Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25
"11" грудня 2015 р. Справа № 911/4448/15
За позовом Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Центр»
про стягнення 250 697,28 грн Суддя Горбасенко П.В.
За участю представників:
від позивача ОСОБА_1 (дов. № 305 від 18.05.2015);
від відповідача не з'явилися.
Обставини справи:
Публічне акціонерне товариство «Аграрний фонд» (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Центр» (далі - відповідач) про стягнення 250 697,28 грн заборгованості, з яких: 28 841,28 грн пені та 221 856 грн штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за біржовим договором поставки зерна врожаю 2014 року № 1349 Ф від 23.12.2013.
Ухвалою господарського суду Київської області від 01.10.2015 порушено провадження у справі № 911/4448/15, розгляд справи призначено на 23.10.2015.
23.10.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 2685 від 23.10.2015 (вх. № 25021/15 від 23.10.2015), згідно якого останній визнав позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, який прийнято судом.
Ухвалою господарського суду Київської області від 06.11.2015 продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 11.12.2015.
У судовому засіданні 11.12.2015 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги.
Відповідач в судове засідання 11.12.2015 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” № 18 від 26.12.2011 передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами за відсутності представника відповідача.
Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд
23.12.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Центр» (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Аграрний фонд» (Покупець) укладено біржовий договір поставки зерна врожаю 2014 року № 1349 Ф, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю товар: пшениця м'яка 3 клас (далі - товар), а покупець - прийняти товар та оплатити його. Вказаний договір 23.12.2015 зареєстровано Аграрною біржею.
Відповідно до п.п. 1.2., 1.3. біржового договору термін поставки: до 01 жовтня 2014 року включно. Поставка вважається здійсненою в момент підписання акта (ів) передавання-приймання на всю кількість товару на базисі поставки відповідно до умов договору.
Пунктом 2.5. договору сторони погодили документи на підставі яких покупцем здійснюється попередня оплата: - платіжне доручення про сплату страхового внеску з відміткою страхової компанії; - акт огляду посівів сільськогосподарських культур; - рахунок-фактура.
Згідно п. 3.1. біржового договору сума попередньої оплати за договором складає 50 відсотків вартості всього обсягу товару, виходячи з мінімальної інтервенційної ціни на момент укладення договору і становить 668 360 грн з ПДВ.
Відповідно до п. 4.1. договору покупець протягом п'яти робочих днів з дня надходження на його адресу документів визначених підпунктом 2.5. договору перераховує на поточний рахунок постачальника попередню оплату у сумі визначеній підпунктом 3.1. договору. Постачальник у день надходження попередньої оплати на поточний рахунок видає покупцю податкову накладну на відповідну суму, зареєстровану в установленому порядку.
Сторони звільняються від відповідальності (повністю або частково) за неналежне виконання зобов'язань унаслідок обставин непереборної сили або стихійного лиха (форс-мажор). У цьому разі термін виконання зобов'язань переноситься відповідно до терміну дії зазначених обставин, про що укладається додатковий договір до договору. Сторона, для якої склалися такі умови, повинна не пізніше 5 днів, повідомити іншу сторону про настання і припинення обставин, які перешкоджають виконанню договірних зобов'язань. Обставини непереборної сили або стихійного лиха (форс-мажор) підтверджуються висновком Торгово-промислової палати України (п.п. 7.6., 7.7., 7.8. договору).
Договір набуває чинності з моменту його укладення та реєстрації на Аграрній біржі (п. 9.2. договору).
25.03.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Центр» (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Аграрний фонд» (Покупець) укладено додатковий договір № 1 до біржового договору поставки зерна врожаю 2014 року № 1349 Ф від 23.12.2013, за умовами якого сторони домовились викласти п. 3.1. біржового договору в наступній редакції: « 3.1. Сума попередньої оплати за договором складає 70 відсотків вартості всього обсягу товару, виходячи з мінімальної інтервенційної ціни на момент укладення договору і становить 935 704 грн, у тому числі ПДВ 155 950,67 грн. Попередня оплата здійснюється покупцем в два етапи згідно з підпунктом 4.1. договору.».
Згідно п. 2 додаткового договору № 1 від 25.03.2014 сторони погодились викласти п. 4.1. біржового договору в наступній редакції: « 4.1. Покупець протягом п'яти робочих днів з дня надходження на його адресу документів визначених підпунктом 2.5. договору перераховує на поточний рахунок постачальника першу частину попередньої оплати, яка дорівнює 50 відсотків вартості всього обсягу товару, виходячи з мінімальної інтервенційної ціни на момент укладення договору і становить 668 360 грн, у тому числі ПДВ 111 393,33 грн. Постачальник у день надходження першої частини попередньої оплати на поточний рахунок видає покупцю податкову накладну на відповідну суму, зареєстровану в установленому порядку. Після надання постачальником актів огляду посівів сільськогосподарських культур, які підтверджують прийняття на страхування посівів після початку вегетації, покупець перераховує на поточний рахунок постачальника другу частину попередньої оплати, яка дорівнює 20 відсотків вартості всього обсягу товару, виходячи з мінімальної інтервенційної ціни на момент укладення договору і становить 267 344 грн, у тому числі ПДВ 44 557,33 грн.».
11.09.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Центр» (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Аграрний фонд» (Покупець) укладено додатковий договір № 2 до біржового договору поставки зерна врожаю 2014 року № 1349 Ф від 23.12.2013, за умовами якого сторони погодились, що постачальник передає покупцю у власність товар вартістю 514 626,21 грн з ПДВ.
27.10.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Центр» (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Аграрний фонд» (Покупець) укладено додатковий договір № 3 до біржового договору поставки зерна врожаю 2014 року № 1349 Ф від 23.12.2013, за умовами якого сторони погодились, що постачальник передає покупцю у власність товар вартістю 935 704 грн з ПДВ.
На виконання біржового договору поставки зерна врожаю 2014 року № 1349 Ф від 23.12.2013 позивач 23.12.2013 та 28.03.2014 перерахував відповідачу 668 360 грн та 267 344 грн (загалом 935 704 грн), що підтверджується банківською випискою (а.с. 22) та платіжним дорученням № 1130 від 28.03.2014 (а.с. 23).
Відповідач поставив позивачу зерно (пшениця 6 класу врожаю 2014 року у кількості 307,80 тонн) вартістю 514 626,21 грн, що підтверджується актом передавання-приймання зерна від 11.09.2014 (а.с. 24), підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору.
Крім того, як вбачається з акту передавання-приймання зерна від 27.10.2014 (а.с. 25), підписаного та скріпленого печатками обох сторін договору, відповідач, в порушення 1.2. договору поставки зерна врожаю 2014 року № 1349 Ф від 23.12.2013, в частині зобов'язання поставити товар до 01.10.2014 включно, 27.10.2014 поставив позивачу зерно (пшениця м'яка 6 класу врожаю 2014 у кількості 462,20 тонн (770 тонн - 307,80 тонн)) вартістю 758 909,29 грн, у зв'язку з чим позивачем нараховано штрафні санкції.
16.12.2014 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 3301 від 16.12.2014 (а.с. 26), згідно якої просив останнього сплатити пеню та штраф у загальному розмірі 250 697,28 грн. Вказана вимога 18.12.2014 отримана представником відповідача, що підтверджується підписом останнього на рекомендованому повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 27).
Предметом позову є вимоги про стягнення 28 841,28 грн пені, нарахованої за період з 02.10.2014 по 27.10.2014 та 221 856 грн штрафу на підставі п. 7.2. договору, нарахованого на суму непоставленого товару.
Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.
Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).
Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушення зобов'язання.
Статтею 530 Цивільного Кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 7.2. договору за порушення строків виконання постачальником зобов'язання з поставки товару з нього стягується: пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості недопоставленого обсягу товару, розрахованого від ціни фіксингу, що діяла на Аграрній біржі та сертифікованих нею акредитованих товарних біржах на останній день поставки (підпункт 1.2. договору) за кожний день прострочення; за прострочення понад п'ятнадцять днів додатково стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості недопоставленого обсягу товару розрахованого від ціни фіксингу, що діяла на Аграрній біржі та сертифікованих нею акредитованих товарних біржах на останній день поставки (підпункт 1.2. договору).
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
У частині другій статті 9 ЦК України зазначено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
Частиною першою статті 216 та частиною другою статті 217 ГК України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.
За змістом статті 199 ГК України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.
Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Суд встановив, що сторони, керуючись принципом свободи договору, правомірно передбачили можливість нарахування пені за невиконання негрошового зобов'язання.
Позивачем за період з 02.10.2014 по 27.10.2014 на вартість поставленого з прострочення терміну, товару за ціною фіксінгу у сумі 1 109 280 грн (462,20 тони х 2 400 грн) нараховано 28 841,28 грн пені.
Враховуючи вищезазначене, періоди нарахування пені, що вказані позивачем у поданому ним розрахунку пені (а.с. 28) та те, що відповідач 27.10.2014 поставив відповідачу товар у кількості 462,20 тонн, суд обмежив період нарахування пені з 02.10.2014 по 26.10.2015 (останній день прострочення відповідача з поставки позивачу товару у кількості 462,20 тонн). Відтак, арифметично вірний розрахунок пені, нарахованої за період з 02.10.2014 по 26.10.2015 складає загалом 27 732 грн. Відтак, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення 28 841,28 грн пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 27 732 грн пені.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 221 856 грн штрафу у розмірі 20 % від вартості поставленого з простроченням обсягу товару, розрахованого від ціни фіксингу на підставі п. 7.2. договору за порушення строків поставки товару.
Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно кваліфікуючими ознаками штрафу є: а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо); б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
У відповідності до ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф, як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки.
Враховуючи те, що, відповідач не поставив позивачу товар за ціною фіксингу на загальну суму 1 109 280 грн в строк до 01.10.2014 включно, штраф у розмірі 20 % від суми непоставленого у визначений договором строк товару (визначений п. 7.2. договору) у сумі 221 856 грн (20 % від 1 109 280 грн (вартість поставленого з простроченням обсягу товару)), відповідачем на час прийняття судового рішення не сплачено, розмір вказаного штрафу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 221 856 грн штрафу є такою, що підлягає задоволенню судом на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 у справі № 06/5026/1052/2011.
Доводи відповідача на те, що останній був позбавлений можливості своєчасно виконати свої договірні зобов'язання, у зв'язку з існуванням за період з 01.10.2014 по 27.10.2014 форс-мажорних або обставин непереборної сили (несприятливі погодні умови у період декада травня - перша декада червня 2014 року, що спричинили ураження зерна пшениці фузаріозом), що підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України № 5429 від 17.11.2015 (а.с. 101) оцінюються судом критично з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно п.п. 7.6., 7.7., 7.8. договору сторони звільняються від відповідальністю (повністю або частково) за неналежне виконання зобов'язань унаслідок обставин непереборної сили або стихійного лиха (форс-мажор). У цьому разі термін виконання зобов'язань переноситься відповідно до терміну дії зазначених обставин, про що укладається додатковий договір до договору. Сторона, для якої склалися такі умови, повинна не пізніше 5 днів, повідомити іншу сторону про настання і припинення обставин, які перешкоджають виконанню договірних зобов'язань. Обставини непереборної сили або стихійного лиха (форс-мажор) підтверджуються висновком Торгово-промислової палати України.
Судом не може бути прийнято в якості доказу існування форс-мажорних обставин сертифікат Торгово-промислової палати України № 5429 від 17.11.2015 (а.с. 101), оскільки відповідачем, в порушення п. 7.7. договору поставки зерна врожаю 2014 року № 1349 Ф від 23.12.2013, в п'ятиденний строк не було повідомлено позивача про настання і припинення обставин непереборної сили, які перешкоджають виконанню договірних зобов'язань.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 11.11.2014 у справі № 904/8847/13
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що наданий відповідачем суду сертифікат Торгово-промислової палати України № 5429 від 17.11.2015 видано після спливу більше ніж 1 року після закінчення існування вказаних відповідачем обставин; в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем вжито вичерпних заходів для контролю та уникнення розвитку хвороби колоса пшениці, оскільки відповідно до листа Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України № 1/729 від 21.10.2015 (а.с. 102) своєчасне внесення фунгіцидів, зареєстрованих проти фузаріозу колоса, дозволяє контролювати розвиток хвороби.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 27 732 грн пені та 221 856 грн штрафу є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору за подання позову та заяви про забезпечення позову, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Центр» (07600, Київська обл., Згурівський район, смт Згурівка, вул. Молодіжна, буд. 16; ідентифікаційний код 34099325) на користь Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» (01001, м. Київ, Шевченківський район, вул. Б. Грінченка, буд. 1; ідентифікаційний код 38926880) 27 732 (двадцять сім тисяч сімсот тридцять дві гривні) 00 коп. пені, 221 856 (двісті двадцять одну тисячу вісімсот п'ятдесят шість гривень) 00 коп. штрафу та 3 743 (три тисячі сімсот сорок три гривні) 82 коп. судового збору.
3. У задоволенні решти позову - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено: 16.12.2015
Суддя П.В.Горбасенко