ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
15.12.2015Справа №910/26334/15
За позовом: Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Амеро Гранд”, м. Київ
про: стягнення пені в розмірі 8 490,60 грн.
Суддя О.С. Комарова
Представники сторін:
від позивача Чернолуцька Н.І. (представник за довіреністю)
від відповідача не з'явились
В судовому засіданні 15 грудня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Позивач, Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, 07.10.2015 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою б/н, б/д до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Амеро Гранд”, про стягнення пені в розмірі 8 490,60 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в Акті ревізії № 07-30/713 від 28.04.2015 року Державної фінансової інспекції в місті Києві встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю “Амеро Гранд” (відповідачем) в період з 01.09.2013 року по 31.12.2014 року несвоєчасно здійснювалась оплата за послуги з охорони, надані військовою частиною НОМЕР_1 (позивачем) на підставі договору забезпечення безпеки на території замовника № 35 від 14.06.2013 року, однак відповідачу не було нараховано штрафні санкції, нарахування яких передбачено п. 4.6. договору забезпечення безпеки на території замовника № 35 від 14.06.2013 року, що в свою чергу є порушенням вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу У країни, ч.ч. 1,2 ст. 193 Господарського кодексу України, внаслідок чого державним бюджетом недоотримано доходів, чим нанесено збитки загальному фонду державного бюджету.
Ухвалою суду від 09.10.2015 року (суддя Комарова О.С.) порушено провадження у справі № 910/26334/15, призначено розгляд справи на 10.11.2015 року.
Представники сторін у судове засідання 10.11.2015 року не з'явилися, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконали, про причини неявки до суду не повідомили, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
Ухвалою суду від 10.11.2015 року розгляд справи, у зв'язку із неявкою представників сторін в судове засідання, відкладено на 24.11.2015 року.
В судовому засіданні 24.11.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, дав пояснення по суті спору, а також подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом задоволено.
Представник відповідача у судове засідання 24.11.2015 року не з'явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки до суду не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Ухвалою суду від 24.11.2015 року розгляд справи відкладено на 08.12.2015 року.
В судовому засіданні 08.12.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, дав пояснення по суті спору.
Представник відповідача у судове засідання 08.12.2015 року не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, про причини неявки до суду не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Ухвалою суду від 08.12.2015 року розгляд справи відкладено на 15.12.2015 року.
В судовому засіданні 15.12.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, дав пояснення по суті спору, а також подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом задоволено.
Представник відповідача у судове засідання 15.12.2015 року не з'явився.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Пунктом 11 “Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (02.04.2009р.)” передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі “Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії” (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі “Смірнова проти України”).
У відповідності до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
14 червня 2013 року між Військовою частиною НОМЕР_1 , в особі командира військової частини полковника Кулика Михайла Вікторовича (надалі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Амеро Гранд” (надалі - відповідач, замовник) було укладено договір забезпечення безпеки на території замовника № 35 (надалі - договір), предметом якого є забезпечення безпеки силами та засобами виконавця (код 84.24) на території замовника - здійснення пропускного режиму та забезпечення охорони громадського порядку на території підприємства у м. Києві, вулиця Семена Скляренка, буд 9, шляхом виставлення посту у складі 2 військовослужбовців, та патрулюванні території 2 військовослужбовця (п. 1.1. договору).
Відповідно до п. 3.1 договору, за надані послуги замовник розраховується з виконавцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця за місяць в якому буди надані послуги до 10 (десятого) числа наступного місяця. Розрахунок проводиться на підставі наданих виконавцем рахунків протягом 3-х (трьох) банківських днів після підписання сторонами Акту наданих послуг та Табелю робочого часу (на кожного військовослужбовця).
Пунктом 4.6. договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати послуг, обумовлених предметом договору, з замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми простроченого платежу договору за кожний день прострочення.
Додатковою угодою від 14.07.2014 року до договору № 35 забезпечення безпеки на території замовника від 14.06.2013 року сторонами було погоджено порядок погашення заборгованості.
Так, на виконання умов договору позивач надав відповідачу обумовлені договором послуги на загальну суму 72 576,00 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт наданих послуг № 63 від 30.08.2013 року на суму 41 664,00 грн. та № 68 від 24.09.2013 року на суму 30 912,00 грн.
Позивач зазначає, що Державною фінансовою інспекцією в місті Києві було проведено планову ревізію окремих напрямів фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, в тому числі щодо використання коштів, виділених з резервного фонду державного бюджету у зв'язку з оголошеною мобілізацією, про що було складено Акт ревізії окремих напрямів фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, в тому числі щодо використання коштів, виділених з резервного фонду державного бюджету у зв'язку з оголошеною мобілізацією № 07-30/713 від 28.04.2015 року (надалі - Акт ревізії № 07-30/713 від 28.04.2015 року).
Так, в Акті ревізії № 07-30/713 від 28.04.2015 року встановлено, що в період з 01.09.2013 року по 31.12.2014 року військовою частиною НОМЕР_1 (позивачем) надавались платні послуги з охорони відповідно до укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю “Амеро Гранд” (відповідачем) договору забезпечення безпеки на території замовника № 35 від 14.06.2013 року.
В Акті ревізії № 07-30/713 від 28.04.2015 року також встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю “Амеро Гранд” (відповідачем) в період з 01.09.2013 року по 31.12.2014 року несвоєчасно здійснювалась оплата за послуги з охорони надані військовою частиною НОМЕР_1 (позивачем) на підставі договору забезпечення безпеки на території замовника № 35 від 14.06.2013 року.
В ході ревізії також встановлено, що військовою частиною НОМЕР_1 (позивачем), в порушення умов договору щодо своєчасної оплати наданих послуг, не було нараховано Товариству з обмеженою відповідальністю “Амеро Гранд” (відповідачу) штрафні санкції, нарахування яких передбачено п. 4.6. договору забезпечення безпеки на території замовника № 35 від 14.06.2013 року, що в свою чергу є порушенням вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу У країни, ч.ч. 1,2 ст. 193 Господарського кодексу України, внаслідок чого державним бюджетом недоотримано доходів, чим нанесено збитки загальному фонду державного бюджету.
Крім того, позивач вказує, що звернувся до відповідача з претензією № 5/4/832 від 24.04.2015 року про оплату пені в сумі 8490,60 грн. (копія претензії міститься в матеріалах справи), втім відповідач залишив вказану претензію без відповіді та задоволення.
Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Як вже було встановлено судом, 14.06.2013 року між позивачем та відповідачем було укладено договір забезпечення безпеки на території замовника № 35, предметом якого є забезпечення безпеки силами та засобами виконавця (код 84.24) на території замовника - здійснення пропускного режиму та забезпечення охорони громадського порядку на території підприємства у м. Києві, вулиця Семена Скляренка, буд 9, шляхом виставлення посту у складі 2 військовослужбовців, та патрулюванні території 2 військовослужбовця (п. 1.1. договору).
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору позивач надав відповідачу обумовлені договором послуги на загальну суму 72 576,00 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт наданих послуг № 63 від 30.08.2013 року на суму 41 664,00 грн. та № 68 від 24.09.2013 року на суму 30 912,00 грн.
Державною фінансовою інспекцією в місті Києві було проведено планову ревізію окремих напрямів фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, в тому числі щодо використання коштів, виділених з резервного фонду державного бюджету у зв'язку з оголошеною мобілізацією, про що було складено Акт ревізії окремих напрямів фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, в тому числі щодо використання коштів, виділених з резервного фонду державного бюджету у зв'язку з оголошеною мобілізацією № 07-30/713 від 28.04.2015 року (надалі - Акт ревізії № 07-30/713 від 28.04.2015 року).
В зазначеному Акті ревізії № 07-30/713 від 28.04.2015 року вказано, що в період з 01.09.2013 року по 31.12.2014 року позивачем надавались відповідачу платні послуги з охорони відповідно до укладеного договору забезпечення безпеки на території замовника № 35 від 14.06.2013 року.
Крім того, в Акті ревізії № 07-30/713 від 28.04.2015 року також встановлено, що відповідачем в період з 01.09.2013 року по 31.12.2014 року несвоєчасно здійснювалась оплата за послуги з охорони надані позивачем на підставі договору забезпечення безпеки на території замовника № 35 від 14.06.2013 року, а позивачем, в порушення умов договору щодо своєчасної оплати наданих послуг, не було нараховано відповідачу штрафні санкції, нарахування яких передбачено п. 4.6. договору забезпечення безпеки на території замовника № 35 від 14.06.2013 року, що в свою чергу є порушенням вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу У країни, ч.ч. 1,2 ст. 193 Господарського кодексу України, внаслідок чого державним бюджетом недоотримано доходів, чим нанесено збитки загальному фонду державного бюджету.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з претензією № 5/4/832 від 24.04.2015 року про оплату пені в сумі 8490,60 грн., яка залишена відповідач без відповіді та задоволення.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З положень п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Нормами ст. 3 Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього
Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” визначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
За умовами пункту 4.6. договору, у випадку несвоєчасної оплати послуг, обумовлених предметом договору, з замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми простроченого платежу договору за кожний день прострочення.
Пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
При цьому, в п. 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
Відповідно до ч. 2 ст. 29 Бюджетного кодексу України, до доходів загального фонду Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 671 цього Кодексу) належать, зокрема, кошти від санкцій (штрафи, пеня тощо), що застосовуються відповідно до закону.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що він виконаний невірно, оскільки позивачем при нарахування суми пені було невірно визначено період нарахування пені, кількість днів прострочки та були включені дати фактичної часткової оплати наданих послуг (20.11.2013 року, 11.12.2013 року, 18.02.2014 року), у зв'язку з чим здійснені відповідачем 20.11.2013 року та 11.12.2013 року часткові оплати наданих послуг на загальну суму 40 000,00 грн. повинні бути враховані в рахунок погашення заборгованості за послуги, які були надані раніше, тобто за актом здачі-прийняття наданих послуг № 63 від 30.08.2013 року на суму 41 664,00 грн., а також не вірно визначено період нарахування пені (період більше ніж 182 дні):
- за актом здачі-прийняття наданих послуг № 63 від 30.08.2013 року на суму 41 664,00 грн., з урахуванням здійснених часткових оплат сума пені становить 1337,24 грн.:
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення
41 664,0004.09.2013 - 19.11.2013776.5000 %1142,62
21 664,0021.11.2013 - 10.12.2013206.5000 %154,32
1664,0012.12.2013 - 17.02.2014686.5000 %40,30
1337,24
- за актом здачі-прийняття наданих послуг № 68 від 24.09.2013 року на суму 30912,00 грн., з урахуванням здійснених часткових оплат сума пені становить 1864,87 грн.:
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення
30912.0028.09.2013 - 17.02.20141436.5000 %1574.39
20912.0019.02.2014 - 29.03.2014396.5000 %290.48
1864,87
Таким чином, загальна сума пені за актами здачі-прийняття робіт наданих послуг № 63 від 30.08.2013 року та № 68 від 24.09.2013 року, яка підлягає стягненню з відповідача становить 3202,11 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 5288,49 грн. позивачу належить відмовити.
У відповідності зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення пені в сумі 3202,11 грн. (три тисячі двісті дві гривні 11 копійок).
Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 459,35 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Амеро Гранд” (ЄДРЮОФОП 37318464, адреса: 04073, м. Київ, вул. Семена Скляренка, 9) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (ЄДРЮОФОП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) грошові кошти: пені - 3202,11 грн. (три тисячі двісті дві гривні 11 копійок) та судовий збір - 459,35 грн. (чотириста п'ятдесят дев'ять гривень 35 копійок). Видати наказ.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Копію рішення надіслати відповідачу у справі №910/26334/15.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 17.12.2015 року.
Суддя О.С. Комарова