ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
07.12.2015Справа №910/25117/15
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом публічного акціонерного товариства "Київенерго"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Екомісто"
про стягнення 1 608 611,76грн.
Представники сторін:
від позивача: Іващенко О.В. - представник за довіреністю № 91/2015/11/11-4 від 11.11.2015 року;
від відповідача:Ткачук В.М. - директор, відповідно до наказу № 173к від 18.08.2015 року;
Усенко О.В. - представник за довіреністю № б/н від 10.11.2015 року.
На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Київенерго" до товариства з обмеженою відповідальністю "Екомісто" про стягнення 1 608 611,76 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 17.04.2012 року між ним та відповідачем укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №8383176.
В порушення умов договору на норм чинного законодавства відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого за період з 01.10.2012 року по 01.08.2015 року виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка становить 929 902,07 грн.
Таким чином, відповідно до вищевикладеного публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 929 902,07 грн., інфляційної складової боргу в розмірі 619 415,37 грн., 3 % річних в сумі 59 294,32 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.09.2015 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 12.10.2015 року.
У судових засіданнях 12.10.2015 року та 27.10.2015 року оголошувались перерви для вирішення спору мирним шляхом.
В судове засідання 10.11.2015 року представник позивача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 27.10.2015 року.
Представники відповідача заявили усне клопотання про відкладення розгляду справи для вирішення спору мирним шляхом.
Представник відповідача подали клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.11.2015 року задоволено клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів. Продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів. Розгляд справи відкладено на 07.12.2015 року.
10.11.2015 року до загального відділу діловодства позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якому зазначено, що відповідачем частково сплачену існуючу заборгованість в розмірі 165 409,73 грн., у зв'язку з чим станом на 01.11.2015 року основний борг становить 764 492,34 грн., та просив стягнути з відповідача основний борг в розмірі 764 492,34 грн., інфляційну складову в розмірі 619 415,37 грн., 3% річних в розмірі 59 294,32 грн.
В судовому засіданні 07.12.2015 року представники відповідача подали суду додаткові докази по справі.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, яка подана в суд 10.11.2015 року.
У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Виступи представників відповідача, відповідно до яких заперечували проти позову та просили відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд припиняє провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 32 100,00 грн. та вважає, що позовні вимоги позивача в іншій частині позову підлягають задоволенню з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
17.04.2012 року між публічним акціонерним товариством «Київенерго» (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Екомісто» (споживач) укладено договір №8383176 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1. договору, постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.
У відповідності до положень п. 2.1 договору, сторони зобов'язались при виконанні умов цього договору, а також при вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, керуватися тарифами, затвердженими органами виконавчої влади, що здійснює державне регулювання у сфері теплопостачання - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (Закон України від 09.07.2010 №2479-VI), положення про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж (даної Правил), нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.
Згідно з п.п. 2.2.1 договору, постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності із споживачем (додатки 3,4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.
Відповідно до п. 2.3.1 договору, споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.
Порядок розрахунків сторони погодили в додатку № 2 до договору, відповідно до умов п. 9 якого передбачено, що споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в РТ-7 за адресою: вул.. Горького, 29 оформлену постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції, облікову карту фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.
Відповідно до п. 10 додатку № 2 до договору, споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на розрахунковий рахунок постачальника або транзитний рахунок ГІОЦ КМДА.
Відповідно до п.4.1 договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 22.08.2012 року.
Додатковими умовами договору передбачено, що договір набирає чинності з 16.05.2012 року.
Додатковою угодою до договору від 17.04.2012 №8383176 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 05.05.2015 року пункт 8.1 договору сторони виклали в новій редакції: «Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01 червня 2015 року».
А також, доповнено договір пунктом 8.4 наступного змісту «договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін».
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, останній в порушення умов договору та чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманої енергії, у зв'язку з чим у останнього, за період з 01.10.2012 року по 01.08.2015 року виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.11.2015 року становить 764 492,34 грн., що підтверджується обліковими картами та відомостями обліку теплової енергії.
Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем сплачено частину основного боргу в розмірі 32 100,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №791 від 07.12.2015 року.
Відповідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Частина 2 статті 80 ГПК України передбачає, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача за договором № 8383176 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 17.04.2012р. у розмірі 32 100 грн. спростовано, оскільки, відповідачем сплачено заборгованість, тому суд припиняє провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 32 100 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині.
Факт наявності основної заборгованості за договором № 8383176 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 17.04.2012р. в розмірі 732 392,34 грн. у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 59 294,32 грн. та індекс інфляції в розмірі 619 415,37 грн. за період з листопада 2012 року по 01.08.2015 року
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, умовами статті 625 Цивільного кодексу України.
З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем за договором на постачання теплової енергії, суд погоджується з розрахунком 3 % річних в розмірі 59 294,32 грн. та індексу інфляції в розмірі 619 415,37 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору (частина 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України).
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача, який вчасно не вчинив заходів до поновлення порушених прав і законних інтересів позивача (утримався від задоволення її заснованих на законодавстві вимог), оскільки відповідачем здійснено погашення частини боргу після звернення позивача до суду з позовною заявою та порушення провадження у справі, судовий збір покладається на відповідача в розмірі 21 648,03 грн.
Абзацом 2 п.2.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» ; 7 від 21.02.2013 року, у разі ж зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню (пункт 1 частини першої статті 7 Закону)
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст.33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, 1-1 ч. 1 ст. 80, ч.2 ст. 80, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Припинити провадження у справі в частині суми основного боргу в розмірі 32 100,00 грн.
2. В іншій частині позов задовольнити.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Екомісто" (04114, м. Київ, вул. Вишгородська, будинок 45-А/4, офісне приміщення 34, ідентифікаційний код 35429115) на користь публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 732 392 (сімсот тридцять дві тисячі триста дев'яносто дві) грн. 34 коп., три проценти річних в розмірі 59 294 (п'ятдесят дев'ять тисяч двісті дев'яносто чотири) грн. 32 коп., індекс інфляції в розмірі 619 415 (шістсот дев'ятнадцять тисяч чотириста п'ятнадцять) грн.. 37 коп., а також 21 648 (двадцять одна тисяча шістсот сорок вісім) грн. 03 коп. судового збору.
4. Повернути публічному акціонерному товариству "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) з Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) судовий збір в сумі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн.16 коп. як такий, що внесений у більшому розмірі, ніж передбачено законом, перерахований за платіжним дорученням № 20 від 09.09.2015 року, яке знаходиться в матеріалах справи № 910/25117/15.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 17.12.2015 року.
Суддя С.М. Мудрий