14 грудня 2015 р.
Справа № 902/1390/15
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "АКСІОМА" (02140, АДРЕСА_1; поштова адреса: 02068, м.Київ, а/с - 50)
до:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (24455, Вінницька область, Бершадський район, с.Велика Киріївка, вул.Шевченка, 139)
про стягнення 129318,38 грн. заборгованості
Головуючий суддя Яремчук Ю.О.
Cекретар судового засідання Кузьменко В.В.
Представники
позивача : ОСОБА_2
відповідача : не з"явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "АКСІОМА" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 129318,38 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання договору поставки нафтопродуктів № 000081 від 22 лютого 2013 року, з яких: 29364,45 грн. сума основного боргу; 16852,54 грн. пені, 83101,39 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.
Ухвалою суду від 09.10.2015 року за вказаним позовом порушено провадження у справі з призначенням судового засідання на 03.11.2015 року.
Ухвалами суду від 03.11.2015 року та 17.11.2015 року розгляд справи відкладався, при цьому, за межами встановленого ст. 69 ГПК України строку.
В судове засідання 14.12.2015 року з'явився представник позивача, який позов підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, направлена кореспонденція суду повернута, з поштовою відміткою “Відмовився в одержанні”.
Разом з тим, суд зазначає, що кореспонденція суду надсилались відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою, яка відповідає тій, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
В силу вимог ч.1 ст.64 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам або прокурору за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Окрім того, при неявці відповідача в судове засідання суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
На першому примірнику ухвал, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документів. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.
Беручи до уваги, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши представника позивача, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
22 лютого 2013 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки нафтопродуктів № 000081.
Сторони в договорі передбачили, що предметом цього договору є поставка дизельного палива, автомобільного бензину А-76, А-80, А-92, А-95. А-98, їх компонентів, фракцій, бітуму та мазуту ( п.1.1. договору).
Пунктом 1.2. договору сторони встановили, що постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного договору нафтопродукти.
Між сторонами умовами договору, а саме п.3.1.,3.2., було погоджено, що поставка нафтопродуктів здійснюється постачальником відповідно до заявки покупця, яка має містити номенклатуру, ціну, кількість, умови поставки та вид транспортування нафтопродуктів. Заявка надається Постачальнику в усній або письмовій формі та передається за допомогою телефонного/факсимільного зв'язку або електронною поштою.
Поставка нафтопродуктів за даним договором здійснюється залізничним або автомобільним транспортом на умовах, визначених в рамках наступних базисів поставки:
EXW ( пункт відвантаження заводу виробника або резервуар зберігання вказується постачальником), налив та транспортування нафтопродуктів здійснюється за рахунок покупця;
СРТ (пункт призначення визначається заявкою покупця), налив та транспортування нафтопродуктів до пункту призначення здійснюється за рахунок постачальника.
Тлумачення сторонами зазначених поставки нафтопродуктів здійснюється відповідно до Міжнародних правил з тлумачення термінів ІНКОТЕРМС 2010 р., з урахуванням особливостей умов даного договору.
В договорі сторони обумовили, ціну нафтопродуктів та порядок розрахунків, де в п. 4.1.,4.2.,4.3.,4.4., зокрема зазначено, що ціна за одиницю виміру нафтопродуктів обумовлюється сторонами та визначається в рахунку-фактурі та у видаткових накладних/актах прийому передачі на кожну конкретну партію нафтопродуктів, що є невід'ємними частинами цього договору.
Загальна вартість договору визначається як сума вартості нафтопродуктів, зазначених у видаткових накладних/актах прийому передачі до даного договору.
Загальна вартість кожної відвантаженої партії нафтопродуктів визначаються видатковою накладною/актом прийому передачі та рахунком-фактурою, який виставляється постачальником не пізніше наступного дня, що слідує за днем відвантаження та є підставою для здійснення покупцем оплати за нафтопродукти.
Оплата загальної вартості кожної партії нафтопродуктів здійснюється покупцем протягом 20 (двадцяти) банківських днів з моменту їх поставки покупцеві, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
Пунктом 5.3. договору сторони встановили, що у випадку порушення покупцем строку оплати вартості нафтопродуктів, визначеного п. 4.4. договору. Покупець зобов'язується сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, покупець також зобов'язується сплатити постачальникові відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 0,5 % від вартості несплачених або несвоєчасно сплачених нафтопродуктів, за кожний календарний день, починаючи з дати закінчення строку оплати вартості поставлених нафтопродуктів, визначеного п.4.4. даного договору та до дати фактичної оплати покупцем вартості поставлених нафтопродуктів в повному обсязі.
На виконання умов договору позивачем 20 липня 2013 року було поставлено відповідачу дизельне паливо ДТ-Л-К5 в об'ємі 20915 літрів, бензин А-92 е Турбо в об'ємі 7845 літрів та бензин А-95 е Турбо в об'ємі 2960 літрів на загальну суму 288991.45 грн., що підтверджується обопільно підписаною видатковою накладною № РН-0000346 від 20.07.2013 року, копія якої містяться в матеріалах справи ( а.с. 17).
Претензій щодо поставленого товару у відповідача не було.
Враховуючи умови договору (п.4.4.) граничний термін сплати коштів є до 16 серпня 2013 року.
Відповідачем розрахунки за поставлений товар було здійснено частково, а саме за період з 20 липня 2013 року по 31 грудня 2013 року відповідачем було сплачено позивачеві 253127,00 грн.
Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 06/08-15 від 06 серпня 2015 року з вимогою сплатити заборгованість в розмірі 35864,45 грн.
Як видно з матеріалів справи, відповідачем 31 січня 2014 року та 13 березня 2014 року було сплачено 3500,00 грн. та 3000,00 грн., відповідно, що стверджується, довідкою банку, яка міститься в матеріалах справи.
Згідно акту звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2014р. який підписано сторонами та скріплений мокрими печатками сальдо на 01.01.2014р. становить в сумі 35864,45 грн.
Таким чином, станом на день подання позову до суду заборгованість відповідача становила 29364,45 грн.
Непроведення повних розрахунків відповідачем спонукало позивача звернутися з позовом до суду про стягнення боргу із штрафних санкцій.
Станом на день розгляду справи в суді заборгованість відповідача становить 29364,45 грн. сума основного боргу; 16852,54 грн. пені, 83101,39 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.
Суд задовольняючи позовні вимоги виходив з наступного.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.
З моменту укладення сторонами договору, між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".
Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 статті 625 ЦК України).
Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як видно з матеріалів справи відповідачем були порушені умови договору, а саме щодо розрахунків за поставлений товар.
Борг в сумі 29364,45 грн. підтверджується матеріалами справи , а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
Крім суми основного боргу позивачем було заявлено до стягнення 16852,54 грн. пені, 83101,39 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.
Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язань, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Пунктом 5.3. договору сторони встановили, що у випадку порушення покупцем строку оплати вартості нафтопродуктів, визначеного п. 4.4. договору. Покупець зобов'язується сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожний день прострочення, покупець також зобов'язується сплатити постачальникові відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 0,5 % від вартості несплачених або несвоєчасно сплачених нафтопродуктів, за кожний календарний день, починаючи з дати закінчення строку оплати вартості поставлених нафтопродуктів, визначеного п.4.4. даного договору та до дати фактичної оплати покупцем вартості поставлених нафтопродуктів в повному обсязі.
Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши нарахування пені та відсотків приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 47, 49, 82, 84, 115,116 ГПК України, ст.7 Закону України "Про судовий збір" -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (24455, Вінницька область, Бершадський район, с.Велика Киріївка, вул.Шевченка, 139; ідент. номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АКСІОМА" (02140, АДРЕСА_1; поштова адреса: 02068, м.Київ, а/с - 50; код ЄДРПОУ 31542542) 29364,45 грн. сума основного боргу; 16852,54 грн. пені, 83101,39 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами; 1939,77 грн. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом.
Повне рішення складено 17 грудня 2015 р.
Суддя Яремчук Ю.О.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - відповідачу (24455, Вінницька область, Бершадський район, с.Велика Киріївка, вул.Шевченка, 139)