15 грудня 2015 року Справа № 922/5913/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. - головуючого,
Алєєвої І.В., Рогач Л.І. (доповідача)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Концерну "СоюзЕнерго"
на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 03.06.2015
у справі№ 922/5913/14
Господарського суду Харківської області
за позовомКонцерну "СоюзЕнерго"
доПублічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат"
про за зустрічним позовом до простягнення коштів в розмірі 730007,74 грн. Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" Концерну "СоюзЕнерго" стягнення 47791,26 грн. штрафу
та за зустрічним позовом до про заучастю представників:Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" Концерну "СоюзЕнерго" стягнення 165873,06 грн. штрафу
позивачаЛосяков І.В. -предст.дов.від 12.05.2015
відповідача не з'явився (про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином)
Концерн "СоюзЕнерго" звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" 687717,66 грн. основного боргу, 35620,16 грн. інфляційних збитків та 6669,92 грн. річних, посилаючись на порушення відповідачем умов договору оплатити одержаний товар та на приписи статей 525, 526, 530, 625, 693 Цивільного кодексу України.
Ухвалами Господарського суду Харківської області від 14.01.2015 (т.1, а.с. 107-108 та 129-130) до розгляду спільно з первісним позовом прийнято зустрічні позови Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" про стягнення з Концерну "СоюзЕнерго" 47791,26 грн. штрафу за постачання неякісного товару та 165873,06 грн. штрафу за несвоєчасну поставку товару відповідно до умов договору та приписів статей 193, 230, 231 Господарського кодексу України, статей 526, 530, 611, 673 Цивільного кодексу України.
Концерн "СоюзЕнерго" відхилив доводи зустрічної позовної заяви, посилаючись на відсутність належних та допустимих доказів у їх підтвердження; оскільки жодних претензій під час прийняття товару не пред'являлось, збіг строк, встановлений для пред'явлення відповідних позовів, передбачений частиною 8 статті 269 Господарського кодексу України.
В свою чергу Публічне акціонерне товариство "Алчевський металургійний комбінат" відхилило первісний позов, посилаючись на настання з 25.06.2014 форс-мажорних обставин, засвідчених Висновком Луганської регіональної торгово-промислової палати, які надають право змінити строк виконання зобов'язання з оплати товару за умовами договору; також Товариство вказало на відсутність обумовленого строку для оплати товару та вимоги постачальника про здійснення оплати, в зв'язку з чим нарахування інфляційних втрат та річних не обґрунтовано належним чином.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.03.2015 (суддя Пономаренко Т.О.) первісний позов задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" на користь Концерну "СоюзЕнерго" 687717,66 грн. основного боргу, 28196,42 грн. інфляційних збитків, 6669,92 грн. річних, 14451,68 грн. судового збору, в частині первісних позовних вимог про стягнення 7423,74 грн. інфляційних збитків відмовлено; в зустрічних позовах відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 (судді: Черленяк М.І. - головуючий, Ільїн О.В., Хачатрян В.С.) рішення місцевого суду скасовано в частині задоволення первісного позову; в цій частині прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні первісного позову; в іншій частині рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Концерн "СоюзЕнерго" подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про те, що суд апеляційної інстанції в порушення приписів статті 43 Господарського процесуального кодексу України прийняв рішення при неповному з'ясуванні обставин справи та з порушенням норм матеріального права а саме: Закон України "Про боротьбу з тероризмом" та інші нормативно-правові акти не визначають антитерористичну операцію, як обставину непереборної сили, а наданий Публічним акціонерним товариством "Алчевський металургійний комбінат" висновок Луганської регіональної торгово-промислової палати не відповідає умовам договору та статті 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" про порядок підтвердження обставин непереборної сили; суд апеляційної інстанції не обґрунтував причинно-наслідковий зв'язок між настанням обставин непереборної сили та невиконанням Публічним акціонерним товариством "Алчевський металургійний комбінат" свого обов'язку за умовами договору.
Відповідач за первісним позовом у відзиві на касаційну скаргу заперечив її доводи, зазначивши про правомірність висновків суду апеляційної інстанцій, викладених у постанові.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Місцевий господарський суд встановив, що 25 лютого 2014 року Концерном "СоюзЕнерго" (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Алчевський металургійний комбінат" укладено договір поставки № АМК-677-2014-пст, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення, іменовану Товар, а Покупець прийняти і сплатити товар на умовах, викладених в договорі. Сортамент, кількість і ціна товару вказується в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору, що є його невід'ємною частиною.
Згідно з пунктом 2.1. договору поставки ціна товару за одиницю і по позиціях, а також порядок і умови оплати за поставлений товар вказується в специфікаціях до договору, оформлених у вигляді додатків до договору, що є його невід'ємною частиною.
Пунктом 5.3. договору поставки встановлено, що Покупець оплачує товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника в порядку, передбаченому Специфікаціями.
Пунктом 4.1. договору поставки сторони погодили, що поставка товару здійснюється партіями. Під партією товару розуміється переданий на умовах цього договору товар по одній специфікації. Розрахунки за даним договором здійснюються в національній валюті України. Оплата товару здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у договорі (пункти 5.1., 5.2. договору). Приймання товару по кількості здійснюється відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженою постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів від 15.06.1965 № П-6 зі змінами та доповненнями (пункт 6.3. Договору поставки). Приймання товару по якості здійснюється відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів від 25.04.1966р. №П-7 зі змінами та доповненнями (пункт 6.4. договору).
Пунктом 7.1. договору зазначено, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за даним договором відповідно до законодавства України. Відповідно до пункту 7.3. договору поставки при порушенні строків постачання, постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 8% від вартості простроченої партії товару. У разі постачання неякісного, некомплектного товару або товару, що не відповідає умовам договору, постачальник сплачує покупцеві штраф в розмірі 20% від вартості неякісного (некомплектного) товару.
Відповідно до пункту 9.1. договору жодна із сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов'язань, якщо це викликано такими обставинами, як повінь, пожежа, землетрус або іншими стихійними лихами, а також війною, страйками, вимушеними операціями або актами уряди, які можуть виникнути після укладення договору.
Протягом дії договору сторони підписали Специфікацію № 1 від 25.02.2014 на суму 2073413,22 грн. та Специфікацію № 2 від 12.03.2014 на суму 2021567,72 грн., за змістом яких сторони узгодили найменування товару, одиницю виміру, кількість товару, строк поставки товару та умови оплати. Специфікації є невід'ємною частиною договору.
Оплата товару згідно з Специфікацією № 1 здійснюється на підставі виставленого рахунку на умовах: 50% - передоплата, 50% - за фактом готовності товару до відвантаження. Строки поставки: 90 календарних днів з моменту перерахування 50% передоплати з правом дострокової поставки. Строк поставки продукції за Специфікацією № 2 до 16.04.2014, допоставка до 07.05.2014 при умові 100% передоплати до 21.03.2014.
За змістом видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання матеріальних цінностей, наявних у матеріалах справи, місцевий господарський суд встановив, що відповідно до договору Концерн "СоюзЕнерго" поставив, а Публічне акціонерне товариство "Алчевський металургійний комбінат" отримало товар на загальну суму 4094980,94 грн. На виконання своїх зобов'язань Публічне акціонерне товариство "Алчевський металургійний комбінат" частково здійснило оплату на розрахунковий рахунок Концерн "СоюзЕнерго" в сумі 3407263,28 грн., що підтверджується банківськими виписками від 20.03.2014, 26.03.2014, 22.05.2014.
Отже, заборгованість Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" перед Концерном "СоюзЕнерго" за договором поставки № АМК-677-2014-пст від 25.02.2014 складає 687717,66 грн., що відповідає змісту позовних вимог.
У відповідь на листи Концерну "СоюзЕнерго" з вимогою виконати свої зобов'язання та погасити суму основного боргу та окремо підписати акт звірки взаєморозрахунків (вих. № 277 від 24.06.2014, № 346 від 07.08.2014, № 425 від 15.09.2014) Публічне акціонерне товариство "Алчевський металургійний комбінат" направило повідомлення вих. № 26-юр від 13.10.2014 про форс-мажорні обставини.
На час розгляду справи матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем за первісним позовом існуючої суми заборгованості в розмірі 687717,66 грн. в добровільному порядку.
У зв'язку з проведенням антитерористичної операції у Луганській та Донецькій областях України Публічне акціонерне товариство "Алчевський металургійний комбінат" отримало Висновок Луганської торгово-промислової палати від 14.10.2014 за № 25.12-10/30С про настання обставин непереборної сили за договором поставки № АМК-677-2014-пст від 25.02.2014.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення основного боргу, інфляційних втрат та відсотків річних, місцевий господарський суд не вказував на неналежність Висновку Луганської торгово-промислової палати від 14.10.2014 за № 25.12-10/30С, як доказу на підтвердження викладених у ньому обставин, а виходив з відсутності законодавчих підстав для звільнення Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" від платежів, які не є штрафними санкціями в розумінні частини третьої статті 550 та статті 617 Цивільного кодексу України. Разом з тим, перевіривши розрахунок інфляційних збитків, суд першої інстанції визначив безпідставним визначення таких збитків з врахуванням індексу інфляції за червень 2014.
Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, місцевий господарський суд вказав, що в обґрунтування неякісності поставленого товару Публічне акціонерне товариство "Алчевський металургійний комбінат" надало акт № 182 від 28.05.2014, складений представниками Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", яким зафіксована невідповідність клапанів "3BV-01 (КШС-ТФ-40-16) Ду 40 Ру" кількістю 165 шт., що не дає можливості використати продукцію за призначенням; натомість, цей акт не може бути прийнятий судом в якості доказу на підтвердження неналежної якості спірного обладнання, як такий, що не відповідає встановленим вимогам про порядок складання та реквізити акта; пропущено строк, законодавчо встановлений для звернення до суду за стягненням штрафу.
Також суд відхилив доводи зустрічного позову про порушення строку поставки товару та наявність підстав для стягнення штрафу в розмірі 165873, 06 грн. за порушення строку поставки товару, встановивши прострочення Публічним акціонерним товариством "Алчевський металургійний комбінат" строку здійснення платежів.
Переглядаючи справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції, натомість, встановив, що положеннями розділу 9 укладеного договору встановлено, що якщо які-небудь з обумовлених форс-мажорних обставин прямо впливають на виконання зобов'язань в час, обумовлений договором, цей період часу продовжується відповідно до закінчення цих обставин, та вказав, що, приймаючи рішення про стягнення заборгованості, інфляційних збитків та 3% річних, суд попередньої інстанції не застосував норми статей 526, 530 Цивільного кодексу України, якими визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, неправильно застосував норми статті 692 Цивільного кодексу України, в порушення норм статей 526, 530, 962 Цивільного кодексу України та статті 219 Господарського кодексу України, не звернув увагу на положення розділу 9 Договору, що призвело до неправильного висновку відносно настання строку виконання зобов'язань за договором відповідачем. Оскільки, згідно з умовами договору у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин термін виконання зобов'язань по оплаті поставленої продукції продовжено, невиконання або неналежне виконання зобов'язання по оплаті поставленої продукції продовжено, невиконання або неналежне виконання зобов'язання з боку відповідача відсутнє, за змістом постанови апеляційної інстанції відсутні і підстави для нарахування інфляційних збитків та 3% річних.
Водночас, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду щодо відмови в задоволенні частини первісних та зустрічних позовних вимог.
Судова колегія зазначає, що за змістом статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. За статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно із частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Також за статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За частиною 4 статті 219 Господарського кодексу України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин. Також за частиною першою статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
За частиною першою статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Разом з тим, за змістом статей 3, 627 Цивільного кодексу України сторони не позбавлені права у визначенні на власний розсуд умов договору, з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина друга статті 34 цього Кодексу).
Для реалізації передбаченої розділом 9 укладеного договору можливості продовжити період часу виконання зобовязань, якщо які-небудь з обумовлених форс-мажорних обставин прямо впливають на виконання зобовязань в час, обумовлений договором, до закінчення цих обставин, відповідачу належало довести, а суду апеляційної інстанції встановити, що строк виконання своїх зобовязань відповідачем не сплинув до настання форс-мажорних обставин.
Постанова суду апеляційної інстанції не містить встановлених обставин справи щодо настання строків платежу за специфікацією № 1 та щодо причинно-наслідкового зв'язку між настанням форс-мажорних обставин та часом, коли належало виконати зобов'язання відповідно до умов договору.
Щодо відмови в частині стягнення інфляційних втрат за період з 26.06.2014 по 21.10.2014, колегія суддів зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій є вірними, а доводів щодо неправомірності судових рішень у цій частині касаційна скарга не містить.
Також суди вірно відмовили у задоволенні зустрічного позову з огляду на умови договору, якими передбачено, що приймання товару по якості здійснюється відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів від 25.04.1966 № П-7 зі змінами та доповненнями.
Відповідно до пункту 6 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, приймання продукції по якості здійснюється на складі покупця не пізніше 20 днів після видачі продукції органом транспорту або надходженні її на склад покупця при доставці продукції постачальником або при вивозі продукції покупцем. Приймання продукції за якоістю здійснюється відповідно зі стандартами, технічними умовами згідно супровідних документів, що посвідчують якість продукції (товарів) - технічний паспорт, сертифікат, посвідчення якості, рахунок-фактура, специфікація і т.д. (пункт 14 Інструкції). При виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, тари або упаковки вимогам стандартів, технічним умовам, договору або даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що посвідчують якість продукції, покупець зобов'язаний призупинити прийом продукції і скласти акт, в якому зазначити характер виявлених дефектів, а також викликати для участі при прийманні продукції представника постачальника (пункт 16 Інструкції).
Інструкцією визначаються також інші вимоги, зокрема, щодо права осіб у прийманні продукції за якістю, їх компетентності у питаннях визначення якості підлягаючої прийманню продукції, а також щодо вимог до змісту складеного акта. Зокрема, що стосується акта, то він повинен містити дані, щодо найменування одержувача продукції та його адреса; найменування та адреси відправника і постачальника; дата і номер телефонограми або телеграми про виклик представника виготовлювача (відправника) або відмітка про те, що виклик виготовлювача (відправника) Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов'язковими правилами або договором не передбачений; номер і дата договору на поставку продукції, рахунок-фактура, транспортна накладна і документ, що посвідчує якість продукції; дата прибуття продукції на станцію призначення, час видачі вантажу органом транспорту, час відкриття контейнера чи автофургона та інших опломбованих транспортних засобів, час доставки продукції на склад одержувача; умови зберігання продукції на складі одержувача до складення акта; кількість некомплектної продукції та перелік відсутніх частин, вузлів і деталей і вартість їх; номери стандартів, технічні умови, креслення, зразки (еталони), за якими здійснювалася перевірка якості продукції, а також інші обов'язкові вимоги встановлені Інструкцією при прийомі продукції виробничо-технічного призначення (пункт 29 Інструкції).
Акт повинен бути підписаний всіма особами, що брали участь в перевірці якості і комплектності продукції. Особа, яка не згодна із змістом акта, зобов'язана підписати його із застереженням про свою незгоду і викласти свою думку (пункт 30 Інструкції). Акт, що встановлює неналежну якість або некомплектність продукції, складений за участю представників, зазначених в пункті 20 підпунктах "а", "б" і "в", затверджується керівником підприємства-одержувача або його заступником не пізніше триденного терміну після складання акта (пункт 32 Інструкції). Поданий акт зазначеним вимогам не відповідає.
Виходячи з приписів статей 538 та 613 Цивільного кодексу України, господарські суди попередніх інстанцій вірно вказали, що поставку товару не можна вважати простроченою за умов, коли платник (Публічне акціонерне товариство "Алчевський металургійний комбінат") не виконав зобов'язання з попередньої оплати 100% вартості належного до поставки товару.
Мотивів оскарження постанови апеляційного суду в цій частині також не наведено.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний господарський суд не виконав положення статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, та, розглядаючи справу, не розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; не дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; неналежним чином проаналізував правовідносини, що виникли та існували між сторонами, в зв'язку з чим передчасно відмовив у задоволенні позовних вимог, не встановивши необхідні обставини щодо настання моменту виконання грошового зобов'язання Публічним акціонерним товариством "Алчевський металургійний комбінат", що безпосередньо впливає на можливість обумовленого договором продовження строку такого виконання.
Як наслідок прийнята апеляційним судом постанова не відповідає приписам статті 105 Господарського процесуального кодексу України вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення.
Враховуючи, що суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, постанову апеляційної інстанції у даній справі слід скасувати в частині наслідків розгляду позовних вимог за первісним позовом, справу в цій частині направити на новий розгляд до апеляційного господарського суду, в решті постанову апеляційного господарського суду залишити без змін.
Під час нового розгляду апеляційному суду слід врахувати вищенаведене та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.
Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Концерну "СоюзЕнерго" задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 у справі №922/5913/14 Господарського суду Харківської області скасувати в частині наслідків розгляду позовних вимог за первісним позовом.
Справу в цій частині направити на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.
В решті постанову Харківського апеляційного господарського суду залишити без змін.
Головуючий Т. Дроботова
Судді І. Алєєва
Л. Рогач