період у розмірі 16928 тис. грн., що свідчить про важке матеріальне становище відповідача;
Наявність Звіту про фінансові результати за 9 місяців 2014 року ОСОБА_4 акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", в якому зазначено збиток за звітний період - у розмірі 62474671 грн. та про важке матеріальне становище позивача, не свідчить, що збиток спричинений позивачу неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на купівлю-продаж природного газу № 09/2012-Н від 30.03.2012 року.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції правомірно застосував норми процесуального законодавства щодо зменшення розміру пені, стягнувши її в сумі 212668 грн. 76 коп. (50% від 425337 грн 52 коп) та зменшив розмір штрафу - 7%, стягнувши з відповідача 7% штрафу в сумі 708403 грн. 89 коп. (50% від суми 1 416 807 грн. 78 коп);
В силу п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач заявив до стягнення 87627 грн. 12 коп. - 3% річних ( в межах періоду з 20.09.2012 року по 20.03.2013 року) по кожному акту приймання-передачі природного газу окремо (розрахунок 3% знаходиться в матеріалах справи).
Судом першої інстанції здійснено перерахунок, перевірений судом апеляційної інстанції, 3% річних (за аналогічні періоди та на аналогічні суми заборгованості, по яких здійснювався судом перерахунок по пені), суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 84801 грн. 07 коп. - 3% річних, підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не суперечать чинному законодавству.
В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 2826 грн. 05 коп. 3% річних судом першої інстанції відмовлено як безпідставно заявлені.
Судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача інфляційні втрати за весь час прострочення в сумі 22902 грн. 61 коп., на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення.
Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд, вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте, з урахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -
1. Рішення господарського суду Тернопільської області від 12.10.2015 року у справі №921/830/15-г/16 залишити без змін.
2. В задоволенні апеляційної скарги публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” відмовити.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
4. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.
Повний текст постанови виготовлений 16.12.2015 р.
Головуючий- суддя Бойко С. М.
Суддя Бонк Т. Б.
Суддя Якімець Г. Г.