ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
07.12.2015Справа №910/23862/15
За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування»
до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»
про стягнення 2 375, 85 грн.
Суддя Пригунова А.Б.
Представники:
від позивача: Шуплякова С.Б.
від відповідача: не з'явились
Товариство з обмеженою відповідальністю «Експрес Страхування» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» та Дочірнього підприємства «Нижфарм-Україна «Акціонерного товариства «Нижегородський хіміко-фармацевтичний завод» про стягнення з відповідача 1 страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 1 865, 85 грн. та франшизу у розмірі 510, 00 грн. - з відповідача 2. Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу, у зв'язку з чим у нього вникло право регресної вимоги до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» та до власника автомобіля - в сумі, що не покривається страховим полісом.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2015 р. порушено провадження у справі № 910/23862/15 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 05.10.2015 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
У процесі провадження у справі Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий альянс» подало відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що страхувальником за договором є Представництво Відкритого акціонерного товариства «Нижегородський хіміко-фармацевтичний завод», а розмір збитку є завищеним.
Крім того, відповідач зазначає про обов'язковість проведення експертного дослідження пошкодженого транспортного засобу в порядку Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
При цьому, відповідач зазначає, що сума, яка є предметом спору у даній справі фактично є виплатою, передбаченою полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2015 р. замінено Дочірнє підприємство «Нижфарм-Україна «Акціонерного товариства «Нижегородський хіміко-фармацевтичний завод» у справі № 910/23862/15 належним відповідачем - Представництвом Відкритого акціонерного товариства «Нижегородський хіміко-фармацевтичний завод» в порядку ст. 24 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач подав пояснення по справі, у яких відзначає, що нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов'язок страховика за договором добровільного страхування обов'язковість проведенні оцінки матеріального збитку транспортного засобу та такий документ є попереднім оціночним документом.
Розгляд справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2015 р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Страхування» до Представництва Відкритого акціонерного товариства «Нижегородський хіміко-фармацевтичний завод» в частині стягнення 510, 00 грн. залишено без розгляду.
Під час розгляду справи позивач надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд зменшити розмір заявлених позовних вимог на 510, 00 грн. та стягнути з відповідача 1 865, 85 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Згідно з п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.
Тож, приймаючи до уваги, що заява позивача не суперечить приписам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв її до розгляду та задовольнив.
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити.
Представник відповідача на виклик суду не з'явився.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.
У судовому засіданні 07.12.2015 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
28.05.2013 р. між ОСОБА_2 та Товариством з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 202.12.2120853, за умовами якого застраховано майнові інтереси, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням автомобілем «Кіа Піканто», державний номер НОМЕР_1.
Вигодонабувачем за договором визначено Акціонерний банк «Укргазбанк».
11.03.2015 р. відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Кіа Піканто», державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2 під її керуванням та автомобіля «Кіа Ріо», державний номер НОМЕР_2, власником якого є Представництво Відкритого акціонерного товариства «Нижегородський хіміко-фармацевтичний завод» під керуванням ОСОБА_3.
Як встановлено судом, в результаті дорожньо-транспортної пригоди пошкоджено застрахований Товариством з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» автомобіль «Кіа Піканто», державний номер НОМЕР_1.
Відповідно до постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 22.03.2013 р. ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді стягнення штрафу.
Відповідно до рахунку-фактури № 0000107479 від 20.03.2013 р. Публічного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація» загальна вартість ремонту автомобіля «Кіа Піканто», державний номер НОМЕР_1 становить 2 122, 64 грн.
Листом від 09.04.2013 р. Акціонерний банк «Укргазбанк» повідомив, зо не заперечує проти перерахування страхового відшкодування на рахунок станції технічного обслуговування.
Платіжним дорученням № 7011 від 22.04.2013 р. Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» перерахувало на користь Публічного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація» страхове відшкодування за договором № 202.12.2120853 у розмірі 2 375, 00 грн.
21.08.2013 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 2 375, 85 грн. протягом 1-го місяця з дня одержання вимоги.
Вказана вимога одержана відповідачем 27.08.2015 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого міститься у справі.
Однак, відомостей щодо надання відповіді на вказану вимогу матеріали справи не містять.
Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність водія за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу - автомобіля «Кіа Ріо», державний номер НОМЕР_2 застрахована Приватним акціонерним товариством «Європейський страховий альянс» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/3701422, за яким ліміт відповідальності страховика за шкоду, завдану майну встановлено у розмірі 50 000, 00 грн. та франшиза - 510, 00 грн.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» зазначає, що у зв'язку з тим, що ним було здійснено виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля «Кіа Піканто», державний номер НОМЕР_1 позивач, відповідно до ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», набув право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду. Тож, враховуючи, що цивільно-правова відповідальність за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу - автомобіля «Кіа Ріо», державний номер НОМЕР_2 застрахована Приватним акціонерним товариством «Європейський страховий альянс», позивач просить стягнути з останнього шкоду, завдану з вини водія застрахованого транспортного засобу.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Згідно п. 3 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Положеннями ст. 354 Господарського кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.
Згідно зі ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).
Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про страхування» визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Відповідно ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
У відповідності до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно ч. 1 ст. 1197 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
За таких обставин, у зв'язку з пошкодженням автомобіля «Кіа Піканто», державний номер НОМЕР_1, у водія автомобіля «Кіа Ріо», державний номер НОМЕР_2 виник обов'язок відшкодувати власнику пошкодженого автомобіля витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу.
Разом з тим, як встановлено судом Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» здійснило виплату страхового відшкодування власнику автомобіля «Кіа Піканто», державний номер НОМЕР_1 на підставі договору добровільного страхування, а відтак - у нього виникло право регресної вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду.
В той же час, судом встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Кіа Ріо», державний номер НОМЕР_2 була застрахована Приватним акціонерним товариством «Європейський страховий альянс» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/3701422.
Стосовно заперечень відповідача, суд відзначає, що відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За правилами ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Виходячи з аналізу наведених норм, оцінка шкоди здійснюється безпосередньо страховою компанією при визначенні розміру страхового відшкодування, яке підлягає виплаті потерпілій особі в порядку Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Водночас, у даному випадку Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий альянс» виступає особою, відповідальною за завдані збитки відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» та не є страховиком по відношенню до позивача, у зв'язку з чим норми ст.ст. 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» застосуванню не підлягають.
Крім того, суд вважає за доцільне звернути увагу, що ані нормами Закону України «Про страхування», ані нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не встановлено обов'язок страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування лише на підставі звіту про оцінку транспортного засобу, оскільки останній є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, однак не остаточну суму, необхідну для відновлення такого транспортного засобу.
Тотожній висновок викладений також у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 р. у справі № 910/7163/15.
За змістом ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» у разі виплати страховиком відшкодування за договором майнового страхування фактично відбувається перехід права вимоги від страхувальника до страховика.
При цьому, нового зобов'язання з відшкодування збитків не виникає, оскільки у даному випадку відбувається заміна кредитора а саме - страхувальник передає своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди, тобто страховик набуває прав потерпілого.
Тобто, особою, відповідальною за завдані збитки може бути як безпосередньо особа, що заподіяла шкоду, так і страхова компанія, яка прийняла на страхування його відповідальність.
Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 04.11.2014 р. № 3-165гс-14 та постановах Вищого господарського суду України № 910/9742/14 від 11.11.2014 р. та № 905/2988/14 від 25.05.2015 р.
Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Тож, суд відзначає, що доводи відповідача не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України та спростовуються вищенаведеним.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Підсумовуючи вищевикладене, здійснивши оцінку наявних у справі доказів, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, виходячи із заявлених позивачем вимог та наведених ним обґрунтувань, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу за мінусом встановленої полісом франшизи та задоволення позову, що загалом становить 1 865, 85 грн.
За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судових збір при задоволені позову покладається на відповідача.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 33-37, код ЄДРПОУ 19411125), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 15/2, код ЄДРПОУ 36086124) страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 1 865, 85 (одна тисяча вісімсот шістдесят п'ять грн. 85 коп.) грн. та 1 218, 00 (одна тисяча двісті вісімнадцять грн. 00 коп.) грн. - судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 14.12.2015 р.
Суддя Пригунова А.Б.