ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
03.12.2015Справа №910/26981/15
За позовомПриватного акціонерного товариства Страхова компанія "АХА Страхування"
доПублічного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс"
провідшкодування шкоди 2 650,00 грн.
СуддяБорисенко І.І.
Представники:
від позивача - Білоконь І.В., представник за довіреністю;
від відповідач - не з'явився.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 2 650,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Цивільного кодексу України та Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу матеріальну шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.
Відповідач проти позову заперечив, з тих підстав, що Позивач не звертався до Відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування впродовж року, що відповідно до приписів ст.ст. 35, .п 36.1, 36.2 ст. 36, п.п. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. Так, листом від 28.03.2015р. Відповідач відмовив Позивачу у виплаті страхового відшкодування.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
30.10.2012р. в с. Рудники, Львівської області була скоєна ДТП, а саме відбулося зіткнення автомобілем "Газ-САЗ", д.р.н. НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1 та автомобіля «Мерседес» д.р.н. НОМЕР_2.
Причиною ДТП стало те, що водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем "Газ-САЗ", д.р.н. НОМЕР_1 під час обгону не врахував дорожню обстановку та габарити свого транспортного засобу, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Мерседес» д.р.н. НОМЕР_2, чим порушив вимоги п. 13 ПДР України. Дані обставини підтверджуються розгорнутою довідкою про дорожньо-транспортну пригоду №9098896 та постановою Болехівського міського суду Івано-Франківської області (справа №902/858/12138; 3/902/247/12) копії яких містяться у матеріалах справи.
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Мерседес» д.р.н. НОМЕР_2 (Застрахований автомобіль), який був застрахований позивачем на підставі Договору добровільного страхування від 08.08.2012р. №0231а/12ДАС.
На підставі вищевказаного, за умовами Договору добровільного страхування від 08.08.2012р. №0231а/12ДАС, страхового акту №1.001.12.03500/VESKO39639 від 08.11.2013р., позивачем було виплачено страхове відшкодування вигоданабувачу в розмірі 2 650,00 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №70 398 від 11.11.2013р. (на рахунок СТО, платіжним дорученням №909848 від 13.09.2013р.).
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відтак, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.
Як вбачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно водієм автомобіля "Газ-САЗ", д.р.н. НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1, під час експлуатації вказаного автомобіля, і його вину у вчиненні ДТП та скоєнні правопорушення за ст. 124 КУпАП України встановлено постановою Болехівського міського суду Івано-Франківської області (справа №902/858/12138; 3/902/247/12).
На час скоєння вищевказаної ДТП (30.10.2012р.) цивільно-правова відповідальність будь-яких осіб, які на законних підставах експлуатують автомобіль "Газ-САЗ", д.р.н. НОМЕР_1 була застрахована у відповідача на підставі договору (полісу) №АВ/3320262 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000 грн., франшиза - 510, 00 грн., строк дії полісу з 03.06.2012р. до 02.06.2013р.
Отже, відповідач є особою на яку полісом №АВ/3320262 покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля "Газ-САЗ", д.р.н. НОМЕР_1, на час спірної ДТП.
Вартість матеріального збитку відповідно до рахунку-фактура №ТИР-4860 від 22.11.2012р. складає 2 650,00 грн.
При цьому судом враховано, що Верховним Судом України у Листі "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" від 19.07.2011 року роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Судом враховано, що відповідно до абзацу третього пункту 3 частини 1 статті 988 ЦК України та частини 17 статті 9 Закону України "Про страхування" страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. А згідно з абзацом другим частини 1 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідач проти позову заперечив посилаючись на те, що за змістом статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик вправі відмовити у здійсненні страхового відшкодування у разі неподання заяви про страхове відшкодування майнової шкоди впродовж одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Оскільки протягом такого строку позивач не заявляв до відповідача вимог про відшкодування майнової шкоди, це є підставою для відмови позивачеві у здійсненні такої виплати. Так, листом від 28.03.2014р. №865/13 Відповідач, посилаючись на п. 37.1.4 ст. 37 Закону 1961 відмовив Позивачу у виплаті страхового відшкодування.
Судом визнаються вказані заперечення та відмова необґрунтованими, в силу наступного.
Відповідно до п. 35.1 ст. 35 Закону України №1961 для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
З матеріалів справи вбачається, що Позивач звернувся до Відповідача з регресною вимогою від 08.12.2014р. вих.1931/03500/УБК, яку Відповідач отримав 16.12.2014р., про що свідчить відмітка про отримання.
28.03.2014р. Відповідач листом №865/13 з посиланням на п.п. 37.1.4 ст. 37 Закону України Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відмовив у виплаті страхового відшкодування.
Як було зазначено раніше відповідно до приписів статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного майнового страхування, переходить право вимоги до страховика, який здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу, у розмірі виплаченого страхового відшкодування.
Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону N1961-IV, передбачено право страховика у разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування (регламентна виплата) безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Таким чином, особою, відповідальною за завдані у цьому випадку збитки, відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є саме ПАТ "Європейський страховий альянс".
Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування потерпілому за договором майнового страхування, набув права вимоги від останнього до страхової компанії, яка застрахувала відповідальність перед третіми особами винного у заподіянні шкоди водія.
Згідно з підпунктом 1.1 статті 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України «Про страхування» (підпункт 1.2 статті 1 зазначеного Закону).
Відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Тобто наведена норма визначає можливість відмови страховика у виплаті страхового відшкодування страхувальнику в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж встановлених строків, і не містить підстав для відмови у задоволенні вимоги страховика, який виплатив страхове відшкодування згідно з договором майнового страхування, до особи, відповідальної за завдані збитки, про відшкодування виплачених ним фактичних сум у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Правова позиція з вказаного питання викладена в постанові Верховного Суду України від 15.04.2015р. № 3-49гс15 у справі №910/9494/14, яка в силу статті 111-28 ГПК України є обов'язковою для всіх судів України.
У пункті 2 оглядового листа Вищого господарського суду України від 14.01.2014 №01-06/15/2014 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з правовідносин страхування" зазначено, що зі змісту пункту 5 частини першої статті 989, статті 991 ЦК України та статті 26 Закону України "Про страхування" вбачається, що для вирішення питання щодо виплати страхового відшкодування правове значення має факт повідомлення страховика про настання страхового випадку в строк, який дає страховику можливість дослідити обставини випадку і дійти висновку про визнання його страховим випадком чи про відмову в цьому.
Страховик отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування за договором майнового страхування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Таке право страховика, враховуючи висновок, наведений у рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002р. № 15-рп/2002, може бути реалізоване шляхом подання відповідного позову до суду.
Правовий висновок з вказаного питання викладена в постанові Верховного Суду України від 28.08.2012р. №3-38гс12 у справі № 23/279, яка в силу статті 111-28 ГПК України є обов'язковою для всіх судів України.
Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу №АВ/3320262 та положення статей 12, 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статей 9, 27 Закону України "Про страхування", статей 993, 1191 ЦК України, відповідач повинен був відшкодувати позивачу у встановлений законом строк шкоду в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (50 000 грн.), у межах суми, що перейшла до позивача (2 650,00 грн.), за мінусом франшизи в розмірі 510,00 грн. за полісом №АВ/3320262, тобто Відповідач повинен відшкодувати Позивачу 2 140,00 грн., у зв'язку з чим заявлена до стягнення вимога про стягнення страхового відшкодування підлягає задоволенню судом частково на користь Позивача в сумі 2 140,00 грн.
Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 33-37, ідентифікаційний код 19411125) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, ідентифікаційний код 20474912) 2 140 (дві тисячі сто сорок) грн. страхового відшкодування, 983 (дев'ятсот вісімдесят три) грн. 59 коп. судового збору.
Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.
У решті в позові відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 16.12.2015
Суддя І.І. Борисенко