04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"16" грудня 2015 р. Справа№ 910/11585/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рябухи В.І.
суддів: Калатай Н.Ф.
Ропій Л.М.
за участю секретаря судового засідання: Бовсунівської Л.О.,
представників:
від позивача не з'явився,
від відповідача Кучма О.Л., дов. від 20.05.2015 №08-03-25/129-15,
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»
на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2015 (підписане 19.10.2015)
у справі №910/11585/15 (суддя Любченко М.О.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах»
до Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»
про стягнення 49 490,00 грн,
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», найменування якого змінено на Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (відповідач) про стягнення страхового відшкодування в сумі 49 490 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2015 у справі №910/11585/15 позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з відповідача на користь позивача страхове відшкодування в сумі 49 490 грн та судовий збір в сумі 1 827 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» виникло право вимоги страхового відшкодування в особи, винної у настанні дорожньо-транспортної пригоди. Оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Reanalt Trafic, реєстраційний номер НОМЕР_1, застрахована у відповідача і заявником при визначенні суми позовних вимог було вирахувано франшизу та враховано ліміт відповідальності відповідача, які встановлені полісом №АС7674909, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2015 у справі №910/11585/15 в частині стягнення з відповідача 9 949, 33 грн страхового відшкодування скасувати. В решті, оскаржуване рішення апелянт просив залишити без змін. Апеляційна скарга мотивована тим, що Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» є відповідальною особою за збитки, які завдані винуватою особою на умовах полісу та Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Враховуючи, що вказаний вище Закон України містить спеціальні норми, порівняно з Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), ігнорувати спеціальні норми Закону України немає правових підстав.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2015 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 02.12.2015. Ухвалу суду від 06.11.2015 надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28.
Доказом належного повідомлення позивача про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали суду від 06.11.2015) - 18.11.2015, долучене до матеріалів справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 відкладено розгляд апеляційної скарги на 16.12.2015.
15.12.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідач подав пояснення у справі.
У судовому засіданні 16.12.2015 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2015 скасувати в частині стягнення з НАСК «Оранта» 9 949,22 грн страхового відшкодування. В решті рішення залишити без змін.
На призначене судове засідання представник позивача не з'явився, про дату та час проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Враховуючи, що Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах» належним чином повідомлене про час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги, а матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без його участі, з метою дотримання вимог ст. 102 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), на думку колегії суддів, відсутні підстави для відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (ч.1 ст.16 Закону України «Про страхування»).
Як вбачається з матеріалів справи, 17.05.2013 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Інгосстрах» (страховик) та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний банк «Приватбанк» (страхувальник) укладено договір №CSR0CPS-134H17M добровільного страхування наземного транспорту (далі - договір добровільного страхування), предметом якого відповідно до п.п.4, 5 є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом GEELY CK, реєстраційний номер НОМЕР_2, рік випуску 2013.
За змістом п.7 договору добровільного страхування страховим випадком, зокрема, є пошкодження застрахованого транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
У п.12 договору добровільного страхування зазначено, територія дії правочину - Україна. Договір не поширюється на території, які офіційно визначені зонами військових дій (збройних конфліктів), місцевості, де офіційно об'явлено надзвичайний стан або загрозу стихійного лиха, які визнано зонами відчуження внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції, шляхи, де проводяться спортивні змагання.
За умовами п.9 договору добровільного страхування останній діє протягом дванадцяти місяців з 18.05.2013 по 17.05.2014.
Додатковими угодами від 17.05.2013 №1 та від 16.05.2014 №2 сторони збільшили період сплати страхових платежів для подальшої пролонгації договору добровільного страхування.
Судом першої інстанції встановлено, що шляхом сплати у 2014 році страхових платежів договір добровільного страхування пролонговано на наступні дванадцять місяців.
Відповідно до довідки №9408181 про дорожньо-транспортну пригоду 05.07.2014 о 14 год. 50 хв. у населеному пункті Мліїв, Черкаської області по вул. Леніна сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Renault Trafic, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1., який і здійснював керування автомобілем та GEELY CK, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить Публічному акціонерному товариству «Акціонерний банк «Приватбанк», керування яким здійснював ОСОБА_2.
Постановою Городищенського районного суду Черкаської області від 31.07.2014 у справі №691/1081/14-п, винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 05.07.2014 о 14 год. 50 хв. у населеному пункті Мліїв, Черкаської області по вул. Леніна за участю транспортних засобів Renault Trafic, реєстраційний номер НОМЕР_1, та GEELY CK, реєстраційний номер НОМЕР_2, визнано ОСОБА_1.
Страховим випадком, відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Частиною 2 ст.1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Стаття 990 ЦК України визначає, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
Пунктом 15.5 договору добровільного страхування передбачено, що розмір завданих збитків визначається після огляду транспортного засобу та на підставі експертної оцінки розміру збитку (кошторису вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу, документів і відомостей, зібраних страховиком, а саме: переліком знищених, пошкоджених або таких, що зникли, вузлів і агрегатів, деталей, приладдя та оздоблення транспортного засобу або самого транспортного засобу; документів, складених компетентними органами, про час і причини знищення, пошкодження деталей, вузлів, агрегатів, оздоблення або самого транспортного засобу.
07.07.2014 Публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Приватбанк» звернулось до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» з заявою про виплату страхового відшкодування.
07.07.2014 суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_3. (свідоцтво експерта від 31.05.2014 №126) проведено огляд транспортного засобу GEELY CK, реєстраційний номер НОМЕР_2, за результатами якого складено протокол від 07.07.2014 №163.
11.07.2014 ОСОБА_3. складено калькуляцію вартості запасних частин, робіт та висновок №163, у відповідності до змісту якого вартість матеріальних збитків, завданих власнику транспортного засобу GEELY CK, реєстраційний номер НОМЕР_2, при дорожньо-транспортній пригоді, яка сталась 05.07.2014 .становить 50 713,88 грн.
Відповідно до рахунку-фактури від 18.07.2014 №СА-0000842 станції технічного обслуговування (Фізична особа-підприємець ОСОБА_4.) вартість відновлювального ремонту вказаного вище транспортного засобу становить 52 249 грн.
04.08.2014 Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Інгосстрах» складено страховий акт №И-1934.
05.08.2015 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах» виплатило страхове відшкодування Публічному акціонерному товариству «Акціонерний банк «Приватбанк» шляхом перерахування грошових коштів на рахунок страхувальника (вигодонабувача) в сумі 50 713,88 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 05.08.2015 №3651 (а.с. 60).
Як встановлено судом першої інстанції, на момент скоєння ДТП 05.07.2014, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Reanalt Trafic, реєстраційний номер НОМЕР_1, застрахована Відкритим акціонерним товариством Національною акціонерною страховою компанією «Оранта» відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС/7674909.
За змістом ст.27 Закону України «Про страхування», ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до частини 2 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, у зв'язку із виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право вимоги до особи відповідальної за заподіяний збиток.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України). Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі №3-303гс15.
Відповідно до ч. 1 ст. 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
За змістом ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Згідно зі ст. 9 вказаного Закону страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
У порядку вказаної вище заміни осіб у вже наявному зобов'язанні страховик може стягнути з заподіювача шкоди лише ту суму, які він сам виплатить страхувальнику (розділ «Спори щодо відшкодування збитків у порядку суброгації» лист Верховного Суду України від 19.07.2011 «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування»).
Тобто, до позивача перейшло право вимоги до відповідача саме в межах фактичних витрат в сумі 50 713,88 грн.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі №3-50гс15.
При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч.5 ст.42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2015 призначено у справі судову експертизу, проведення якої доручено Новоселецькому В.А., який є атестованим експертом Міністерства юстиції України, має свідоцтво №593, видане центральною експертно-кваліфікаційною комісією Міністерства юстиції України за спеціальністю «Визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу».
За результатами проведення судової експертизи судовим експертом Новоселецьким В.А. складено висновок від 31.08.2015 №02/08, відповідно до якого станом на момент дорожньо-транспортної пригоди вартість ремонту з податком на додану вартість становила 42 541,56 грн, а без його врахування - 39 540,78 грн.
Частиною 1 ст.43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Частиною 4 ст.9 Закону України «Про страхування» визначено, що розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.
Норми Закону України «Про страхування» не передбачають зобов'язання страховика за договором страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.
Виходячи з положень чинного законодавства, під належним чином оціненою шкодою слід розуміти шкоду, оцінену насамперед страховою компанією.
Враховуючи, що фактично заявлена до стягнення з відповідача сума страхового відшкодування розрахована з урахуванням визначених у полісі №АС/7674909 розмірів франшизи та ліміту відповідальності Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», місцевим господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги в сумі 49 490 грн.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, колегією суддів відхиляють з огляду на наступне.
Відповідно до преамбули Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Як зазначалось вище, між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Інгосстрах» та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний банк «Приватбанк» укладено договір добровільного страхування.
Норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до правовідносин, які виникли між позивачем, як страховиком, та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний банк «Приватбанк», як страхувальником, до правовідносин між сторонами не застосовуються, а тому не можуть вплинути на порядок визначення суми страхового відшкодування, що підлягає сплаті за наслідками настання страхового випадку.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач в апеляційній скарзі не навів доводів, які б слугували підставою для скасування оскаржуваного рішення.
З огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2015 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2015 у справі №910/11585/15 - без змін.
2. Матеріали справи №910/11585/15 повернути до Господарського суду міста Києва.
Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя В.І. Рябуха
Судді Н.Ф. Калатай
Л.М. Ропій