"16" грудня 2015 р.Справа № 916/3759/15
Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.,
при секретарі Стадник О.С.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 25.06.2015р.),
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом приватного підприємства комерційна фірма "БАГИРА і Ко"
до відповідача - дочірнього підприємства "ЧАБАНКА"
про стягнення 18 602, 54 грн.,
встановив:
Приватне підприємство комерційна фірма "БАГИРА і Ко" (ПрАТ КФ "БАГИРА і Ко") звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з дочірнього підприємства "ЧАБАНКА" (ДП "ЧАБАНКА") 18 602,54 грн., з яких: 9 946,54 грн. - сума основної заборгованості, 4 450,39 грн. - інфляційні нарахування, 246,98 грн. - 3% річних, 3 958,63 грн. - пеня. Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.
В обґрунтування заявлених вимог, ПрАТ КФ "БАГИРА і Ко" посилається на порушення ДП "ЧАБАНКА" вимог укладеного між сторонами договору поставки № 648-1 від 20.06.2013р. в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.09.2015р. суддею Никифорчуком М. І. порушено провадження у справі № 916/3759/15 за даним позовом.
Згідно з розпорядженням керівника апарату господарського суду Одеської області № 1765 від 17.11.2015р., керуючись п.2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 4.2. рішення зборів суддів господарського суду Одеської області (протокол від 03.06.2015р. №17-9/2015) у зв'язку з перебуванням судді Никифорчука М.І. з 16.11.2015р. на лікарняному, що може мати наслідком порушення строку розгляду справи та відповідно до п. 4.2. рішення зборів суддів господарського суду Одеської області (протокол від 03.06.2015р. №17-9/2015), призначено повторний автоматичний розподіл справи, згідно якого справу № 916/3759/15 передано на розгляд судді Мостепаненко Ю.І.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.11.2015р. суддею Мостепаненко Ю.І. справу № 916/3759/15 прийнято до свого провадження, розгляд справи призначено на 02.12.2015р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.12.2015р. розгляд справи відкладено на 16.12.2015р., - у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та неподанням суду всіх витребуваних доказів.
В судовому засіданні 16.12.2015р. представник позивача надав письмові пояснення, відповідно до яких зазначив, що у наданих до позовної заяви накладних, а саме: № Ркm-654726 від 16.10.2014р.; № Ркm-654727 від 16.10.2014р.; № Ркm-65051 від 23.10.2014р., помилково зазначено посилання на договір ФР 588-981 від 26.02.2014р., а не на договір № 648-1 від 20.06.2013р., оскільки ніяких інших договірних відносин, окрім як за договором поставки № 648-1 від 20.06.2013р., між сторонами не існувало.
Відповідач у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав, право на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судових засідань належним чином шляхом надсилання ухвал суду на адресу реєстрації, яка не змінювалася, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України № 21249065 від 28.09.2015р., наявний в матеріалах справи.
Таким чином, суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно із приписами ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 16.12.2015р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши присутніх в судових засіданнях представників сторін, суд встановив наступне.
20.06.2013р. між ПрАТ КФ "БАГИРА і Ко" (Постачальником) та ДП "ЧАБАНКА" (Покупцем) укладено договір поставки № 648-1 (Договір), відповідно до умов якого Постачальник на умовах цього Договору зобов'язується поставляти Покупцю товар партіями, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість відповідно до умов даного Договору.
Найменування, асортимент, кількість (враховуючи наявність товару на складі Постачальника), ціна, вартість товару та поставки зазначаються в видаткових накладних на товар, які є невід'ємною частиною цього Договору (п. 1.2 Договору).
Відповідно до п. 2.1 Договору, Постачальник здійснює поставку товару на підставі Замовлення Покупця. Замовлення повинно містити найменування Покупця, адресу місця поставки, найменування, асортимент, кількість необхідного товару.
П. 3.1 Договору передбачено, що Постачальник передає товар Покупцю за цінами вказаними у видаткових накладних, які складаються на кожну окрему партію товару. Підписання видаткової накладної сторонами є підтвердженням домовленості сторін про ціну на товар.
Покупець здійснює оплату кожної поставленої партії протягом 14 (чотирнадцяти) банківських днів. Оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника шляхом безпосереднього внесення грошових коштів в касу Постачальника (п. 3.3 Договору).
У випадку несвоєчасної оплати за товар Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення платежу, від суми заборгованості за кожний прострочений день, за весь період прострочки (п. 4.2 Договору).
Додатком № 1 до Договору сторони передбачили, що при отриманні товару Покупець повинен забезпечити знаходження печатки (штампа) та уповноваженої особи, яка має право на отримання товару та підписання накладних за місцем здійснення поставки (вивантаження товару).
При цьому, Покупець визнає, що товар є належним чином переданим уповноваженій особі Покупця, у випадку підписання накладної особою, не визначеною даним Додатком №1, як матеріально-відповідальна особа, якщо такий підпис засвідчений печаткою (штампом) Покупця.
Матеріально-відповідальною особою, уповноваженою отримувати товар без печатки, відповідач - згідно Додатку № 1 - визначив завідуючого виробництвом - Корнеллі.
Як стверджує позивач, на виконання умов договору поставки № 648-1 від 20.06.2013р., він поставив відповідачу товар на загальну суму 9 946,54 грн., що підтверджується наступними накладними:
- № Ркm-654726 від 16.10.2014р. на суму 2 984,40 грн.;
- № Ркm-654727 від 16.10.2014р. на суму 5 692,24 грн.;
- № Ркm-65051 від 23.10.2014р. на суму 1 269,90 грн.
Проте, відповідач за отриманий товар не розрахувався.
З огляду на порушення відповідачем зобов'язань за договором поставки № 648-1 від 20.06.2013р. щодо здійснення повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар, ПрАТ КФ "БАГИРА і Ко" і звернулось до господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права, в якому, окрім суми основної заборгованості - 9 946,54 грн., просить стягнути з відповідача 4 450,39 грн. - інфляційних нарахувань, 246,98 грн. - 3% річних та 3 958,63 грн. - пені.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).
Ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено судом, доказами, що засвідчують, на думку позивача, факт здійснення позивачем свого зобов'язання за договором поставки № 648-1 від 20.06.2013р. є накладні: № Ркm-654726 та № Ркm-654727 від 16.10.2014р.; № Ркm-65051 від 23.10.2014р.
Судом приймаються до уваги посилання представника позивача на помилкове зазначення в накладних договору № ФР 588-981 від 26.02.14р., замість договору поставки № 648-1 від 20.06.2013р., з огляду на те, що ніяких інших договірних відносин між сторонами, окрім як за договором поставки № 648-1 від 20.06.2013р., не існувало.
В силу вимог ст. 9 Закону України “Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні” (в редакції закону від 02.09.2014р., діючій на момент складання накладних) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та повинні містити такі обов'язкові реквізити як: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, накладні є первинними документами, що містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне дослідити накладні: № Ркm-654726 та № Ркm-654727 від 16.10.2014р.; № Ркm-65051 від 23.10.2014р.
Згідно Додатку № 1 до договору поставки № 648-1 від 20.06.2013р. сторони визначили, що при отриманні товару відповідач повинен забезпечити знаходження печатки (штампа) та уповноваженої особи, яка має право на отримання товару та підписання накладних за місцем здійснення поставки (вивантаження товару). При цьому відповідач визнає, що товар є належним чином переданим уповноваженій особі позивача, у випадку підписання накладної особою не визначеною даним Додатком №1, як матеріально-відповідальна особа, якщо такий підпис засвідчений печаткою (штампом) відповідача.
Поряд з тим, матеріально-відповідальною особою, уповноваженою отримувати товар без печатки, відповідач - згідно Додатку № 1 -визначив завідуючого виробництвом - Корнеллі.
Дослідивши накладні, надані позивачем в якості доказів поставки товару відповідачу за договором поставки № 648-1 від 20.06.2013р., суд зазначає, що вони не можуть бути визнані належними і допустимим доказами у справі, оскільки не містять відомостей, підтверджуючих отримання товару відповідачем, як того вимагає Додаток № 1 до договору поставки № 648-1 від 20.06.2013р., а саме:
- накладні № Ркm-654726 від 16.10.2014р. та № Ркm-654727 від 16.10.2014р. не засвідчені печаткою (штампом) відповідача, проте підписані невідомою особою - не Корнеллі - завідуючим виробництва - матеріально-відповідальною особою, яка б мала право отримувати товар без печатки ДП "ЧАБАНКА";
- накладна № Ркm-65051 від 23.10.2014р. взагалі не підписана, проте скріплена печаткою ДП "ЧАБАНКА".
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами отримання відповідачем товару на загальну суму 9 946,54 грн. за договором поставки № 648-1 від 20.06.2013р.
Що ж до вимог позивача про стягнення 4 450,39 грн. - інфляційних нарахувань, 246,98 грн. - 3% річних та 3 958,63 грн. - пені, заявлених у зв'язку з порушенням відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки № 648-1 від 20.06.2013р., суд відзначає, що позивачем не підтверджено належними доказами виникнення у відповідача грошового зобов'язання перед ПрАТ КФ "БАГИРА і Ко" за договором поставки № 648-1 від 20.06.2013р. на суму 9 946,54 грн., а відповідно - й прострочення виконання такого зобов'язання, - з огляду на що у суду відсутні правові підстави для стягнення вищезазначених сум.
Приймаючи до уваги вищевикладене, у задоволенні позову слід відмовити з покладенням судових витрат на позивача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд вирішив:
В задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Повне рішення складено та підписано 17 грудня 2015 р.
Суддя Ю.І. Мостепаненко