79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"14" грудня 2015 р. Справа № 914/2337/15
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Давид Л.Л.,
суддів Галушко Н.А.
Юрченка Я.О.
при секретарі судового засіданні Оштук Н.В.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Заступника військового прокурора Львівського гарнізону за вих. № 06-11591 вих.15 від 02.10.2015 року (вх. № ЛАГС 01-05/4642/15 від 15.10.2015 року)
на рішення господарського суду Львівської області від 22.09.2015 року
у справі №914/2337/15 (суддя - Фартушок Т.Б.)
за позовом: Міністерства оборони України, м. Київ
до відповідача-1: Державне підприємство "Львівський завод збірних конструкцій", м. Львів
до відповідача-2: Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_3, м. Львів
про розірвання договору оренди та усунення перешкод в користуванні майном
за участю представників сторін:
від позивача: Матлай Й.І. - начальник Західного територіального юридичного відділу (довіреність від 18.05.2015 р. №220/349/д);
від відповідача 1: не з»явились;
від відповідача 2: не з»явились;
прокуратура
Рішенням господарського суду Львівської області від 22.09.2015р. у справі № 914/2337/15 відмовлено в задоволенні позову військового прокурора Львівського гарнізону в особі органу, уповноваженому здійснювати функції у спірних правовідносинах - Міністерства оборони України про розірвання договору оренди у від 03 вересня 2007 р. №173-п, укладеного між державним підприємством Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та усунення перешкод у користуванні ФО-П ОСОБА_3 виробничою площадкою шляхом підписання акту приймання-передачі (повернення) виробничої площадки та приведення її у попередній стан, не гірший, ніж на час передачі в користування.
Не погодившись з прийнятим рішенням господарського суду Львівської області від 22.09.2015 року, заступник військового прокурора Львівського гарнізону подав апеляційну скаргу за вих. № 06-11591 вих.15 від 02.10.2015 року (вх. № ЛАГС 01-05/4642/15 від 15.10.2015 року), в якій вказує, що останнє прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповним дослідженням матеріалів та обставин справи.
Зазначає, що відповідачем - 2 на виробничій площадці, яка передано їй в користування на підставі договору оренди від 03 вересня 2007року №173-п (об'єкт оренди), укладеного між державним підприємством Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, без будь-яких дозволів чи погоджень відповідача - 1 здійснено самочинне будівництво, чим порушено умови цього договору стосовно використання виробничої площадки за цільовим призначенням, що в силу ст.783 ЦК України є правовою підставою для розірвання вищевказаного договору та усунення перешкод у користуванні вказаною виробничою площадкою.
Відповідач -2 проти апеляційної скарги усно заперечив з тих підстав, що позов заявлено у відсутність порушення прав та законних інтересів позивача (Міністерства оборони України); прокурором заявлено вимогу про розірвання договору оренди від 03 вересня 2007 року №173-п в інтересах Міністерства оборони України, яке не є стороною вказаного Договору; в силу вимог законодавства з позовом (вимогою) про розірвання договору може звернутись тільки сторона договору, якою Міністерство оборони України не являється; відповідачем-2 не допущено порушень умов договору оренди від 03.09.2007року №173-п.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 16.10.2015 р. прийнято апеляційну скаргу заступника військового прокурора Львівського гарнізону за вих. № 06-11591 вих.15 від 02.10.2015 року (вх. № ЛАГС 01-05/4642/15 від 15.10.2015 року) на рішення господарського суду Львівської області від 22.09.2015 року у справі №914/2337/15 та призначено до розгляду в судове засідання на 26.10.2015 р. в складі колегії: головуючого судді Давид Л.Л., суддів Гриців В.М. та Кордюк Г.Т. Також, даною ухвалою частково задоволено клопотання заступника військового прокурора Львівського гарнізону про відстрочення сплати судового збору (вх. № апеляційного суду 01-05/4662/15 від 15.10.2015 р.), яке викладено в апеляційній скарзі, а саме: зобов»язано прокурора подати докази сплати судового збору (а.с.109-110).
В подальшому, ухвалою суду від 26.10.2015 р. розгляд справи відкладено в судове засідання на 05.11.2015 р. (в складі колегії: головуючого судді Давид Л.Л., суддів Гриців В.М. та Кордюк Г.Т.) та зобов»язано Скаржника подати докази сплати судового збору до 05.11.2015 р. (а.с.126-127).
Розпорядженням голови суду від 05.11.2015 р. у зв»язку з перебуванням у відрядженні судді Гриців В.М. та тимчасовою непрацездатністю судді Кордюк Г.Т. в склад колегії по розгляду справи №914/2337/15 господарського суду Львівської області введено суддів - Юрченка Я.О. та Галушко Н.А. (а.с.128).
05.11.2015 р. заступником військового прокурора Львівського гарнізону в канцелярію суду подано клопотання від 04.11.2015 р. №05-12375 вих. 15 про звільнення від сплати судового збору (а.с.129-130), яке мотивоване тим, що у відповідності до ст. 89 Закону України «Про прокуратуру» фінансування органів прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Однак, Законом України «Про Державний бюджет на 2015 рік» видатків на сплату прокурорами судового збору не передбачено і відповідне фінансування органами прокуратури не здійснювалося, а будь-які інші бюджетні кошти не можуть бути витрачені для сплати судового збору, оскільки це суперечить законодавству. Відповідно вважає, що є всі підстави у суду для звільнення від сплати належних судових витрат, пов»язаних із розглядом справи або їх відстроченням на строк до ухвалення судового рішення у справі на підставі ст. 8 Закону України «Про судовий збір» та ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.
Також, 05.11.2015 р. в канцелярію суду від прокурора поступило клопотання від 26.10.2015 р. №06-11810 вих.15 (вх. № апеляційного суду 01-05/5063/15 від 05.11.2015 р.) про зупинення провадження у справі №914/2337/15 від 16.10.2015 р. до вирішення пов»язаної з нею іншої справи №914/3037/15 що розглядається господарським судом Львівської області (а.с.131).
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 05.11.2015 р. у зв»язку із зміною складу колегії розгляд справи відкладено в судове засідання на 16.11.2015 р. в складі колегії: головуючого судді Давид Л.Л., суддів Галушко Н.А. та Юрченка Я.О. (а.с.137-138).
В подальшому, ухвалою суду від 16.11.2015 р. розгляд справи відкладено в судове засідання на 30.11.2015 р. в складі колегії: головуючого судді Давид Л.Л., суддів Галушко Н.А. та Юрченка Я.О., та зазначено, що розгляд клопотання прокурора про звільнення від сплати судового збору буде вирішено в наступному судовому засіданні з врахуванням думки всіх учасників судового процесу (а.с.142-143).
18.11.2015 р. в канцелярію суду від заступника військового прокурора Львівського гарнізону поступило клопотання від 17.11.2015 р. №06-12585 вих.15 про відстрочення сплати судового збору до прийняття рішення судом по суті (а.с.144-145), яке мотивоване тим, що згідно ст. 89 Закону України «Про прокуратуру» фінансування органів прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. В обґрунтування подає довідку військової прокуратури Західного регіону України від 17.09.2015 р. №18/2-161 вих.15 в якій вказано, що кошторисом прокуратури на 2015 р. не передбачено видатків на сплату судового збору за подачу до суду позовних заяв (заяв, подань), апеляційних та касаційних скарг, заяв про перегляд судових рішень.
Ухвалою суду від 30.11.2015 р. розгляд апеляційної скарги відкладено в судове засідання на 14.12.2015 р. та зазначено, що розгляд клопотань про звільнення від сплати судового збору та про відстрочення сплати судового збору, поданих прокуратурою буде вирішено в наступному судовому засіданні.
В судове засідання, 14.12.2015 р. з»явився прокурор Гальчинський С.О. та представник МОУкраїни - Матлай Й.І. Від представника ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_6 поступило клопотання 14.12.2015 р. про розгляд справи за його відсутності.
В судовому засіданні 14.12.2015 р. винесено ухвалу про відмову у задоволенні клопотання заступника військового прокурора Львівського гарнізону від 04.11.2015 р. №05-12375 вих.15 про звільнення від сплати судового збору. Задоволено клопотання заступника військового прокурора Львівського гарнізону від 17.11.2015 р. №06-12585 вих. 15 про відстрочення сплати судового збору до прийняття рішення судом по суті.
Прокурор та представник МОУкраїни в судовому засіданні 14.12.2015 р. підтримали клопотання про зупинення провадження в даній справі до вирішення по суті господарським судом Львівської області справи №914/3037/15.
Щодо заявленого клопотання про зупинення провадження у справі, судова колегія зазначає наступне:
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов"язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарським судом із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
У п.3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", пов"язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі ; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиційне значення (частини друга-четверта статті 35 ГПК України).
Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв"язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов"язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Як вбачається з доданої до клопотання копії постанови Львівського апеляційного господарського суду від 20.10.2015 р. у справі №914/3037/15, такою скасовано ухвалу господарського суду Львівської області від 03.09.2015 р. та позовну заяву Заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі МО України, ДП МО України «Львівський завод збірних конструкцій» з доданими матеріалами передано на розгляд господарського суду Львівської області на розгляд (а.с.132-135).
Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв"язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Рішення, яке переглядається у даному апеляційному провадженні прийнято місцевим господарським судом на підставі зібраних у справі доказів станом на 22.09.2015 р.
Обставини, на які покликається прокурор як на підставу зупинення провадження у справі, виникнуть лише в майбутньому, тобто після вирішення справи №914/3037/15 господарським судом Львівської області, та набранням рішенням законної сили.
Як вказано вище, згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд повторно розглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами, а тому не може приймати як доказ в розумінні ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини які будуть встановлені в майбутньому
Крім того, прокурором не доведено, що відсутність рішення у справі №914/3037/15 перешкоджає перегляду в апеляційному порядку рішення у справі №914/2337/15.
З врахуванням наведеного, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила відмовити в задоволенні клопотання прокурора про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи №914/3037/15 господарським судом Львівської області.
В судовому засіданні Львівського апеляційного господарського суду 14.12.2015 р. прокурор та представник МОУкраїни підтримали доводи апеляційної скарги, з мотивів, наведених в останній.
Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення прокурора та представника МО України в даному судовому засіданні та представника Відповідача 2 в попередніх судових засіданнях, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відповідність оскаржуваного рішення господарського суду Львівської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.
Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень, зазначає про це у позовній заяві.
Відповідно до частин 3 та 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. передбачено, що інтереси держави є оціночним поняттям, і прокурор визначає в чому саме відбулось або могло відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави.
Відповідно до положень ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру» (в реакції, чинній на момент подання позову), представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.
Як вбачається зі змісту позовної заяви предметом спору у даній справі є розірвання господарського договору та усунення перешкод у користуванні майном шляхом підписання акту приймання-передачі (повернення) виробничої площадки та приведення її у попередній стан, не гірший, ніж на час передачі в користування.
Підставою позову, як зазначив прокурор у позовній заяві, є порушення відповідачем-2 договірного зобов'язання стосовно використання за цільовим призначенням виробничої площадки площею 193,35 кв. м. по вул. Городоцькій у м. Львові, оскільки відповідачем - 2 без будь-яких дозволів чи погоджень з відповідачем -1 на вищевказаній виробничій площадці здійснено самочинне будівництво, що є порушенням ст. 509, 526, 530 ЦК України та умов договору №173-п від 03.09.2007року в частині неналежного виконання зобов'язань, передбачених договором.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 03.09.2007року між державним підприємством Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» (виконавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (замовник) укладено договір №173-п (надалі - Договір), згідно п.1.1. якого, виконавець передає, а замовник приймає в тимчасове користування виробничу площадку площею 193,35 кв. м., яка знаходиться у володінні ДП МОУ «ЛЗЗК» м. Львів, АДРЕСА_1 для виробничих потреб замовника.
Відповідно до п. 2.1 Договору передача виробничої площадки в користування не спричиняє передачу замовнику права власності на цю площадку. Власником виробничої площадки залишається виконавець, а замовник користується нею протягом дії Договору. Замовник вступає у строкове користування виробничою площадкою з дати підписання Договору та Акту приймання-передачі, який є невід'ємною частиною Договору (п.2.2).
03.09.2007 р. згідно акту приймання-передачі в користування виробничої площадки, що знаходиться за адресою: м. Львів, АДРЕСА_1, виконавцем передано, а замовником прийнято у строкове платне користування зазначений вище об'єкт, що підтверджується підписами сторін цього Договору, які скріплені печатками.
Відповідно до п.10.1 вищевказаного Договору, останній діє з 03.09.2007 р. по 25.08.2008 р.
Додатковою угодою від 17 липня 2008року до Договору №173-п від 03.09.2007р. його сторонами внесено зміни в пункт 10.10. шляхом викладення його в новій редакції, а саме: у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору після закінчення строку його дії протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.
Місцевим господарським судом встановлено та не заперечується прокурором, що з урахуванням вищевказаної додаткової угоди до від 17 липня 2008року до Договору №173-п від 03.09.2007р., останній (Договір) є продовженим на такий самий строк і на таких самих умовах, які були передбачені Договором, і його сторони надалі перебувають у договірних відносинах.
Пунктом 5.2 Договору передбачено, що замовник має право самостійно з письмового дозволу виконавця здійснювати забудову, технічне переоснащення поліпшення виробничої площадки. Виконавець не відшкодовує ці витрати.
Як було зазначено вище, підставою позову, є порушення відповідачем-2 договірного зобов'язання стосовно використання за цільовим призначенням виробничої площадки площею 193,35 кв. м. по вул. Городоцькій у м. Львові, оскільки останнім без будь-яких дозволів чи погоджень з відповідачем -1 на вищевказаній виробничій площадці здійснено самочинне будівництво.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що ні прокурором, ні позивачем на надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту самочинного будівництва на спірній виробничій площадці відповідачем-2.
Судом першої інстанції встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що листом від 20.04.2015р. №319 ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій» (відповідач-1) зверталось до СПД-ФО ОСОБА_3 (відповідач-2) з пропозицією розірвати Договір №173-п від 03.09.2007р., оскільки відповідачем - 2 здійснено самочинне будівництво споруди та добудови без дозволу та погодження відповідача - 1.
Листом від 14.05.2015р. відповідач-2 відмовив відповідачу-1 у достроковому розірванні Договору та просив надати письмову згоду на укладення між СПД-ФО ОСОБА_3 та РВ ФДМУ по Львівській області договору оренди виробничої бетонної площадки площею 247,03 м. кв. за тією ж самою адресою: м. Львів, АДРЕСА_1.
Листом №459 від 29.05.2015р. відповідач -1 не заперечив проти укладення між відповідачем-2 та РВ ФДМУ по Львівській області Договору оренди виробничої площадки площею 247,03 м. кв. за адресою: адресою: м. Львів, АДРЕСА_1.
При цьому, колегія апеляційного господарського суду зазначає, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача - Міністерства оборони України до відповідача -2 - фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з вимогою про дострокове розірвання договору оренди виробничої площадки від 03.09.2007року №173-п, укладеного між державним підприємством Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За таких обставин, приймаючи до уваги зміст наведених норм діючого законодавства, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.
Таким чином, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Як вбачається з матеріалів справи, прокурор звернувся до суду в інтересах позивача - Міністерства оборони України з вимогою про розірвання господарського договору, який укладено між державним підприємством Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 .
Колегія апеляційного господарського суду зазначає, що Міністерство оборони України не є стороною цього Договору, відтак не є учасником правовідносин, які випливають з цього Договору, тобто позовна вимога заявлена в межах неіснуючих між позивачем та відповідачами-1 і 2 договірних зобов'язальних правовідносин.
Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Частиною 3 ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що всупереч припису ч.3 ст. 2 ГПК України прокурор у поданій ним позовній заяві жодним чином не обґрунтував в чому ж полягає порушення з боку ФО-П ОСОБА_3 та ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій» інтересів як держави, так й прав чи інтересів позивача - Міністерства оборони України, та в чому полягає необхідність здійснення судового захисту цих порушених прав та інтересів. Вказане, на думку суду апеляційної інстанції, свідчить про відсутність порушення прав чи інтересів позивача за захистом яких прокурором заявлено даний позов.
Як було зазначено вище, 03.09.2007року між державним підприємством Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» (виконавець) та ФО-П ОСОБА_3 (замовник) був укладений договір №173-п, згідно п.1.1. якого виконавець передає, а замовник приймає в тимчасове користування виробничу площадку, площею 193,35 кв. м., яка знаходиться у володінні ДП «ЛЗЗК» м. Львів, АДРЕСА_1 для виробничих потреб замовника.
За своєю правовою природою вищевказаний договором є договором найму, де об'єктом оренди (найму) є виробнича площадка.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями ч. 3 ст. 291 ГК України унормовано, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Відповідно до ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Пунктами 1 та ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до ст. 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
Згідно з ч.3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Системний аналіз вищевказаних правових норм дає підстави вважати, що закон пов'язує можливість дострокового розірвання договору тільки у випадку ініціювання такого розірвання стороною договору, якщо інше не встановлено цим договором або законом, або в судовому порядку на вимогу однієї із сторін договору у разі істотного порушення договору другою стороною.
Колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач - Міністерство оборони України, не будучи орендодавцем (наймодавцем) майна згідно договору від 03.09.2007р. №173-п, не може ставити питання як про дострокове розірвання цього договору, так й про усунення перешкод у користуванні майном, яке передано в оренду за цим договором, оскільки не є його стороною та не є учасником господарських відносин, що склались у зв'язку з укладенням відповідачами - 1 та -2 спірного Договору.
Крім того, пунктом 7.2 Договору від 03.09.2007. №173-п передбачено, що саме Виконавець має право виступати з ініціативою щодо розірвання Договору в разі погіршення стану виробничої площадки, внаслідок неналежного використання або невиконання умов Договору, а пункт 10.5 Договору передбачає, що останній (Договір) може бути розірвано достроково лише за погодженням його сторін.
Відтак, суд апеляційної інстанції зазначає, що з огляду на відсутність матеріалах справи належних і допустимих доказів, які б свідчили про порушення відповідачем -2 зобов'язань за Договором; беручи до уваги відсутність порушення прав чи інтересів позивача - Міністерства оборони України за захистом яких прокурором заявлено даний позов, враховуючи також, що чинним законодавством, як і положеннями Договору, передбачено можливість дострокового розірвання договору виключно на вимогу сторони Договору, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав до задоволення позову в частині розірвання Договору.
Щодо позовної вимоги про усунення перешкоди у користуванні суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3 (відповідач-2) виробничою площадкою площею 193,35 кв.м., яка знаходиться по АДРЕСА_1 у м. Львові шляхом підписання акту приймання-передачі (повернення) виробничої площадки та приведення її у попередній стан, не гірший, ніж на час передачі у користування, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в підтвердження чинення дій, спрямованих на спричинення перешкод у користуванні відповідачем-2 виробничою площадкою площею 193,35 кв.м., яка знаходиться за вказаною адресою та зазначає про таке.
Стаття 16 ЦК України не передбачає такого способу захисту цивільних прав та інтересів судом як усунення перешкод у користуванні майном шляхом підписання акту приймання-передачі (повернення) майна та приведення його у попередній стан, не гірший, ніж на час передачі в користування. На думку суду апеляційної інстанції, при зверненні до суду обраний позивачем спосіб захисту має вирішувати питання про захист порушеного права та охоронюваного законом інтересу учасників господарських правовідносин, тобто ним мають усуватись перешкоди, які виникли на шляху здійснення особою, яка звернулася з позовом, свого права.
Між тим, з огляду на матеріали справи, по відношенню до позивача не вбачається порушення суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, який би захищався поданням позову про розірвання договору від 03 вересня 2007року №173-п, та усунення перешкод у користуванні виробничою площадкою.
Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму, наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі.
Приписами ч.1 ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
З врахуванням вищенаведеного, а також беручи до уваги правомірність висновку суду першої інстанції про відмову в позові в частині розірвання Договору від 03 вересня 2007року №173-п, правові підстави для задоволення позовної вимоги в частині усунення перешкоди у користуванні суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3 (відповідач-2) виробничою площадкою площею 193,35 кв.м., яка знаходиться по АДРЕСА_1 у м. Львові шляхом підписання акту приймання-передачі (повернення) виробничої площадки та приведення її у попередній стан, не гірший, ніж на час передачі у користування - відсутні.
Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апелянта не спростовують висновків місцевого господарського суду про відмову у позові, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України). Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, апеляційну скаргу заступника військового прокурора Львівського гарнізону залишити без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 22.09. 2015 р. у справі № 914/2337/15- без змін.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.12.2015 р. відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Львівської області від 22.09.2015 р. у справі №914/2337/15 до винесення Львівським апеляційним господарським судом рішення по суті. Оскільки апеляційна скарга Прокурора залишена без задоволення, то згідно вимог ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд такої слід стягнути з Апелянта, а саме: стягнути з Військової прокуратури Львівського гарнізону (79007, м. Львів, вул. Клепаріваська 20) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів УДКСУ у Личаківському районі м. Львова, код отримувача 38007620, банк отримувача ГУДКСУ у Львівській області, код банку отримувача 825014, рахунок отримувача 31216206782006, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу: судовий збір, Львівський апеляційний господарський суд) 2679,60 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Львівської області від 22.09.2015 р. у справі №914/2337/15 залишити без змін, апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Львівського гарнізону за вих. № 06-11591 вих.15 від 02.10.2015 року - без задоволення.
2. Стягнути з Військової прокуратури Львівського гарнізону (79007, м. Львів, вул. Клепаріваська 20) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів УДКСУ у Личаківському районі м. Львова, код отримувача 38007620, банк отримувача ГУДКСУ у Львівській області, код банку отримувача 825014, рахунок отримувача 31216206782006, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу: судовий збір, Львівський апеляційний господарський суд) 2679,60 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.
3. Місцевому господарському суду видати відповідний наказ.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
5. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено 16.12.2015 р.
Головуючий суддя Давид Л.Л.
Судді Галушко Н.А.
Юрченко Я.О.