ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
15.12.2015Справа № 910/28459/15
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний трест "Південенергомаш"
доПриватного акціонерного товариства "Завод з виробництва ядерного палива"
Представники:
від позивачане з'явились
від відповідачаДідок В.С. - представник за довіреністю
04.11.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний трест "Південенергомаш" з вимогами до Приватного акціонерного товариства "Завод з виробництва ядерного палива" про визнання недійсним договору генерального підряду № 30-08-13/1 від 30.08.2013.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що договір генерального підряду № 30-08-13/1 від 30.08.2013, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний трест "Південенергомаш" та Приватним акціонерним товариством "Завод з виробництва ядерного палива" є недійсним, оскільки підписаний директором позивача без належних повноважень.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2015 порушено провадження у справі № 910/28459/15 та справу призначено до розгляду на 30.11.2015.
30.11.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2015 розгляд справи відкладено на 15.12.2015, у зв'язку з неявкою представника позивача та невиконанням останнім вимог ухвали суду.
15.12.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Представник позивача у судове засідання 15.12.2015 не з'явився. Розглянувши, подане через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача, клопотання про відкладення розгляду справи, суд вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки неможливість забезпечення явки представника у судове засідання не є підставою для відкладення розгляду справи. Крім того, суд зазначає, що позивач не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Проте, позивач наданими йому процесуальними правами не скористався.
У судове засідання 15.12.2015 з'явився представник відповідача та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.
У судовому засіданні 15.12.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд
30.08.2013 між Приватним акціонерним товариством "Завод з виробництва ядерного палива" (замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний трест "Південенергомаш" (генпідрядник за договором) укладено договір генерального підряду № 30-08-13/1, відповідно до умов якого замовник доручає, а генпідрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору, виконання підготовчих робіт будівництва "Завод з виробництва ядерного палива" згідно проекту підготовчих робіт, а замовник здійснює оплату виконаних робіт на підставі форми КБ-2в і форми КБ-3, згідно із Графіком фінансування з урахуванням календарного графіку виконання робіт.
Договірна ціна договору є твердою та становить 41 161 195 грн 00 коп. в тому числі 6 860 199 грн 00 коп. ПДВ і визначається на підставі договірної ціни, яка вказана у додатку № 1 до цього договору та протоколу про узгодження договірної ціни, який є додатком до цього договору.
Позивач стверджує, що договір генерального підряду № 30-08-13/1 від 30.08.2013, є недійсним, оскільки підписаний директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний трест "Південенергомаш", ОСОБА_2, без належних повноважень, оскільки відповідно до пункту 10.5 статуту позивача вбачається, що директор товариства без довіреності виконує дії від імені товариства, укладає та підписує від імені товариства договори та зовнішньоекономічні контракти на суму, що не перевищує 5 000 грн 00 коп.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу норм статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
У відповідності до норм статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої-третьої, п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 10571 Цивільного кодексу України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 71 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" тощо.
Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
У відповідності до частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Згідно з частиною 1 статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Органи юридичної особи діють у межах повноважень, наданих їм установчими документами та законом. Орган юридичної особи як її частина представляє інтереси останньої у відносинах з іншими суб'єктами права без спеціальних на те повноважень (без довіреності). Між юридичною особою та її органом правові відносини не виникають, а тому дії її органу визнаються діями самої юридичної особи.
У відносинах з третіми особами слід виходити з презумпції наявності достатнього обсягу повноважень на здійснення дієздатності юридичної особи як у одноособового органу юридичної особи, так і керівника її колегіального органу.
Судом враховане рекомендації, викладені у пункті 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" стосовно того, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо: такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом другим частини другої статті 98 Цивільного кодексу України); про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.
Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень.
Згідно з пунктом 10.5 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний трест "Південенергомаш" (нова редакція), затвердженого загальними зборами акціонерів Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний трест "Південенергомаш", протоколом № б/н від 27.06.2014 (державну реєстрацію змін до установчих документів проведено державним реєстратором 05.09.2014 номер запису 10741050021004536) директор товариства без довіреності виконує дії від імені товариства, укладає та підписує від імені товариства договори та зовнішньоекономічні контракти на суму, що не перевищує 5 000 грн 00 коп.
Проте суд не може прийняти до уваги статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний трест "Південенергомаш" в редакції, що була затверджена загальними зборами акціонерів Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний трест "Південенергомаш" протоколом № б/н від 27.06.2014 та державну реєстрацію якої проведено державним реєстратором 05.09.2014 номер запису 10741050021004536, як належний доказ відсутності у директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний трест "Південенергомаш" без належних повноважень на підписання договору договірна ціна якого становить 41 161 195 грн 00 коп., оскільки договір генерального підряду № 30-08-13/1 між сторонами підписано 30.08.2013, тоді як надана до суду редакція статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний трест "Південенергомаш" набирала чинності для третіх осіб з дня її державної реєстрації, тобто з 05.09.2014. Таким чином позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту відсутності у ОСОБА_2 як директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний трест "Південенергомаш" належного обсягу повноважень на підписання від імені товариства правочинів станом на дату укладання оспорюваного правочину.
Крім того, як вбачається з наявних в матеріалах справи на виконання умов договору генерального підряду № 30-08-13/1 від 30.08.2013, відповідачем були виконані будівельні роботи, що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними та скріпленими печатками обох сторін актами приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2014 року № 3/04 від 30.04.2014 та за липень 2014 року № 12/07 від 31.07.2014, а також відповідно до платіжного доручення № 2 від 07.10.2013 відповідач сплатив позивачу 8 232 239 грн 00 коп. авансу на виконання робіт за договором № 30-08-13/1 від 30.08.2013. Доказів повернення відповідачу, отриманих за вказаним платіжним дорученням, коштів позивач не надав. Таким чином суд прийшов до висновку, що такі дії позивача свідчать про виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний трест "Південенергомаш" договору генерального підряду № 30-08-13/1 від 30.08.2013, а отже, правочин є схваленим.
Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 Цивільного кодексу України). Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.).
Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на вищевикладене, позивачем не надано будь-яких допустимих доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин. Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору генерального підряду № 30-08-13/1 від 30.08.2013, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний трест "Південенергомаш" та Приватним акціонерним товариством "Завод з виробництва ядерного палива", а вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання повного рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.
Повне рішення складено: 17.12.2015
Суддя Н.Б. Плотницька