Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51
"17" грудня 2015 р. Справа № 911/4066/15
Господарський суд Київської області, у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Публічного акціонерного товариства “БРОКБІЗНЕСБАНК”,
03057, м. Київ, Солом'янський р-н, просп. Перемоги, буд. 41
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,
09800, Київська обл., Тетіївський р-н, м. Тетіїв, вул. Карла Маркса, буд. 77
про стягнення 10 198,68 грн.
за участю представників:
позивача - ОСОБА_2 (довіреність від 12.10.2015 № 268/03);
відповідача - ОСОБА_1 (паспорт серії СМ №604680, витяг з ЄДР №21125635).
Обставини справи:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства “БРОКБІЗНЕСБАНК” (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 10 198,68 грн., з яких: 5453,00 грн. - основний борг, 330,47 грн. - пеня, 263,31 грн. - 3% річних, 4151,90 грн. - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди приміщень №05061/4/008-01 від 5 червня 2012 року та додаткових угод до нього.
Ухвалою господарського суду Київської області від 07.09.2015 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 29.09.2015.
У судове засідання 29.09.2015 представник відповідача не з'явився, розгляд справи відкладено на 20.10.2015.
У судове засідання 20.10.2015 представник відповідача не з'явився, розгляд справи відкладено на 03.11.2015.
У судове засідання 03.11.2015 з'явились представники обох сторін, на підставі частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 17 листопада 2015 року.
Через канцелярію суду 17 листопада 2015 року відповідачем подано заяву про часткове визнання позову, в частині суми основного боргу.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 17.11.2015 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд -
встановив:
Між Публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» (далі - орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - орендар) укладеного договір оренди приміщень від 05.06.2012 за № 05061/4/008-01 (далі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1. Договору, даним договором регулюються правовідносини сторін пов'язані з передачею орендодавцем орендареві у строкове платне користування, для здійснення орендарем його статутної діяльності, приміщень, що відповідають санітарно-технічним і протипожежним вимогам, по акту прийому-передачі.
Згідно з пунктом 1.2. Договору, приміщення, що надаються в оренду для функціонування офісу, загальною площею 65,3 кв.м. (далі - приміщення), знаходяться на 2-му поверсі будівлі за адресою: 83086, м. Донецьк, вул. Флеровського, 33а.
Відповідно до пункту 1.3. Договору, приміщення вважаються фактично переданими орендареві з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі та його скріплення печатками сторін. Акт прийому-передачі підписується сторонами не пізніше 10 календарних днів з моменту укладення договору.
Згідно з пунктом 4.5. Договору, місячна орендна плата за 65,3 кв.м. становить 6203,50 грн.
Пунктом 4.7 Договору передбачено, що орендна плата сплачується щомісяця, авансом, не пізніше 10-го числа поточного місяця.
Відповідно до пункту 6.1 Договору, цей договір вступає в силу з моменту його укладення (підписання та скріплення печатками) і діє до 1 грудня 2012 року.
Додатковою угодою №1 від 13 грудня 2012 року дію Договору продовжено до 1 червня 2013 року.
Додатковою угодою №2 від 1 квітня 2013 року внесено зміни до наступних пунктів договору: « 1.2. Приміщення, що надаються в оренду для функціонування офісу, загальною площею 28,7 кв.м. (далі - приміщення), знаходяться на 3-му поверсі будівлі за адресою: 83086, м. Донецьк, вул. Флеровського, 33а.»; « 4.5. Місячна орендна плата за 28,7 кв.м. по даному договору становить 2726,50 грн.».
Додатковою угодою №3 від 30 травня 2013 року дію Договору продовжено до 1 червня 2014 року.
Згідно з частиною 1 статті 795 Цивільного кодексу України, передання наймачеві будівлі оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
На виконання умов Договору, позивач передав відповідачу об'єкт оренди, що підтверджується актом приймання-передачі нежилого приміщення від 05.06.2012.
1 квітня 2013 року між сторонами підписано акт прийому-передачі нежилого приміщення, відповідно до якого відповідач повернув позивачу частину орендованого приміщення, площею 36,6 кв.м.
25 грудня 2013 року між сторонами підписано угоду про розірвання Договору з 1 лютого 2014 року.
31 січня 2014 року відповідач повернув позивачу частину орендованого приміщення, площею 28,7 кв.м., що підтверджується наявним у матеріалах справи актом прийому-передачі нежилого приміщення.
Договір за правовою природою є договором найму (оренди). Згідно з частиною 1 статті 759, частиною 1 статті 761, частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі, або особа, якій належать майнові права. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.
Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обов'язок доказування покладається на сторони.
Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується сторонами, відповідач не сплатив орендні платежі за грудень 2013 року та січень 2014 року, в результаті чого, за ним утворилась заборгованість у розмірі 5453,00 грн., що підтверджується довідкою банківської установи, в якій відкрито рахунок позивача, із зазначенням здійснених відповідачем перерахувань грошових коштів на рахунок позивача у період з 05.06.2012 по 16.10.2015, що підписана уповноваженими представниками банківської установи та скріплена відбитком її печатки.
Відповідачем позов у цій частині визнано, відповідно до письмової заяви, що подана суду (вх.№27487/15 від 17.11.2015).
У зв'язку з відповідністю вказаної заяви вимогам статті 78 Господарського процесуального кодексу України, підписанням її уповноваженою особою, того, що, за висновками суду, дії відповідача не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, вказане сприйнято судом.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати у розмірі 5453,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, позивач, на підставі пункту 4.11. Договору, заявляє до стягнення з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача складає 330,47 грн.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
З огляду на вимоги законодавства, умови Договору та обставини справи, судом перевірено правильність розрахунку пені, що наданий позивачем, у розмірі 330,47 грн. та встановлено, що вказана позовна вимога підлягає задоволенню повністю у заявленому розмірі.
Також, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення 3 % річних у розмірі 263,31 грн. та інфляційних втрат у розмірі 4151,90 грн.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нараховані позивачем 3% річних у сумі 263,31 грн., за прострочення виконання зобов'язання за договором за період з 11 грудня 2013 року по 5 серпня 2015 року (на суму боргу у розмірі 2726,50 грн.) та за період з 11 січня 2014 року по 5 серпня 2015 року (на суму боргу у розмірі 2726,50 грн.) є обґрунтованими, тому позовні вимоги, в цій частині, підлягають задоволенню повністю.
Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, складає 4151,90 грн.
Однак, згідно з розрахунком суду, до стягнення з відповідача підлягають інфляційні втрати у розмірі 4054,81 грн. за період з 11 грудня 2013 року по 5 серпня 2015 року (на суму боргу у розмірі 2726,50 грн.) та за період з 11 січня 2014 року по 5 серпня 2015 року (на суму боргу у розмірі 2726,50 грн.).
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судовий збір відповідно до частин 1, 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог та підлягає стягненню з нього в доход бюджету.
Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 78, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (09800, Київська область, Тетіївський район, м. Тетіїв, вул. Карла Маркса, 77, ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» (03057, м. Київ, просп. Перемоги, 41, ідентифікаційний код 19357489) 5453 (п'ять тисяч чотириста п'ятдесят три) грн. 00 коп. основної заборгованості, 330 (триста тридцять) грн. 47 коп. пені, 263 (двісті шістдесят три) грн. 31 коп. 3 % річних, 4054 (чотири тисячі п'ятдесят чотири) грн. 81 коп. інфляційних втрат.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (09800, Київська область, Тетіївський район, м. Тетіїв, вул. Карла Маркса, 77, ІПН НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України на р/р 31214206783001, банк ГУ ДКСУ у Київській області, МФО 821018, код ЄДРПОУ 37955989, одержувач платежу -ГУ ДКСУ у Київській області, призначення платежу: 22030001 - 1809 (одна тисяча вісімсот дев'ять) грн. 60 коп. судового збору.
4. У задоволенні решти позову відмовити.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Повне рішення складено 11.12.2015.
Суддя С.О. Саванчук