14.12.2015 року Справа № 904/7199/15
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії
суддів: головуючого судді Величко Н.Л. (доповідач)
суддів: Іванова О.Г., Подобєда І.М.
секретар судового засідання: Погорєлова Ю.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Казанцев С.В., довіреність №б/н від 02.01.2014 р., представник;
від відповідача: Яроцька Л.О., довіреність №03/02/548 від 08.12.2015 р., представник;
розглянувши матеріали апеляційної скарги приватного акціонерного товариства "ПРОФІ-ПАК" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2015 року у справі № 904/7199/15
за позовом Приватного акціонерного товариства "ПРОФІ-ПАК", м. Дніпропетровськ
до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", м. Київ
про визнання застави припиненою
1. Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.15р. у справі № 904/7199/15 (суддя Воронько В.Д.) у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що між сторонами укладено договір застави, а діючим законодавством України не передбачено будь-яких строків для пред'явлення вимог до майнового поручителя. Отже, вимоги позивача є безпідставним.
2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення.
Не погодившись з зазначеним рішенням господарського суду, приватне акціонерне товариство "ПРОФІ-ПАК", звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги її заявник посилається на те, 23.01.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" (далі - Банк, заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислові Енергетичні Системи", правонаступником прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство "ВЕСТА-ДНІПРО" (далі - позичальник) укладено кредитний договір № 2/К-гр.
23 січня 2008 року між заставодержателем та Закритим акціонерним товариством "ВЕСТА-ПАК", правонаступником прав та обов'язків якого є Приватне акціонерне товариство "ПРОФІ-ПАК" (далі - заставодавець) укладено договір застави № 2.
24.06.15р. Банком направлено Поручителю вимогу № 31/1-16558 про виконання зобов'язань по кредитному договору та повернення заборгованості.
Отже, Банк до ПрАТ "Профі-Пак" з досудовою вимогою про погашення боргу звернувся лише 24.06.15р., тобто зі спливом 6-місячного строку від настання строку виконання основного зобов'язання.
Також скаржник зазначає, що судом необґрунтовано відмовлено в задоволені клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання рішення законної сили у цивільній справі №201/13594/15-ц в якій визнається недійсним саме договір застави № 2 від 23.01.2008р.
Крім того, не взято до уваги, судом першої інстанцій, клопотання позивача про залучення до участі у даній справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ПАТ "Веста-Дніпро".
Відтак, на думку скаржника, господарський суд поспішно виніс оскаржуване рішення, дослідивши лише частину матеріалів справи.
Представник скаржника підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.
3. Доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" надано відзив на апеляційну скаргу ПрАТ "Профі-Пак" в якому просить відмовити у задоволені апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін. Щодо посилання скаржника на пропуск ним 6-місячного строку виконання майнової поруки, термін якої сплинув 20.06.2015, зазначив, що відповідно до постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 № 188 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.03.2015 № 63 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну Марину Анатоліївну на один рік, а саме з 20.03.2015 по 19.03.2016. Крім того посилаючись на норми чинного законодавства України, відповідно до яких порука так само, як і застава є одним із видів забезпечення виконання зобов'язань, зазначає, що між сторонами укладено договір застави, а законодавством про заставу не передбачено будь-яких строків для пред'явлення вимог до майнового поручителя. Тому вважає вимоги скаржника безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягають задоволенню.
У судовому засіданні 14.12.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
4. Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський встановив наступні обставини:
23.01.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" (далі - Банк, заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислові Енергетичні Системи", правонаступником прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство "ВЕСТА-ДНІПРО" (далі - позичальник) укладено кредитний договір № 2/К-гр (далі за текстом - кредитний договір), за умови якого банк зобов'язується надати позичальнику кредит у формі поновлювальної лінії з максимальним лімітом в сумі 6341556,22 євро, зі сплатою відсотків відповідно від умов кредитного договору з терміном повернення кредиту до 20.12.2014 з подальшими змінами та доповненнями до кредитного договору, які є його невід'ємними частинами. (а.с. 10-16, 17-18)
З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, 23 січня 2008 року між заставодержателем та Закритим акціонерним товариством "ВЕСТА-ПАК", правонаступником прав та обов'язків якого є Приватне акціонерне товариство "ПРОФІ-ПАК" (далі - заставодавець) укладено договір застави № 2 (далі за текстом - договір застави (а.с. 19-22)), відповідно до умов якого заставодавець надає заставодержателю в заставу належне йому на праві власності майно: обладнання, яке відноситься до основних засобів заставодавця, а саме:
- автоматична лінія з виробництва клейкий стрічок НМ400 |у комплекті з установкою підготовки клею та автоматами контролю якості марки NТZАL, 2000 року випуску, 1 шт., балансовою вартістю 10236304,26 грн;
- автоматична комбінована лінія з повздовжньої порізки та перемотки рулонів марки ТЕZАL LG-210, 2002 року випуску, 1 шт., балансова вартість 2559076,16 грн;
- автоматична комбінована лінія з повздовжньої порізки та перемотки рулонів 16-ми смугова марки ТЕZАL ІТ-180, 2002 року випуску, 1 шт., балансова вартість 2772332,50 грн;
- автоматична пакувальна лінія готової продукції марки ТЕZАL НМ400, 2003 року випуску, 1 шт., балансова вартість 1172909,90 грн;
- лінія з виробництва та порізки картонних втулок марки ТЕZАL, 2000 року випуску, 1 шт., балансова вартість 319884.52 грн.
Предмет застави відповідно до п. 1.2 договору застави є власністю іпотекодавця і в період дії договору застави буде знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Будівельників, 34.
Пунктом 2.4 договору застави передбачено, що заставодержатель має право задовольнити за рахунок заставленого майна всі свої вимоги у повному обсязі, визначеному на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, неустойку, відшкодування збитків, завданою про строчкою виконання, витрати на утримання заставленого майна, а також витрати, пов'язані зі зверненням стягнення на заставне майно та його реалізацією. В разі порушення позичальником будь-яких з вимог договору кредиту або заставодавцем договору застави, реалізувати заставлене майно відповідно до чинного законодавства України або прийняти його на свій баланс (підпункти 2.4.5, 2.4.7 договору застави)
Відповідно до п. 3.1 договору застави заставодержатель набуває право звернути стягнення на заставне майно у разі порушення позичальником будь-якої з вимог договору кредиту. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється відповідно до Закону України "Про заставу" на вибір заставодержателя (п.3.2).
В порушення умов кредитного договору № 2/К-гр позичальник допускав прострочення в здійсненні оплат за кредитом та процентами, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
Заборгованість позивача станом на 15 червня 2015 року за кредитним договором № 2/К-гр від 23 січня 2008 року складала 9618215,45 євро, з яких:
• 6197946,22 євро - прострочена заборгованість за кредитом;
• 1477177,11 євро - заборгованість за процентами;
• 299452,15 євро - пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту;
• 1504379,29 євро - пеня за несвоєчасне погашення кредиту;
• 139260,68 євро-3% річних;
У зв'язку з порушенням боржником умов кредитного договору, Банком направлено поручителю вимогу № 31/1-16558 від 24.06.2015 про виконання зобов'язань по кредитному договору та повернення заборгованості. (а.с 25-26)
5. Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що застава є майновою порукою і що до неї застосовуються норми, які передбачають договір поруки.
Як вбачається з матеріалів справи відносини між позивачем (заставодавцем) та відповідачем (заставодержателем) виникли з договору застави № 2 від 23.01.2008 року, яким позивачем було забезпечено виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором №2/к-гр від 23.01.2008р. з усіма існуючими та подальшими змінами та доповненнями до нього зі строком дії до повного виконання заставодавцем зобов'язань по договору застави.
Статтею 546, 548 параграфу 1 глави 49 загальних положень про забезпечення виконання зобов'язань Цивільного кодексу України встановлено , що виконання зобов'язань можуть забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Право застави унормовано Законом України «Про заставу» та ст. 572-597 параграфу 6 глави 49 Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про заставу», ст.572 Цивільного кодексу України застава - це спосіб забезпечення зобов'язань. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
Статтею 28. Закону України «Про заставу» встановлені підстави припинення застави, яка кореспондується зі ст.593 Цивільного кодексу, згідно з якими застава припиняється:
з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання;
в разі загибелі заставленого майна;
в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно;
в разі примусового продажу заставленого майна;
при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави;
в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом.
Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ч. 1 ст. 574 Цивільного кодексу України).
Як вбачається зі змісту вищенаведених норм, вимога заставодержателя (кредитора) до заставодавця (майнового поручителя) полягає у виконанні зобов'язання за боржника з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами в період терміну дії права і припиняється з підстав передбачених законом.
Відносини поручительства регулюються ст.ст. 553-559 параграфу 3 глави 49 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Згідно із частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Тобто, сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, так само як закінчення строку, установленого договором поруки, та закінчення одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся до поручителя з позовом.
Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, установлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора на задоволення його вимог. (Правова позиція ВСУ від 17.09.2014р.)
Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави зробити висновок , що правова природа поруки та застави, як способів забезпечення виконання зобов'язань, не є тотожною, регулюються різними нормами законодавства, норми, що регулюють поруку (ст.553-559 ЦК), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем.
Відповідно до п. 3.1 договору застави заставодержатель набуває право звернути стягнення на заставне майно у разі порушення позичальником будь-якої з вимог договору кредиту. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється відповідно до Закону України "Про заставу" на вибір заставодержателя (п.3.2).
Законом України «Про заставу» та Цивільним кодексом України не встановлено будь-яких термінів , які обмежують право кредитора на звернення стягнення на предмет застави.
Сам договір застави, відповідно до його положень, діє до виконання заставодавцем своїх зобов'язань за договором.
Як визнає позивач кредитним договором встановлено строк повернення кредитних коштів до 20.12.2014р.
У зв'язку з порушенням боржником умов кредитного договору, банком направлено заставодавцю вимогу № 31/1-16558 від 24.06.2015 про виконання зобов'язань по кредитному договору за боржника в період дії права застави, тому посилання апелянта на недотримання відповідачем як кредитором 6-ти місячного терміну на пред'явлення вимоги до поручителя та на припинення права застави в силу ст.559 Цивільного кодексу України за договором застави № 2 від 23.01.2008р. з 20.06.2015р., не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, які регулюють відносини заставодавця (майнового поручителя) з заставодержателем (кредитором).
Щодо порушення судом першої інстанції вимог ст. 79 ГПК України.
Під час розгляду справи судом першої інстанції 24.09.2015р позивачем було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі в порядку ст. 79 ГПК України до набрання законної сили рішенням у цивільній справі №201/13594/15-ц за позовом ОСОБА_5 до ПрАТ "Профі-Пак", ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" про визнання договору застави №2 від 23.01.2008р.недійсним.
26.10.15р. представник ПрАТ "Профі-Пак" звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з клопотанням про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням у цивільній справі №201/13594/15-ц.
Як вбачається, з позовної заяви про визнання договору застави недійсним, позов гр. ОСОБА_5 обґрунтовано тим, що між нею та ТОВ «ПРОФІ-ПАК» 16.10.2007р.було укладено договір про спільну діяльність, що укладення договору застави від 23.01.2008р №2 без її згоди, як учасника спільної діяльності, і порушує її права та законні інтереси.
Тобто під час розгляду зазначеної цивільної справи повинні встановлюватись обставини, що стосуються укладення договору про спільну діяльність та обсягу прав та обов'язків учасників за цим договором .
Предметом розгляду у даній справі є визнання договору застави №2 від 23.01.2008р. припиненим в силу ст.559 ЦК України з 20.06.2015року. Тобто судом повинні встановлюватись обставини, які свідчать про наявність або відсутність підстав припинення права застави на зазначену дату.
Згідно з ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Підпунктом 3.16. п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами, внесеними згідно з постановами Вищого господарського суду № 3 від 16.01.2013, № 6 від 10.07.2014) викладено правову позицію про те, що відповідно до частини першої статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК).
Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК України, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.
Наявні в матеріалах докази договір застави, кредитний договір, вимога кредитора до заставодавця, давали можливість суду відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу оцінити докази та встановити фактичні обставини, які стосуються предмету спору.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що обставини, які можуть бути встановлені підчас розгляду цивільної справи №201/13594/15-ц не можуть вплинути на оцінку доказів у розглядуваній справі.
Колегія судів вважає, що з вищезазначених підстав не підлягає задоволенню і клопотання про зупинення апеляційного провадження .
Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору по суті судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "ПРОФІ-ПАК", м. Дніпропетровськ - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2015 року у справі №904/7199/15 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Н.Л. Величко
Суддя О.Г. Іванов
Суддя І.М. Подобєд