ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
11.12.2015Справа №910/22298/15
За позовом Публічного акціонерного товариства «Фінанс Банк»
До Приватного акціонерного товариства «ТММ - Енергобуд»
Про стягнення 7 155 630,24 грн.
Суддя Мельник В.І.
Представники:
від позивача Бабенко А.М., довіреність № 1 від 03.06.2015 р.
від відповідача Гусєва Д.І., довіреність № б/н від 01.04.2015 р.
Публічне акціонерне товариство «Фінанс Банк» (далі - позивач) подало на розгляд господарського суду міста Києва позов до Приватного акціонерного товариства «ТММ - Енергобуд» (далі - відповідач) про стягнення 7 155 630,24 грн.
Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачем не виконуються умови договору № 0839-Ф від 08.09.2008 р.
Ухвалою суду від 02.09.2015 р. порушено провадження у справі № 910/22298/15 та призначено розгляд на 25.09.2015 р.
23.09.2015 р. позивач подав через канцелярію суду документи по справі.
25.09.2015 р. представник позивача у судовому засіданні надав пояснення по справі, підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини своєї відсутності суд не повідомив.
Суд відклав розгляд справи на 06.11.2015 р. у зв'язку з відсутністю представника відповідача.
06.11.2015 р. представник відповідача заявив клопотання про відкладення судового розгляду справи, у зв'язку з можливістю врегулювати спір мирним шляхом.
Представник позивача заперечив проти відкладення судового розгляду справи.
Суд задовольнив клопотання про відкладення судового розгляду справи, для надання можливості сторонам врегулювати спір мирним шляхом, та відклав розгляд справи на 23.11.2015 р.
06.11.2015 р. після закінчення судового засідання подав через канцелярію суду відзив на позов.
23.11.2015 р. представник відповідача у судовому засіданні повідомив суд про продовження ведення перемовин між сторонами з метою укладення миррової угоди.
Представник позивача підтвердив факт ведення перемовин між сторонами.
Сторони заявили клопотання про продовження строку розгляду справи на підставі ст. 69 ГПК України.
Суд задовольнив вказане клопотання та відклав судовий розгляд справи на 11.12.2015 р. для надання можливості сторонами вирішити спір мирним шляхом.
11.12.2015 р. представники позивача та відповідача у судовому засіданні повідомили суд про продовження переговорів між сторонами.
Суд, беручи до уваги те, що строки розгляду справи закінчились, дійшов висновку про розгляд справи по суті спору та вирішив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Згідно зі ст. 87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.
Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
08.09.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством "ТММ-Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ФІНАНС БАНК" (кредитодавець) та ОСОБА_3 (позичальник) укладено договір кредиту № 0839-Ф (далі - кредитний договір), за умовами якого кредитодавець надає позичальникові грошові кошти у сумі 5 000 000,00 грн. (кредит), а позичальник зобов'язується своєчасно повернути кредитодавцеві кредит і сплатити проценти за ним.
Проценти за кредитом встановлюються у розмірі 23 % річних (пункт 1.2. кредитного договору).
Згідно з п. 2.1. кредитного договору кредит надається на строк з 08.09.2008 р. до 07.09.2010 р. шляхом видачі позичальникові готівкою грошових коштів з каси ВАТ "ТММ-Банк".
Пунктом 2.4. кредитного договору сторони погодили, що позичальник повертає отриманий кредит у повному обсязі до закінчення строку, передбаченого пунктом 2.1. Договору.
Проценти за кредитом нараховуються з дня наступного за днем видачі кредиту і включно по день, в якому позичальник остаточно і повністю повернув кредит чи погасив заборгованість за кредитом (п. 2.8. кредитного договору).
Відповідно до п. 2.9. кредитного договору проценти за кредитом нараховуються та підлягають сплаті за розрахунковий період з 26 числа попереднього по 25 число поточного місяця. Проценти нараховуються виходячи з фактичної кількості календарних днів у місяці та за рік, що дорівнює 365 (366) дням. Остаточна і повна сплата процентів (погашення заборгованості за сплатою процентів) здійснюється одночасно з поверненням кредиту (погашенням заборгованості за кредитом).
В подальшому між сторонами укладено ряд Додаткових договорів до Кредитного договору, а саме: Додатковий договір № 1 від 06.09.2010 р., Додатковий договір № 2 від 17.12.2010 р., Додатковий договір № 3 від 04.05.2011 р., Додатковий договір № 4 від 07.03.2012 р., Додатковий договір № 5 від 02.7.2012 р. та Додатковий договір № 6 від 18.07.2012 р., відповідно до яких сторонами змінювались розмір та періоди нарахування процентів за кредитом, розмір та строк надання кредиту.
09.11.2012 р. між ОСОБА_3 (первісний боржник), Приватним акціонерним товариством "ТММ - Енергобуд" (новий боржник) та Публічним акціонерним товариством "ТММ-Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ФІНАНС БАНК" (кредитор) укладено договір про переведення боргу № 0839-Ф-ПД (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, первісний боржник переводить свій борг на нового боржника, внаслідок чого новий боржник заміняє первісного боржника як зобов'язану сторону у Договорі кредиту № 0839-Ф від 08.09.2008 р. (основний договір), укладеному між первісним боржником і кредитором, з урахуванням змін та доповнень внесених до основного договору додатковими договорами, на умовах Договору кредиту № 0839-Ф від 08.09.2008 р. з усіма змінами та доповненнями.
Згідно з п. 1.2. договору за цим договором новий боржник набуває зобов'язання виконати замість первісного боржника обов'язки первісного боржника за основним договором, зокрема, але не виключно:
1.2.1. В термін до 31.10.2015 р. повернути кредитору кредит в сумі 5 000 000,00 грн.
1.2.2. З дати укладення цього договору і до дати фактичного погашення заборгованості за кредитом сплатити проценти за кредитом в розмірі 23 % річних.
Пунктом 1.3. Договору сторони погодили, що новий боржник, підписуючи цей Договір, підтверджує, що йому була передана вся необхідна інформація (документація), пов'язана із основним договором, зокрема і та, що стосується спорів і суперечностей за основним договором між первісним боржником та кредитором.
З урахуванням змін, внесених додатковим договором № 1 від 30.01.2014 р. та додатковим договором № 2 від 29.04.2014 р. Приватне акціонерне товариство "ТММ - Енергобуд" прийняло на себе зобов'язання щодо повернення кредиту в розмірі 4 622 000,00 грн. згідно графіку погашення кредиту в строк до 31.10.2015 р. із щомісячною сплатою процентів за користування кредитом , виходячи із 23 % річних.
Згідно з п.п. 1.2., 3.1. договору в редакції додаткового договору № 2 позичальник повертає кредит на рахунок № 2063760358809 в Публічному акціонерному товаристві "ФІНАНС БАНК" у строки (терміни) згідно графіку погашення кредиту. Остаточна дата повернення (повного погашення) кредиту - 31.10.2015 р.
Відповідно до пункту 4.2. договору в редакції додаткового договору № 2 нарахування процентів здійснюється не рідше одного разу на місяць (не пізніше останнього робочого дня місяця) та в день остаточного повернення кредиту.
Згідно з п. 4.5. договору в редакції додаткового договору № 2 позичальник сплачує нараховані проценти в валюті кредиту, щомісячно, не пізніше 5 (п'ятого) робочого дня місяця, наступного за звітним місяцем користування кредитом, та вдень остаточного повернення кредиту на рахунок № 2068460358802 в Публічному акціонерному товаристві "ФІНАНС БАНК".
У п. 3.5. договору в редакції додаткового договору № 2 сторони домовились, що згідно статей 212, 1050, 1052 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути банку на його письмову вимогу заборгованість за цим Договором (у тому числі - кредит, нараховані та несплачені проценти, комісії, інші доходи банку, пені, штрафи, суму збитків) раніше остаточної дати погашення, визначеної пунктом 1.2. цього Договору, в разі настання наступних обставин:
3.5.1. несплати або часткової несплати позичальником у передбачений цим Договором строк суми процентів;
3.5.2. несплати або часткової несплати позичальником у передбачений цим Договором строк суми/частини суми кредиту.
За приписами п. 3.7. договору в редакії додаткового договору № 2 у разі настання обставин, визначених відповідним підпунктом пункту 3.5. цього Договору, банк надсилає позичальнику письмову вимогу про погашення кредитної заборгованості, в порядку, визначеному п. 10.6. цього Договору.
Як встановлено судом з поданих доказів, позивачем на адресу Приватного акціонерного товариства "ТММ - Енергобуд" направлялася письмова вимога про погашення боргу за договором № 0839-Ф-ПБ від 09.11.2012 р. про переведення боргу з вимогою повернути суму боргу з нарахованими процентами та пенею у загальному розмірі 4 714 064,44 грн. у зв'язку з порушенням умов погашення боргу.
Письмова вимога банку залишені позичальником без задоволення, у зв'язку з чим, позивач, як кредитор по договору кредиту № 0839-Ф від 08.09.2008 р. заявив про стягнення заборгованості з відповідача.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з нормами ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України (далі - ГК України) кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
За приписами ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частинами 1 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. 520 ЦК України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Пунктом 1.3. договору сторони погодили, що новий боржник, підписуючи цей Договір, підтверджує, що йому була передана вся необхідна інформація (документація), пов'язана із основним договором, зокрема і та, що стосується спорів і суперечностей за основним договором між первісним боржником та кредитором.
Відповідно до ст. 521 ЦК України, форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього кодексу.
Згідно зі ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Як встановлено судом, позивачем на виконання умов кредитного договору було надано первісному боржнику (ОСОБА_3) кредит в сумі 5 000 000,00 грн. на строк з 08.09.2008 р. по 31.12.2012 р., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою.
Доказів повернення кредиту та сплати процентів за кредитним договором первісним боржником матеріали справи не містять.
Натомість, в силу умов договору про переведення боргу та указаних положень чинного законодавства, обов'язок з повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним лежить на новому боржнику.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, судом встановлено та розрахунком підтверджується, що заборгованість за кредитним договором складається із 4 622 000,00 грн. заборгованості по кредиту, 972 772,71 грн. заборгованості по процентах, а також 58 249,86 грн. заборгованості за процентами у період з 01.08.2015 р. по 20.08.2015 р.
Станом на час розгляду спору доказів погашення заборгованості перед банком до суду подано не було, факт наявності боргу відповідачем також не було спростовано.
Відтак, виходячи з положень указаних вище норм законодавства, відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 5.2. кредитного договору встановлено, що за несвоєчасне повернення кредиту, та/або несвоєчасну сплату (перерахування) процентів за кредитом позичальник сплачує кредитодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми заборгованості за кредитом та/або за несплаченими процентами за кожний календарний день прострочення.
Пеня за несвоєчасне повернення кредиту і за несвоєчасну сплату процентів за кредитом нараховується з дня виникнення прострочення і до дня повного погашення заборгованості (пункт 5.4. кредитного договору).
Відповідно до п. 9.2. договору в редакції додаткового договору № 2 за порушення встановлених цим Договором строків погашення (повернення) кредиту/частин кредиту та строків сплати процентів за користування кредитом та/або сплати комісійних доходів, передбачених цим Договором, банк має право нараховувати та стягувати, а позичальник зобов'язаний сплатити на письмову вимогу банку, не пізніше 5-ти (п'яти) робочих днів з дня/дати відправлення письмової вимоги банку, пеню за кожен день прострочення платежу, яка обчислюється від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені за порушення умов кредитного договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, арифметичну правильність, а відтак, нарахована позивачем сума пені в розмірі 1 265 707,55 грн. за несвоєчасне повернення кредиту та 236 900,12 грн. за несвоєчасну сплату процентів підлягає задоволенню.
Що стосується заперечень відповідача проти задоволення позовних вимог щодо стягнення пені, суд зазначає таке.
Досліджуючи наявність обставин, зазначених у ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, які можуть бути підставою для зменшення судом розміру заявленої до стягнення пені та штрафу, суд виходить з наступного.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 ЦК України).
Згідно із ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Таке ж право господарського суду передбачено п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, де зазначено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відтак, зменшувати розмір штрафних санкцій є не обов'язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.
В обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру пені відповідач посилається на те, що зазначений позивачем розмір неустойки порушує принцип співмірності вимог позивача із розміром заподіяних збитків, затримка зі сплатою заборгованості зумовлена фінансово-економічною кризою у країні, відповідач не мав доходу достатнього для погашення заборгованості.
Проте, на підтвердження своїх доводів відповідачем належними та допустимими доказами не доведено існування підстав та винятковості випадку для реалізації судом права на зменшення розміру неустойки, факту неспіврозмірності неустойки.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, на підставі викладеного вище, оскільки відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, суд вважає законними та обґрунтованими вимоги позивача та задовольняє позов у повному обсязі.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ТММ-Енергобуд" (03055, м. Київ, вул. Галі Тимофєєвої, буд. 3, ідентифікаційний код 33889206) на користь Публічного акціонерного товариства "ФІНАНС БАНК" (02002, м. Київ, вул. Панельна, буд. 5, ідентифікаційний код 19193869) 4 622 000 (чотири мільйони шістсот двадцять дві тисячі) грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 1 031 022 (один мільйон тридцять одну тисячу двадцять дві) грн. 57 коп. заборгованості по процентах, 1 265 707,55 (один мільйон двісті шістдесят п'ять тисяч сімсот сім) грн. 55 коп. заборгованості по пені за несвоєчасне повернення кредиту, 236 900 (двісті тридцять шість тисяч дев'ятсот) грн. 12 коп. заборгованості по пені за несвоєчасну сплату процентів та 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору.
3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
(Повний текст рішення складено: 16.12.2015 р.)
Суддя Мельник В.І.