04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"14" грудня 2015 р. Справа№ 910/12433/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коршун Н.М.
суддів: Алданової С.О.
Дикунської С.Я.
за участю представників сторін:
Від позивача: представник Ковтун О.П.- за довіреністю.
Від відповідача: представник Роллер В.М.- за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"
на рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2015 року
у справі № 910/12433/15 (суддя Босий В.П.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"
до Військової частини НОМЕР_1
про стягнення 63 102, 53 грн.
У травні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення 63 102, 53 грн., з яких 50 400,00 грн. основного боргу, 656,93 грн. 3% річних, 12 045,60 грн. інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року позивачем було надано телекомунікаційні послуги, тоді як відповідачем зобов'язання з оплати вказаних послуг не виконано.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2015 року у справі № 910/12433/15 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт, крім підстав зазначених у позовній заяві, посилається на те, що телекомунікаційні послуги надавалися відповідачу без укладення договору.
Відповідачем надано письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких він проти її вимог заперечує та просить суд залишити її без задоволення.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та письмових заперечень, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.04.2011 року між Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укртелеком") та Військовою частиною НОМЕР_1 було укладено договір про надання послуг бізнес-мережі № K.U. -7707/1, на підставі якого позивачем надавалися відповідачу телекомунікаційні послуги.
Встановлено, що термін дії зазначеного вище договору закінчився 31.12.2013 року.
Позивач листом від 09.12.2013 року № 4378/803930/379-800000-2228 звернувся до відповідача з проханням надати письмове підтвердження щодо необхідності подальшого користування послугами Публічного акціонерного товариства "Укртелеком".
З листа Військової частини НОМЕР_1 №87 від 17.01.2014 року, адресованого Директору Центру продажу послуг ключовим споживачам Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" вбачається, що станом на 16.01.2014 року кошторис Військової частини НОМЕР_1 на 2014 рік не прийнятий, тому Договір щодо надання телекомунікаційних послуг з організації віртуальної приватної мережі на 2014 бюджетний рік буде укладений після проведення процедури закупівель.
Однак, як пояснив представник відповідача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, в 2014 році договір з позивачем не було укладено, тендер щодо закупівлі телекомунікаційних послуг не проводився, оскільки Законом України «Про здійснення державних закупівель» передбачено, що тендер проводиться у разі, якщо вартість послуг перевищує 100 000,00 грн., тоді як у даній справі вартість наданих у 2014 року послуг складає лише 50 400,00 грн.
Разом з цим, представник відповідача зазначив, що останнім було прийнято надані позивачем телекомунікаційні послуги в 2014 році в повному об'ємі, оскільки діяльність Військової частини неможлива без телекомунікаційних послуг.
Матеріали справи свідчать про те, що у період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року позивачем були надані Військовій частині НОМЕР_1 телекомунікаційні послуги на загальну суму 50 400,00 грн. та виставлені відповідні рахунки, які отримані відповідачем, що підтверджується повідомленнями про вручення відправлення (а.с. 18-29, 30-41).
За приписами ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Отже, враховуючи зазначені вище обставини та дії сторін, судова колегія вважає, шо правочин сторонами укладено в належній письмовій формі. Законом не передбачено обов'язкової письмової форми до даного виду правочину.
Як передбачено ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.
За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Враховуючи встановлені вище обставини, судова колегія приходить до висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача 50 400,00 грн. основного боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 656,93 грн. 3% річних, 12 045,60 грн. інфляційних втрат.
В силу ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В силу ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Встановлено, що строк виконання відповідачем обов'язку по сплаті за надані послуги не встановлений та не визначений моментом пред'явлення вимоги, тому позивач має право вимагати його виконання у будь-який час.
Матеріали справи свідчать про те, що позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості лише 29.01.2015 року, яка отримана відповідачем 03.02.2015 року, що не заперечується відповідачем у судовому засіданні.
За таких обставин, та враховуючи п. 2 ст. 530 ЦК України, судова колегія приходить до висновку про те, що першим днем періоду прострочення відповідачем оплати за надані позивачем телекомунікаційні послуги є 11.02.2015 року.
Однак, з позовної заяви вбачається, що позивачем було визначено період прострочення з 01.03.2014р. по 20.01.2015р.
Враховуючи те, що суд не може виходити за межі позовної заяви, судова колегія приходить до висновку про те, що відсутні підстави для задоволення позовної вимоги щодо стягнення з відповідача 656,93 грн. 3% річних, 12 045,60 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження матеріалами справи.
Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення Господарського суду м. Києва від 04.08.2015 року у даній справі - скасуванню частково.
В силу ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" на рішення Господарського суду м. Києва від 04.08.2015 року задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 04.08.2015 року у справі № 910/12433/15 - скасувати частково.
Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:
„ Позов задовольнити частково.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бул. Т. Шевченка, буд. 18, ідентифікаційний код 21560766) 50 400,00 грн. основного боргу, судовий збір у розмірі 1 459,22 грн. за подання позовної заяви.
В іншій частині позову відмовити.
3. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бул. Т. Шевченка, буд. 18, ідентифікаційний код 21560766) 729,61 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази.
5. Матеріали справи № 910/12433/15 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Н.М. Коршун
Судді С.О. Алданова
С.Я. Дикунська