01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 16 тел. 235-23-25
"08" грудня 2015 р. Справа № 911/4458/15
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк”, м Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Контрактовий дім”, Київська обл., с. Чайки
про стягнення 100 517,81 гривень
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 05.10.2015)
від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 13.10.2015)
25.09.2015 Публічне акціонерне товариство “Дельта Банк” (далі-ПАТ “Дельта Банк”/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Контрактовий дім” (далі-ТОВ “ФК “Контрактовий дім”/відповідач) про стягнення 100 517,81 гривень, з яких: 100 000,00 грн забезпечувального платежу за договором про прийом платежів №130/12-П від 05.09.2012, 493,15 грн пені та 24,66 грн 3% річних.
Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, згідно якого просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Ухвалою господарського суду Київської області від 02.10.2015 було порушено провадження у справі 911/4458/15 та призначено розгляд справи на 13.10.2015.
Ухвалою господарського суду Київської області від 13.10.2015 розгляд даної справи було відкладено на 17.11.2015.
У судових засіданнях 17.11.2015, 24.11.2015, 01.12.2015 та 07.12.2015 суд оголошував перерву до 24.11.2015, 01.12.2015, 07.12.2015 та 08.12.2015 відповідно.
До того ж, ухвалою господарського суду Київської області від 07.12.2015 продовжено строк розгляду спору у даній справі на 15 днів.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд
05.09.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Контрактовий дім” (далі- компанія) та Публічним акціонерним товариством “Дельта Банк” (далі-банк) було укладено договір про прийом платежів №130/12-П (далі-договір), відповідно до умов якого банк надає компанії за винагороду послуги з розрахунково-касового обслуговування, а компанія надає банку послуги з подальшого переказу коштів утримувачам, а саме: банк приймає платежі від платників в мережі ПТКС банку, відповідно до умов, передбачених додатком 3 до цього договору.
Згідно п. п. 2.1.2., 4.1.3., 6.2., 6.3., 6.4., 6.9., 6.10., 6.14. та 11.1. договору банк перераховує компанії платежі, у строки, встановлені цим договором на наступний рахунок компанії: п/р 2650680038007 у ПАТ «Банк «Київська Русь», код 319092, код за ЄДРПОУ 35442539.
Банк зобов'язаний належним чином виконувати свої грошові зобов'язання, визначені у розділі 6 цього договору.
У разі необхідності банк перераховує компанії забезпечувальний платіж. Розмір забезпечувального платежу банк визначає самостійно. Банк має право в будь-який час збільшити розмір забезпечувального платежу шляхом перерахування компанії додаткових грошових коштів.
Забезпечувальний платіж вважається внесеним, якщо такі кошти надійшли на рахунок компанії не пізніше 15 год. 00 хв. поточного банківського дня, в протилежному випадку внесок вважається внесеним наступного банківського дня.
Забезпечувальний платіж та додаткові кошти перераховуються банком за реквізитами рахунку компанії, визначними у п. 2.1.2. цього договору з наступним призначенням платежу: «*ХХХХ* перерахування забезпечувального платежу згідно договору №130/12-П від 05.09.2012».
Не пізніше 5 (п'яти) робочих днів місяця, наступного за звітним, компанія складає підписує та передає для підписання банку акт наданих послуг, який одночасно є звітом банку.
В разі відсутності мотивованих заперечень банк підписує акт наданих послуг та передає компанії його примірник протягом 5 (п'яти робочих днів) після отримання акта.
Банк має право вимагати від компанії, а компанія зобов'язана банку повернути частину або в повному обсязі забезпечувальний платіж, лише у випадку його формування банком відповідно до пунктів 6.2. - 6.4. цього договору, в наступному порядку: банк надсилає кур'єрською службою або поштовим рекомендованим відправленням з повідомленням про вручення на адресу компанії оригінал письмової вимоги про повернення забезпечувального платежу (в повному обсязі або його частини). Датою отримання письмової вимоги є дата, зазначена в кур'єрській накладній або в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення як дата отримання адресатом.
Цей договір набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення відбитками печаток сторін та діє протягом одного року. Строк дії цього договору щоразу автоматично продовжується на 1 рік у разі, якщо будь яка із сторін не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору не надішле іншій стороні письмову заяву про припинення цього договору.
Судом встановлено, що позивачем в порядку пунктів 6.2. - 6.4. договору було перераховано відповідачу суму забезпечувального платежу у загальному розмірі 200 000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами:
- №16037132 від 15.03.2013 на суму 150 000, 00 грн;
- №74378977 від 23.10.2013 на суму 50 000,00 грн.
14.10.2014 відповідач повернув позивачу 100 000,00 грн забезпечувального платежу, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №197 від 14.10.2014.
Як слідує зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів, враховуючи порушення відповідачем грошових зобов'язань в частині повернення всієї суми забезпечувального платежу, позивачем 31.07.2015 та 10.08.2015 було надіслано вимоги про повернення суми забезпечувального платежу, відповідно до яких банк вимагав від компанії повернути 100 000, 00 грн, шляхом перерахування відповідної суми на рахунок банку.
Посилаючись на те, що відповідач на вищезазначені вимоги не відповів, свій договірний обов'язок в частині повернення позивачу суми забезпечувального платежу не виконав, позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 100 000,00 грн забезпечувального платежу.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з нижченаведеного.
Приписами статей 175, 173 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Приписи статей 627, 629 Цивільного кодексу України презюмують, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як слідує з наявних в матеріалах справи доказів, позивачем належним чином, відповідно до п. п. 6.2. - 6.4. договору, було перераховано відповідачу суми забезпечувального платежу, що не заперечувалось і представником відповідача згідно наданих у судових засіданнях пояснень.
З огляду наведеного, підписання сторонами договору, формування і перерахування позивачем сум забезпечувального платежу відповідно до п. п. 6.2. - 6.4. договору, та відповідно отримання відповідачем суми означеного забезпечувального платежу, свідчить про погодження ТОВ “ФК “Контрактовий дім” з умовами укладеного сторонами правочину та відповідно породжує для відповідача обов'язок повернути позивачу суму забезпечувального платежу.
Послання ж відповідача на відсутність у нього обов'язку по поверненню коштів з огляду на існування заборгованості банку перед компанією за договором, відтак можливість зарахування зустрічних однорідних вимог сторонами за договором, оцінюється судом критично, позаяк, враховуючи введення тимчасової адміністрації та ліквідації банку відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», нормативними приписами останнього визначено порядок задоволення вимог кредиторів та неприпустимість задоволення означених вимог поза межами ліквідаційної процедури, про що позивач повідомляв відповідача.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.
Отже, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також враховуючи, що відповідач свій договірний обов'язок не виконав, суму забезпечувального платежу не повернув, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 100 000,00 грн забезпечувального платежу підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.
Вимога ж позивача про стягнення з відповідача 493,15 грн пені та 24,66 грн 3% річних не підлягає задоволенню виходячи з нижченаведеного.
Статтею 611 ЦК України унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
Пунктами 8.2. договору передбачено, що у за порушення строків взаємного розрахунку сторін, які встановлені в розділі 6 договору, сторона, яка прострочила виконання зобов'язання, виплачує іншій стороні пеню за кожен день прострочення у розмірі 0,1 % від несвоєчасно сплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачуться пеня1.
До того ж, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, для застосування до відповідача відповідальності у вигляді сплати пені, а також стягнення з останнього 3% річних, необхідним є встановлення моменту, з якого боржник вважається таким, що прострочив.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України унормовано, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 6.15. договору компанія повинна здійснити перерахування грошових коштів у сумі та за реквізитами, зазначеним в письмовій вимозі, протягом 3 (трьох) банківських днів з дня отримання письмової вимоги, відповідно до п. 6.14.1. цього договору, але в будь-якому випадку в розмірі не більшому, ніж розмір забезпечувального платежу.
У відповідності до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Так, в підтвердження посилань щодо надіслання вимоги відповідачу про повернення забезпечувального платежу, позивачем надано копії таких вимог та поштові повідомлення про вручення з відміткою про отримання означеного повідомлення.
Водночас, позивачем не надано суду описів вкладення до листа відповідно до наданих поштових повідомлень про вручення, за якими можливо було б встановити, що саме відповідні вимоги за наданими повідомленнями про вручення було надіслано позивачем , що унеможливлює встановлення судом моменту (дати, місяця, року) виникнення у відповідача обов'язку по поверненню останнім сум забезпечувального платежу, а відтак і моменту з якого відповідач вважається таким, що прострочив у розумінні ст. 612 ЦК України.
Виходячи з наведених законодавчих положень, а також враховуючи, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, зі змісту яких можливо встановити момент, з якого відповідач вважається таким, що прострочив зобов'язання по поверненню сум забезпечувального платежу у розумінні ст. 612 ЦК України та п. 6.15. договору, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 493,15 грн пені та 24,66 грн 3% річних є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог
Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 33, 34, 49, 59 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 525, 526, 530, 611, 612, 625, 627, 629 Цивільного кодексу України, ст. 173, 175, 193, 230 Господарського кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Контрактовий дім” (вул. Валентини Чайки, 16, с. Чайки, Києво-Святошинський р-н, Київська обл., 08130, ідентифікаційний код 35442539) на користь Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” (вул. Щорса, 36-Б, м. Київ, 01133, ідентифікаційний код 34047020) 100 000 (сто тисяч) грн 00 коп. забезпечувального платежу та 1 500 (одну тисячу п'ятсот) грн 00 коп. судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішення законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Повне рішення складено 14.12.2015.
Суддя В.А. Ярема