Справа: № 826/16659/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О.
Суддя-доповідач: Безименна Н.В.
Іменем України
08 грудня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Безименної Н.В.,
суддів: Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,
за участю секретаря Авраменко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної виконавчої служби України про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі
У серпні 2015 року позивач звернувся в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Державної виконавчої служби України, в якому просив стягнути з Державної виконавчої служби України на його користь середній заробіток за час затримки з 19.12.2014 по 06.04.2015 виконання рішення суду про поновлення на роботі кошти в сумі 12 562 грн. 57 коп.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2015 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено. Рішення суду вмотивовано тим, що виплата середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу позивача була предметом розгляду у справі №826/17563/14. У зазначеній справі постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2014 року стягнуто з Державної виконавчої служби України суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_2 без зазначення початкової та кінцевої дати такого стягнення, а тому, судова колегія дійшла висновку, що період до видання відповідачем наказу про поновлення позивача на посаді, тобто до фактичного виконання судового рішення, має місце вимушений прогул, а не затримка виконання рішення.
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить її скасувати, та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, думку позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню, виходячи з такого.
У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 грудня 2014 року визнано протиправним та скасовано наказ Державної виконавчої служби України від 10 листопада 2014 року № 675/к «Про звільненя ОСОБА_2»; поновлено ОСОБА_2 на посаді старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України з 19 грудня 2014 року та стягнуто з Державної виконавчої служби України на користь ОСОБА_2 суму за час вимушеного прогулу (а.с. 7-15).
Дану постанову в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць допущено до негайного виконання.
На виконання вказаної постанови, 13 січня 2015 року Окружним адміністративним судом м. Києва було видано виконавчий лист №826/17563/14 (а.с. 19-20).
21 січня 2015 року позивач звернувся до Державної виконавчої служби України з заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання даного виконавчого листа (а.с. 16).
Державними виконавцями відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Бойком О.М. та Борейком М.В. було винесено постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 29.01.2015 та 12.02.2015 відповідно, які були скасовані в судовому порядку (а.с. 21, 23, 25-29).
Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Артемчука Т.В. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 826/17563/14 від 13.01.2015 (а.с. 54).
На виконання даного виконавчого документу, Державною виконавчою службою України було направлено лист, в якому повідомив про те, що з метою забезпечення виконання рішення суду, необхідно звернутися до суду який видав виконавчий документ, із заявою про зміну чи встановлення способу та порядку виконання рішення, шляхом зобов'язання зобов'язання ДВС України вчинити дії, визначені статтею 240-1 КЗпП.
Даючи правову оцінку викладеним обставинам, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з такого.
Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до ст.236 Кодексу законів про працю України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Зазначена вище стаття КЗпП не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, у разі якщо працівник не вчинив додаткові дії, в цьому випадку - пред'явлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 червня 2015 року №21-63а15.
Відповідно до ч. 1 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Згідно з ч. 2 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 34 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
Відповідно до частини сьомої ст. 235 Кодексу законів про працю України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, ухвалене органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно виконується не з часу набуття ним законної сили (як це передбачено для переважної більшості судових рішень), а негайно з часу його оголошення на судовому засіданні.
Станом на момент розгляду справи, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 грудня 2014 року, що допущена до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць, всупереч вимогам Кодексу законів про працю України та Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не виконана.
Крім того, постановою КМУ від 21 січня 2015 року № 17 «Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції» передбачено ліквідацію Державної виконавчої служби України, та затверджено головою комісії з ліквідації Державної виконавчої служби заступника Голови зазначеної Служби Коцюбинського Павла Станіславовича.
Пунктом 2 даної постанови встановлено, що Міністерство юстиції є правонаступником Державної реєстраційної служби та Державної виконавчої служби, що ліквідуються, в частині реалізації державної політики у сферах, зазначених у пункті 1 цієї постанови.
Таким чином, діяльність Державної виконавчої служби України припиняється з 06.04.2015.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач - ОСОБА_2 має право на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, відповідно до ст. 236 Кодексу законів про працю України, з моменту набрання законної сили постанови Окружного адміністративного суду м. Києва про поновлення його на посаді старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України до припинення діяльності відповідача, тобто з 27.12.2014 по 06.04.2015 (68 робочих днів).
Згідно довідки ДВС України від 23.01.2015 № 5.1-09/5.1/35 середньоденна заробітна плата позивача становить 172 грн. 09 коп.
Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення позивача на посаді старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України у сумі 11 702 (одинадцять тисяч сімсот дві) гривні 12 копійок (172, 09 * 68).
Враховуючи вищевикладене, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, як така, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 199, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2015 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов ОСОБА_2 до Державної виконавчої служби України про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі задовольнити частково.
Стягнути з Державної виконавчої служби України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі з 27 грудня 2014 року по 06 квітня 2015 року у сумі 11 702 (одинадцять тисяч сімсот дві) гривні 12 копійок.
В задоволені позову в іншій частині - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст постанови виготовлено 14 грудня 2015 року.
Головуючий суддя: Н. В. Безименна
Судді: В. О. Аліменко
А.Ю. Кучма
Головуючий суддя Безименна Н.В.
Судді: Кучма А.Ю.
Аліменко В.О.