Номер провадження: 11-сс/796/2458/2015 Суддя 1-ї інстанції - ОСОБА_1
Категорія ст. 183 КПК України Доповідач у Апеляційному суді м. Києва - ОСОБА_2
24 вересня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8
підозрюваного ОСОБА_9
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих прокуратури м. Києва ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 27 серпня 2015 року, -
Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах другого відділу слідчого управління прокуратури міста Києва ОСОБА_10 та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, а саме по 23 жовтня 2015 року 19-15 год. включно і одночасно визначено запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 мінімальних заробітних плат, що становить 97 440,00 (дев'яносто сім тисяч чотириста сорок) гривень щодо ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
25.08.2015 року о 19-15 год. ОСОБА_9 затримано відповідно до протоколу затримання особи, а 26.08.2015 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Вирішуючи питання про вид заходу забезпечення кримінального провадження, суд врахував наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, що підозрюваний може впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні, також ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, окрім того врахований стан здоров'я підозрюваного, тяжкості покарання, вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного оп'яніння із застосуванням зброї.
Також слідчим суддею у відповідності до ч.4 ст. 183 КПК України зазначено, що визначення розміру застави є правом слідчого, а не обов'язком. Суд при можливості застосування альтернативної міри запобіжного заходу у даному випадку виходив з обставин того, що підозрюваний має міцні соціальні зв'язки, позитивно характеризується з місця роботи та проживання, раніше не притягувався до кримінальної та адміністративної відповідальності, дисциплінарних стягнення з місця служби не має, має нагороди за місцем служби, має квартиру у власності у м. Києві, має дружину, малолітню дитину та мати інваліда на утриманні, що свідчить про низьку ймовірності уникнення від органів досудового слідства та суду та достатньою мірою гарантування виконання процесуальних обов'язків у разі внесення застави.
Не погодившись з вказаною ухвалою прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та задовольнити клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без альтернативного застосування застави.
В обґрунтування наведених вимог посилається, що слідчим суддею безпідставно не було враховано наявний у даному випадку ризик передбачений ст. 177 КПК України ризик щодо можливості продовження підозрюваним вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, пов'язаного з застосуванням насильства та, як наслідок, безпідставно не визначив йому запобіжний захід у виді взяття під варту без альтернативи внесення застави. Злочин було вчинено у алкогольному оп'янінні о 19.00 год. біля адміністративної будівлі Міністерства освіти та науки України, у час доби коли працівники могли перебувати на робочому місці, крім того під час проведеного обшуку у підозрюваного було виявлено декілька предметів схожих на вогнепальну зброю та значну кількість предметів, схожих на боєприпаси.
Апелянт зазначає, що при обранні альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, фактично нівелює завдання, що постановленні перед кримінальним провадженням, ставить під загрозу високі стандарти суспільних прав та інтересів, нехтує безпекою пересічних громадян України.
Разом з тим посилається, що на існування ризику, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового слідства, працюючи в іншій області, перешкоджати досудовому розслідуванні у кримінальному провадженні, незаконно впливати на свідків, які мешкають у будинку в якому проживає підозрюваний, а також потерпілого, який додатково не був допитаний, змусити свідчити їх на його користь, продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення, знищити та приховати докази, які викривають його у вчиненні злочину, тобто обраний судом запобіжний захід у вигляді застави є недостатнім для запобігання ризикам, зазначених у клопотанні слідчого.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення прокурора, про наявність підстав для задоволення його апеляційної скарги, думку підозрюваного та його захисника про відсутність підстав для скасування ухвали слідчого судді, вивчивши матеріали провадження за клопотанням слідчого, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вбачається з тексту апеляційної скарги апелянт не погоджується з рішенням слідчого судді лише в частині застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Згідно вимог ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177, 178 КПК України має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочинів, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, щодо злочину, який спричинив загибель людини, щодо особи, стосовно якої у цьому проваджені вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
Застосовуючи щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначаючи альтернативний запобіжний захід у вигляді застави слідчий суддя, з яким погоджується судова колегія, враховував підстави та обставини, передбачені статтями 177, 178 КПК України та виходив з того, що положення ч.4 ст.183 КПК України не містять імперативних норм щодо застосування застави.
Доводи апелянта про неврахування слідчим суддею можливого продовження підозрюваним вчинення кримінального правопорушення є непереконливими з огляду на особу підозрюваного, який раніше жодного разу не притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності.
Неґрунтовними є і доводи апелянта про можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків і потерпілого, оскільки ці доводи жодними доказами не доведені.
Посилання апелянта на відмову підозрюваного надавати свідчення та пояснити підстави своєї асоціальної поведінки на підставі ст.63 Конституції України, взагалі не підлягають врахуванню при вирішення питання про обрання запобіжного заходу, оскільки відмова надавати свідченні проти себе є правом особи і не свідчить про наявність ризиків передбачених ст.177 КПК України.
При апеляційному розгляді будь-яких порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали суду, не встановлено.
Таким чином, ухвала суду є законною і обґрунтованою, а тому її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 177,178, 183, 184, 194, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 27 серпня 2015 року, якою застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, а саме по 23 жовтня 2015 року 19-15 год. включно і одночасно визначено запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 мінімальних заробітних плат, що становить 97 440,00 (дев'яносто сім тисяч чотириста сорок) гривень щодо ОСОБА_9 , 03.10.1976 року - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4