ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
16.12.2015Справа №910/27722/15
За позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «К.Ф.Імпекс»
про виселення з орендованого нерухомого майна частини переходу станції метро «Лук'янівська»
Суддя Пукшин Л.Г.
Представники:
від позивача: Акімова А.В- представник за довіреністю № 133 від 02.11.15
від відповідача: не з'явились
В судовому засіданні 16.12.2015, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства «Київський метрополітен» до Товариства з обмеженою відповідальністю «К.Ф.Імпекс» про виселення з орендованого нерухомого майна частини переходу станції метро «Лук'янівська».
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що 10.08.2011 р. між сторонами було укладено договір оренди № 150-У (Ор)-11, на підставі якого позивач передав, а відповідач отримав у строкове платне користування нерухоме майно (частину вестибюлю (переходу) визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП «ПІ Укрметротунельпроекрт», тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря), за адресою: станція метро «Лук'янівська», загальною площею 13,25 кв.м., для торгівлі непродовольчими товарами.
Даний договір було укладено строком на 2 роки та 364 дні, та діяв до 08.08.2014 року. У зв'язку із закінченням терміну дії договору, позивачем направлялися листи на адресу відповідача № 11-03/611 від 14.08.2014 та № 468-НКЗ від 26.08.2014 р. про закінчення терміну дії договору та відмову від його продовження, а також вимагав у строк до 01.09.2014 року звільнити об'єкт оренди від огороджуючих конструкцій й повернути орендарю за актом приймання-передачі.
Оскільки, відповідачем об'єкт оренди не було повернуто, позивач звернувся до суду з вимогами про виселення відповідача з орендованого приміщення, (частину вестибюлю (переходу) визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП «ПІ Укрметротунельпроекрт», тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря) за адресою: станція метро «Лук'янівська», загальною площею 13,25 кв.м., з приведенням його у первісний стан та повернути за актом приймання-передачі позивачу а також демонтувати тимчасово огороджуючі конструкції (кіосками відповідача), що знаходяться за адресою: станція метро «Лук'янівська», загальною площею 13,25 кв.м.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2015 порушено провадження у справі № 910/27722/15, за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 25.11.2015.
09.11.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.
24.11.2015 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням уповноваженого представника на лікарняному та неможливістю забезпечити явку іншого представника в судове засідання. Крім того, відповідач просить здійснити технічну фіксацію судового засідання та надати дозвіл на ознайомлення.
У судове засідання, призначене на 25.11.2015, з'явився представник позивача. Щодо клопотання відповідача про відкладення розгляду справи представник позивача не заперечував.
Ухвалою суду від 25.11.2015 задоволено клопотання відповідача та відкладено розгляд справи на 16.12.2015.
15.12.2015 відповідач через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог Департамент комунальної власності м. Києва, оскільки останній є розпорядником та орендодавцем комунального майна.
У судове засідання 16.12.2015 з'явився представник позивача.
Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав.
Представник позивача заперечував проти клопотання відповідача про залучення до участі у справі Департамент комунальної власності м. Києва, зазначивши при цьому, що договір оренди є двостороннім, який укладений між позивачем та відповідачем, й відповідно рішення у даній справі не вплине та не може вплинути на права та обов'язки Департаменту.
Розглянувши у судовому засіданні клопотання представника відповідача про залучення третьої особи, суд відмовив у його задоволенні, у зв'язку з необґрунтованістю та безпідставністю.
Представник позивача позовні вимогти підтримав та проси суд задовольнити у повному обсязі.
Щодо неявки відповідача у судове засідання суд зазначає, що відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004р.)
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Таким чином, незважаючи на те, що відповідач не з'явився у судове засідання 16.12.2015, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
10 серпня 2011 року між Комунальним підприємством «Київський метрополітен» (надалі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «К.Ф.Імпекс» (надалі - орендар, відповідач) укладено договір № 150-У (Ор)-11 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду (надалі - договір) та додаткову угоду № 1 до нього, відповідно до якого орендодавець на підставі рішення Київради від 29.04.2010 № 590/4028 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину вестибюлю, визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП «ПІ Укрметротунельпроекрт», тимчасовими огороджуючи ми конструкціями (кіосками) орендаря) за адресою: станція метро «Лук'янівська», для торгівлі непродовольчими товарами.
Відповідно до п. 2.1.договору об'єктом оренди є частина вестибюлю, визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП «ПІ Укрометротунельпроект», тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, загальною площею 13,25 кв.м., згідно з викопіюванням схеми тимчасового розташування МАФ, що складає невід'ємну частину цього договору.
Згідно з п. 2.3. договору опис технічного стану об'єкта оренди та дата його передачі орендарю, його склад зазначаються в акті приймання-передачі об'єкта оренди, що є невід'ємною частиною договору (додаток №1 до договору).
У п. 2.4 договору визначено, що об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства «Київський метрополітен».
На виконання умов договору позивачем було передано відповідачу в оренду частину вестибюлю на станції метро «Лук'янівська», загальною площею 13,25 кв.м, що підтверджується актом прийому-передачі майна в оренду від 10.08.2011 р.
У п. 9.1. договору визначено, що цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і відповідно до рішення Київради від 29.04.2010 № 590/4028 діє з 10.08.2011 до 08.08.2014.
За доводами позивача, оскільки термін дії договору закінчився 08.08.2014, останнім направлено на адресу відповідача листи № 11-03/611 від 14.08.2014 та № 468-НКЗ від 26.08.2014 про закінчення терміну дії договору та відмову від його продовження, а також вимагав у строк до 01.09.2014 року звільнити об'єкт оренди від огороджуючих конструкцій й повернути орендарю за актом приймання-передачі.
Оскільки, відповідачем об'єкт оренди не було повернуто, позивач звернувся до суду з вимогами про виселення відповідача з орендованого приміщення та приведення його у належний стан.
Отже, спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем обов'язку щодо повернення об'єкту оренди після закінчення терміну дії договору.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором найму (оренди), а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Законом України "Про оренду державного та комунального".
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 759 Цивільного кодексу України.
Як вбачається із матеріалів справи позивачем було передано відповідачу в оренду частину вестибюлю на станції метро «Лук'янівська», загальною площею 13,25 кв.м, що підтверджується актом прийому-передачі майна в оренду від 10.08.2011.
У відповідності до частини 2 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).
Стаття 785 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
У відповідності до статті 651 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до статті 17 Законом України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін.
Строк дії договору оренди сторони визначили у пункті 9.1. договору, а саме - договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і, відповідно до рішення Київради від 29.04.2010 № 590/4028 діє з 10.08.2011 до 08.08.2014.
Згідно з пунктом 9.5 договору даний договір припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Пунктом 4.14 договору визначено, після припинення дії договору оренди та у разі відмови у продовженні договору оренди орендар зобов'язаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі орендодавцю.
Відповідно до пункту 7.5. договору у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні, орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди орендодавцю у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем направлялися на адресу відповідача лист № 11-03/611 від 14.08.2014 та повідомлення № 468-НКЗ від 26.08.2014 про закінчення терміну дії договору та відмову від його продовження, а також вимагав у строк до 01.09.2014 звільнити об'єкт оренди від огороджуючих конструкцій й повернути орендарю за актом приймання-передачі. Вказане вище повідомлення було отримане відповідачем 08.09.2014, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень.
Отже, в даному випадку, орендодавець висловив заперечення щодо продовження терміну дії договору, у зв'язку з чим спірний договір припинив свою дію 08.09.2014.
Суд також відзначає, що відповідно до умов п. 9.3. укладеного між сторонами договору продовження строку дії цього договору може бути продовжено на підставі рішення Київради. Станом на день вирішення спору рішення щодо продовження дії спірного договору Київською міською радою не приймалися.
Отже, оскільки після 08.08.2014 рішення про продовження строку дії договору не приймалось, а тому відсутні правові підстави для продовження користування відповідачем комунальним майном.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 785 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно зі ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди.
Згідно ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Аналогічний обов'язок орендаря щодо повернення орендованого майна передбачено також пунктами 4.14, 7.5 договору оренди.
Судом встановлено, що на час звернення позивача з позовом до суду договір оренди № № 150-У (Ор)-11, від 10.08.2011 припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку.
З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку звільнення орендованого майна, вимога позивача про виселення орендаря із займаного приміщення, зобов'язання привести його у первісний стан та повернення його Комунальному підприємству «Київський метрополітен» по акту приймання-передачі підлягає задоволенню.
Як наслідок, задоволенню підлягає вимога позивача про демонтаж тимчасових огороджуючих конструкції (кіоски), що належать відповідачу та знаходяться за адресою: станція метро «Лук'янівська» загальною площею 13,25 кв.м. Судом встановлено, що відповідач зобов'язаний був вчинити певні дії по відношенню до позивача (звільнити орендоване майно, в тому числі і демонтувати відповідні конструкції), однак від виконання свого обов'язку відповідач ухилився. Тому вимога позивача демонтувати тимчасові огороджуючи конструкції фактично є вимогою про примусове виконання обов'язку в натурі, відтак, демонтувати відповідні конструкції зобов'язаний саме відповідач, який є боржником у відповідному зобов'язанні.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, за таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивач підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «К.Ф.Імпекс» (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 3, кв. 13, ідентифікаційний код 25638554) з нерухомого майна (частини вестибюлю (переходу), згідно з викопіюванням з Схеми тимчасового розташування МАФ, що знаходиться за адресою: станція метро «Лук'янівська», загальною площею 13,25 м кв., привести у первісний стан та повернути Комунальному підприємству «Київський метрополітен» (03056, м. Київ, пр-т. Перемоги, буд. 35, ідентифікаційний код 03328913) за актом приймання-передачі.
3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «К.Ф.Імпекс» (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 3, кв. 13, ідентифікаційний код 25638554) демонтувати тимчасові огороджуючи конструкції (кіоск Товариства з обмеженою відповідальністю «К.Ф.Імпекс») що знаходиться за адресою: станція метро «Лук'янівська», загальною площею 13,25 м кв.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «К.Ф.Імпекс» (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 3, кв. 13, ідентифікаційний код 25638554) на користь Комунального підприємства «Київський метрополітен» (03056, м. Київ, пр-т. Перемоги, буд. 35, ідентифікаційний код 03328913) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн 00 коп.
5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 17.12.2015.
Суддя Пукшин Л.Г.