04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"14" грудня 2015 р. Справа№ 910/28843/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Верховця А.А.
суддів: Остапенка О.М.
Шипка В.В.
за участі представників:
ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" - Сокол О.Ю., довір. №953 від 24.03.2015р., Дробота Д.М., довір. №2341 від 30.07.2015р.
ТОВ "Ексімагроком" - Тимошенко А.Г., довір. б/н від 04.09.2015р., Циганкова А.О., довір. б/н від 02.11.2015р., Волошин І.О. (ліквідатор)
розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства
"Перший Український Міжнародний Банк"
на ухвалу господарського суду міста Києва від 12.11.2015р.
у справі №910/28843/15 (суддя Чеберяк П.П.)
за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімагроком"
про порушення справи про банкрутство
Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.11.2015р. у справі №910/28843/15 прийнято до розгляду заяву товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Ексімагроком" про порушення справи про банкрутство ТОВ "Ексімагроком", призначено дату підготовчого засідання. Не погоджуючись, публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) "Перший Український Міжнародний Банк" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу, прийняти нове рішення, яким заяву ТОВ "Ексімагроком" повернути без розгляду.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2015р. (в складі колегії головуючого судді Верховця А.А., суддів Остапенка О.М., Шипка В.В.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, призначено до розгляду 14.12.2015р. Наводячи підстави, з яких порушено питання про перегляд оскаржуваної ухвали, вказано на порушення ст. 4-1, 43, 84 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України, ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 105 Цивільного кодексу України, що призведи до прийняття неправильного рішення.
В змісті апеляційної скарги наголошено, що станом на момент звернення до господарського суду міста Києва з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ексімагроком" в стані припинення не знаходився - 30.09.2015р. учасниками товариства прийнято рішення про скасування рішення про припинення шляхом ліквідації від 03.08.2015р., що і повноваження ліквідатора, яким подано заяву, на момент звернення, були такими, що припинені, у зв'язку з чим і порушення провадження у справі є неприпустимим. Наведені й інші доводи і міркування в підтвердження викладених обставин.
Досліджуючи матеріали справи, оцінюючі наявні докази, колегія суддів суду апеляційної інстанції відзначає, згідно з ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у т.ч. іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно ст. 4, 4-1 ГПК України господарський суд вирішує спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство). Частиною 1 ст. 2 Закону передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.
Частиною 1 ст. 91 ГПК України встановлено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених ст. 106 цього Кодексу. Пунктом 1 ч. 1 ст. 106 Кодексу передбачено, що окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду у справах про банкрутство у випадках, передбачених Законом про банкрутство
Згідно ч. 5-6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду. Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі про банкрутство.
Статтею 1 Закону про банкрутство визначено, сторони у справі про банкрутство - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут); учасники у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.
Кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя);
Статтею 8 Закону про банкрутство встановлено, ухвали господарського суду, винесені у справі про банкрутство за наслідками розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому ГПК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом. В апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство, крім випадків, передбачених ГПК України та цим Законом.
Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду міста Києва від 12.11.2015р. у справі №910/28843/15, ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" вказано на наявність підтверджених у встановленому порядку документами вимог щодо грошових зобов'язань ТОВ "Ексімагроком", підтверджених у т.ч. рішеннями господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2015р. у справі №904/6247/15, від 06.08.2015р. у справі №904/6248/15, відповідно залишеними без змін постановами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.10.2015р., 16.09.2015р., тобто право апеляційного оскарження ухвали про прийняття до розгляду заяви про порушення справи про банкрутство товариством доведено.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, обставини справи в їх сукупності, заслухавши представників учасників провадження, присутніх в засіданні суду апеляційної інстанції 14.12.2015р., перевіривши матеріали і дослідивши наявні (зібрані) докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що скарга підлягає залишенню без задоволення, оскаржене рішення підлягає залишенню без змін, зважаючи на наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з заявою від 11.11.2015р. №209 про порушення провадження у справі про банкрутство за особливостями, визначеними ст. 95 Закону про банкрутство, ліквідатором ТОВ "Ексімагроком" вказано, що 03.08.2015р. учасниками зборів товариства прийнято рішення про припинення юридичної особи шляхом її ліквідації, відомості про припинення внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і в процесі ліквідації товариства виявлено недостатність вартості майна для задоволення вимог кредиторів, в підтвердження чого до заяви додані письмові докази. Зокрема, матеріали справи містять додану до заяви копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 05.08.2015р., згідно якої ТОВ "Ексімагроком" перебувало в процесі припинення (а.с. 7-8 т. 1), статуту і протоколу зборів учасників від 03.08.2015р., на яких вирішено питання про припинення (а.с. 9-23 т. 1), проміжного ліквідаційного балансу від 10.11.2015р. (а.с. 25-26 т. 1), складеного з ознаками виявлення неплатоспроможності, акту інвентаризації (а.с. 45-48 т. 1), листів органів державної реєстрації з відомостями щодо зареєстрованих прав на рухоме і нерухоме майно товариства, заяви третіх осіб з кредиторськими вимогами, у т.ч. ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" (а.с. 258-272 т. 1) на загальну суму 242'110'883,36 грн. і т.ін. (а.с. 4-272 т. 1, а.с. 1-265 т. 2).
Статтею 95 Закону про банкрутство визначено, що якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.
Відповідно ч. 5, 6 ст. 95 Закону про банкрутство невиконання вимог, передбачених ч. 1 цієї статті, є підставою для відмови у внесенні запису про ліквідацію юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Власник майна боржника (уповноважена ним особа), керівник боржника, голова ліквідаційної комісії (ліквідатор), які допустили порушення вимог ч. 1 цієї статті, несуть солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів.
Питання порушення власником майна боржника (уповноваженою ним особою), керівником боржника, головою ліквідаційної комісії (ліквідатором) вимог ч. 1 цієї статті підлягає розгляду господарським судом при проведенні ліквідаційної процедури відповідно до цього Закону. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду про затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора банкрута, що є підставою для подальшого звернення кредиторів до власника майна боржника (уповноваженої ним особи), керівника боржника, голови ліквідаційної комісії (ліквідатора).
З тим, згідно ст. 12 Закону про банкрутство у разі відсутності підстав для відмови у прийнятті або для повернення заяви про порушення справи про банкрутство господарський суд приймає заяву до розгляду, про що не пізніше п'яти днів з дня її надходження виносить ухвалу. Змістом ст. 14-15, 95 Закону про банкрутство, ст. 62-63 ГПК України наведений перелік підстав для відмови у прийнятті або для повернення заяви про порушення справи про банкрутство, а саме:
- суд відмовляє у прийнятті заяви, якщо провадження у справі не допускається згідно із законом; справа не підсудна даному суду; стосовно боржника вже порушено справу про банкрутство; юридичну особу - боржника припинено в установленому законодавством порядку; до боржника заявлено вимоги, які не є безспірними; вимоги кредитора повністю забезпечені заставою майна боржника; господарським судом затверджено план санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство згідно зі ст. 6 цього Закону; з інших підстав, передбачених ст. 62 ГПК України, з урахуванням вимог цього Закону (ст. 14 Закону про банкрутство).
- суд повертає заяву, якщо заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посаду якої у заяві не зазначено; заява не відповідає змісту вимог, зазначених у цьому Законі; не подано доказів щодо сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі; заявник-кредитор не подав доказів неспроможності боржника виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами в розмірі, визначеному ч. 3 ст. 10 цього Закону, протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом; заявник-кредитор не надав доказів надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів; з інших підстав, передбачених ст. 63 ГПК України, з урахуванням вимог цього Закону (ст. 15 Закону про банкрутство).
- суд відмовляє у прийнятті або повертає (позовну) заяву, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України; у заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес; у заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується (позовна) вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми; порушено правила поєднання вимог або об'єднано в одній заяві кілька вимог і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору; до винесення ухвали про порушення провадження у справі від надійшла заява про врегулювання спору.
В обґрунтування доводів, наведених в апеляційній скарзі ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк", міститься посилання на відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, подані в формі виписки, датованої 12.11.2015р., згідно якої на момент винесення оскаржуваної ухвали ТОВ "Ексімагроком" в стані припинення не перебувало, правові позиції, викладені в постанові Вищого господарського суду від 13.10.2015р. у справі №910/12163/15. Надаючи оцінку таким доводам, суд відзначає наступне.
В змісті мотивувальної частини вказаної вище постанови зазначено, імперативними приписами абз. 2 ч. 1 ст. 95 Закону про банкрутство встановлено, що обов'язковою передумовою для звернення до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України, а докази на підтвердження всіх цих передумов для порушення провадження в порядку цієї статті подаються саме на момент звернення боржника із відповідною заявою.
Вищий господарський суд України, переглядаючи в касаційному порядку ухвалу суду першої інстанції від 25.05.2015р. про порушення провадження у справі №910/12163/15, залишену без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2015р., встановив недотримання ліквідаційною комісією вимог щодо здійснення процедури ліквідації юридичної особи, у зв'язку з чим дійшов висновку про безпідставне порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою, передбаченою ст. 95 Закону про банкрутство.
За результатами розгляду касаційної скарги судом касаційної інстанції прийнято постанову від 13.10.2015р., якою скасовано ухвалу суду першої інстанції від 25.05.2015р. про порушення провадження у справі №910/12163/15 та постанову суду апеляційної інстанції від 23.06.2015р., припинено провадження у справі про банкрутство як безпідставно порушене. Встановлення Вищим господарським судом України відсутності правових підстав для порушення справи про банкрутство мало своїми наслідками висновки про неправомірність інших механізмів процедур у справі про банкрутство.
Саме зважаючи на наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції від 08.06.2015р. про визнання боржника та постанова суду апеляційної інстанції від 28.07.2015р. підлягають скасуванню, оскільки у зв'язку із припиненням провадження у справі про банкрутство боржник не може бути визнаний банкрутом, якщо саме провадження у справі про банкрутство порушено безпідставно і з цього приводу прийнято відповідне судове рішення (постанова Вищого господарського суду України від 13.10.2015р. у справі №910/12163/15).
Правові висновки, на яких наголошено у змісті апеляційної скарги, стосуються оскарження результатів вирішення судом питання про порушення провадження у справі і визнання банкрутом боржника, провадження у справі про банкрутство якого порушене безпідставно. Разом з тим, в даному конкретному випадку у справі №910/28843/15 ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" оскаржено ухвалу суду першої інстанції, якої лише прийнято до розгляду заяву про порушення справи про банкрутство - питання про порушення провадження у справі про банкрутство вказаною ухвалою не вирішено.
Згідно ст. 16 Закону про банкрутство - «Порушення провадження у справі про банкрутство» перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи. У разі звернення до господарського суду боржника із заявою про порушення справи про банкрутство у підготовчому засіданні з'ясовуються ознаки неплатоспроможності боржника або її загрози.
Положенням абз 2 ч. 1 ст. 12 Закону про банкрутство передбачено, що приймаючи до розгляду заяву про порушення провадження у справі про банкрутство, суд має визначитись з датою вказаного вище підготовчого засідання в ході якого з'ясовується наявність підстав порушення провадження у справі. Оскарженою в апеляційному порядку ухвалою було призначено дату підготовчого засідання - 23.11.2015р., але у зв'язку з зверненням з апеляційною скаргою підготовче засідання не відбулось, і відповідно наявність чи то відсутність підстав порушення провадження у справі судом першої інстанції не встановлювалась, не є і не може бути предметом розгляду (перегляду) суду апеляційної інстанції.
В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ст. 101 ГПК України). У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. Разом з тим, процесуальний документ (рішення) суду першої інстанції, який не приймався та відсутній в матеріалах справи не може бути переглянутий, відповідні обставини виключають його перегляд (відсутнього судового рішення) в апеляційному порядку.
Розглянувши доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав прийняття до розгляду заяви про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ексімагроком" у зв'язку з тим, що станом момент на винесення ухвали і звернення до господарського суду міста Києва з відповідною заявою товариство в стані припинення вже не знаходилось, оскільки 30.09.2015р. його учасниками прийнято рішення про скасування прийнятого раніше рішення про припинення від 03.08.2015р., що і повноваження ліквідатора, яким подано заяву, на момент звернення, були такими, що припинені, колегія суддів дійшла висновку про неповну їх обґрунтованість та суперечливість, вважаючи необхідним зазначити наступне.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 14.12.2015р., наданим в засіданні суду апеляційної інстанції 14.12.2015р., на теперішній час, до останнього внесені відомості щодо перебування ТОВ "Ексімагроком" в стані припинення, про покладання обов'язків керівника товариства на ліквідатора - голову комісії з припинення, яким, зокрема, і було подано заяву про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ексімагроком" в порядку ст. 95 Закону про банкрутство.
При цьому як вбачається зі змісту наведених вище норм ст. 14-15, 95 Закону про банкрутство, ст. 62-63 ГПК України, приймаючи до розгляду заяву про порушення провадження у справі суд оцінює дотримання відповідності змісту заяви зазначеним у Законі вимогам, докази сплати судового збору, надсилання копій заяви, наявність судових рішень, що набрали законної сили, постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішень, якими підтверджено безспірність заявлених вимог, неспроможність боржника виконати грошові зобов'язання перед кредиторами протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом. Господарський суд у т.ч. повертає заяву, якщо заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посаду якої у заяві не зазначено.
Але заяву від 11.11.2015р. №209 про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ексімагроком" за особливостями, визначеними ст. 95 Закону про банкрутство, підписано ліквідатором ТОВ "Ексімагроком" Волошиним І.О., призначеного рішенням учасників ТОВ "Ексімагроком" від 03.08.2015р., і відповідні відомості про його призначення були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і наявні в ньому до теперішнього часу, докази чого у т.ч. надані суду першої інстанції, долучені до матеріалів поданої заяви, відповідні відомості були підтверджені і в суді апеляційної інстанції. При цьому слід відзначити, що як і вже вказано вище, перевірка обґрунтованості вимог заявника здійснюється судом в ході підготовчого засідання, яке, у т.ч. через оскарження ухвали, до теперішнього часу і не проведено судом першої інстанції.
Особливості процедури розгляду заяви про порушення справи про банкрутство передбачають винесення двох окремих ухвал: про прийняття заяви до розгляду та про результати такого розгляду. Перша з яких приймається на підставі звернення з відповідною заявою та відсутності формальних підстав відмови у прийнятті або повернення. Первинний розгляд заяви не передбачає окремого повідомлення ані боржника, ані інших учасників провадження у справі і здійснюється судом виключно на основі тих документів, які подані заявником - процесуальні норми фактично не передбачають доведення тих обставин, на які міститься посилання в змісті поданої заяви. Розгляд обґрунтованість такої заяви, згідно з приписами ст. 16 Закону про банкрутство - перевірка обґрунтованості вимог заявника, з'ясування наявності підстав порушення провадження у справі здійснюються судом у підготовчому засіданні і вирішується іншою ухвалою, яка на теперішній час не є предметом розгляду (перегляду) і не може бути такою, оскільки і не була винесена судом першої інстанції.
За таких обставин суд апеляційної інстанції в цілому погоджується з висновками суду першої інстанції, розглянувши в процесі всі обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, за наслідками розгляду апеляційної скарги та перевіряння законності та обґрунтованості рішення у повному обсязі, повторно розглянувши справу, не вбачає доводи апеляційної скарги достатньо обґрунтованими і такими, що знайшли своє підтвердження під час розгляду (перегляду) справи, оскаржене рішення суду такими, що в цілому відповідає вимогам законності та обґрунтованості.
Керуючись ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 12.11.2015р. у справі №910/28843/15 залишити без змін.
3. Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили
Повний текст постанови складено 16.12.2015р.
Головуючий суддя А.А. Верховець
Судді О.М. Остапенко
В.В. Шипко