Справа № 127/17093/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Саблук С. А.
Суддя-доповідач: Граб Л.С.
10 грудня 2015 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Смілянця Е. С. Боровицького О. А.
за участю:
секретаря судового засідання: Майданюк Я.Л.,
представника позивача: Павич О. С.,
представника відповідача: Сінгаєвської О. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 27 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про скасування постанови,
В липні 2015 року управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці звернулось до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області, в якому просило скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області Сінгаєвської О. М. про накладення штрафу на управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці за невиконання рішення суду по виконавчому провадженню за №20274074 від 07.07.2015 в сумі 680 грн.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 27.10.2015 року позов задоволено: скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області від 07.07.2015 року Сінгаєвської О. М. про накладення штрафу.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні заперечила відносно задоволення апеляційної скарги та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, давши правову оцінку обставинам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити , а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року - скасувати, виходячи з наступного.
Як слідує з матеріалів справи, постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Сінгаєвської О. М. від 07.07.2015 року ВП№20274074 за невиконання рішення суду, яким зобов'язано боржника вчинити певні дії, на УПФУ в м. Вінниці накладено штраф у розмірі 680 грн.
Незгода позивача з вищевказаною постановою слугувала зверненню з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим задовольнив позов, однак суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаним висновком із наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Європейського суду України з прав людини від 20.06.2013 року №65656/11 у справі «Цибулько та інші проти України, заявником у якій, окрім інших, є ОСОБА_4, зобов'язано виконати ухвалені на користь заявників рішення національних судів, які залишаються невиконаними
Відповідно до постанови державного виконавця від 23.12.2014 року відновлено виконавче провадження №20274074 з виконання постанови Ленінського районного суду м. Вінниці від 16.02.2010 року у справі № 2-а-636/2010 за позовом ОСОБА_4 до УПФУ у Ленінському районі м. Вінниці про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату йому пенсії по інвалідності у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Так, підставою для відновлення виконавчого провадження слугувало доручення Державної виконавчої служби України від 22.12.2014 року, а також внесення змін до Інструкції з організації примусового виконання рішень наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2014 року №1970/5 в розділ ХІV «Відновлення втраченого виконавчої провадження або матеріалів виконавчого провадження», в якому п.п.14.1 передбачено, що відновленню підлягає знищене виконавче провадження у разі постановлення Європейським судом з прав людини рішення, відповідно до якого держава зобов'язана виконати рішення національного суду.
В послідуючому, 13.01.2015 року державним виконавцем сформовано вимогу від 13.01.2015 року №101/2.1-28/3 щодо виконання рішення суду у справі № а-636/2010 за позовом ОСОБА_4 та надано строк для виконання рішення суду до 20.01.2015 року.
Листом УПФУ в м. Вінниці від 19.01.2015 року за вих.№311/06-33-1/09 повідомило відділ примусового виконання про виконання рішення суду справі № 2-а-636/2010 та надало відповідні розпорядження та протоколи із пенсійної справи, які підтверджують здійснення нарахувань на виконання рішення суду, разом з тим, зазначивши, що борг в сумі 2849,90 грн. буде виплачено при надходженні бюджетних асигнувань.
Надалі управлінням ПФУ у м. Вінниці також згідно листа від 13.02.2015 року за вих. №716/06-33-1/09 додатково повідомлено відділ примусового виконання про виконання рішення суду у справі № 2-а-636/2010 за позовом ОСОБА_4
04.03.2015 року на адресу управління надійшла повторна вимога державного виконавця від 03.03.2015 року за вих. № 1575/2.1-28/3 щодо виконання рішення суду у справі №2-а-636/2010 за позовом ОСОБА_4 у строк до 06.03.2015 року.
Відповідно до листа УПФУ в м. Вінниці від 06.03.2015 року №1006/06-33-1/09 повідомлено відділ примусового виконання про виконання рішення суду.
На вимогу головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 24.03.2015 року №207/11-В щодо виконання постанови Ленінського районного суду м. Вінниці від 16.02.2010 року №2-а-636/10 УПФУ в м. Вінниці надало відповідь, в якій зазначило, що згідно розпоряджень від 21.07.2010 року, від 13.10.2010 року та від 26.10.2011 року проведено перерахунок пенсії з 01.12.2009 року по 31.10.2011 року, а протоколами виплат від 21.07.2010 року, від 14.10.2010 року та від 26.10.2011 року підраховано борги, а саме: в розмірі 28743,10 грн., який було виплачено в серпні 2010 року, в розмірі 91 грн. було виплачено в листопаді 2010 року та в розмірі 2846,90 грн. (за жовтень 2011 року) нараховано та не виплачено у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28.04.2015 року у справі №127/2-а-636/2010 здійснено заміну сторони виконавчого провадження, а саме: замінено боржника у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа №2-а-636/2010 про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_4 пенсії по інвалідності у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до статей 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці на управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці.
На підставі зазначеної судової ухвали 28.05.2015 року державним виконавцем винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження у ВП №20274074 з примусового виконання виконавчого листа №2-а-636/2010 та надіслано управлінню.
У відповідь на постанову про заміну сторони виконавчого провадження від 28.05.2015 року УПФУ в м. Вінниці у строк, визначений державним виконавцем, повторно надіслано лист від 04.06.2015 року за вих.№2556/06-33-1/09 про виконання рішення суду за позовом ОСОБА_4
17.06.2015 року на адресу управління надійшла вимога державного виконавця від 17.06.2015 року №4690/02-2-27/3, відповідно до якої державний виконавець вкотре вимагає виконати рішення суду у справі №2-а-636/2010 за позовом ОСОБА_4 до 23.06.2015 року та надати документальне підтвердження щодо подальшого перерахунку та виплати пенсії з врахуванням рішення Європейського суду з прав людини від 20.06.2013 року №65656/11 у справі «Цибулько та інші проти України».
Разом з тим, УПФУ в м. Вінниці листом від 23.06.2015 року №2905/06-33-1/09 повідомлено відділ примусового виконання про виконання вищезазначеного рішення суду, у зв'язку з чим просило закінчити виконавче провадження.
Однак, постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Сінгаєвської О. М. від 07.07.2015 року ВП№20274074 за невиконання рішення суду, яким зобов'язано боржника вчинити певні дії, на УПФУ в м. Вінниці накладено штраф у розмірі 680 грн.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.
Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-XIV.
Згідно з частиною 1 статті 5 Закону № 606-XIV вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.
Приписами частини 1 статті 17 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Так, Наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2014 року №1970/5 "Про внесення зміни до Інструкції з організації примусового виконання рішень" Інструкцію з організації примусового виконання рішень, затверджену наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (із змінами), доповнити розділом XIV "Відновлення втраченого виконавчого провадження або матеріалів виконавчого провадження".
Відповідно до абз. 2 п. 14.1. Інструкції за заявою сторони виконавчого провадження або з ініціативи державного виконавця відновленню підлягає знищене виконавче провадження у разі постановлення Європейським судом з прав людини рішення, відповідно до якого держава зобов'язана виконати рішення національного суду.
Згідно п. 14.7. Інструкції відновлене виконавче провадження підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.
За правилами частини 1 статті 51 Закону №606-XIV у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником
відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.
Згідно з приписами статті 89 Закону № 606-XIV, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду звертає увагу на те, що посилання позивача на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, не можуть прийматися до уваги судом при постановленні судового рішення.
Відсутність грошових коштів для їх виплати може бути підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення на підставі статті 36 Закону № 606-XIV, проте не є підставою для не виконання судового рішення, яке набрало законної сили і обов'язковим для виконання. Боржник, в даному випадку, не звертався до суду з вимогою про зупинення чи відстрочку виконання рішення суду.
Також посилання органів державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань не знайшло свого підтвердження і у практиці розгляду справ Європейським судом з прав людини.
Відповідно до ч. 3 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 року зазначено, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Також Європейський суд з прав людини в пункті 74 рішення у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» зазначив, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів на виправдання неспроможності виконати судове рішення про виплату боргу.
Згідно пункту 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
В пункті 68 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Піалопулос та інші проти Греції» вказується, що якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс.
Варто також зазначити, що невиконання судових рішень кваліфікується Європейським судом з прав людини не лише як недотримання частини першої статті 6 Конвенції з прав людини, але і як порушення інших конвенційних прав.
Так, у справі "Цибулько та інші проти України"(одним із заявником якої є ОСОБА_4) суд знайшов порушення пункту 1 статті 6, статті 13 та статті 1 протоколу №1 Конвенції за невиконання рішення українського суду через відсутність бюджетних коштів та постановив, що протягом трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників, які залишаються невиконаними, та сплатити 2000 (дві тисячі) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю; ці суми є відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат і мають бути сплачені разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись та конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що УПФУ в м. Вінниці не вжило всіх передбачених законом заходів для виконання рішення, як національного, так і Європейського суду з прав людини, а відповідачем надано достатньо належних доказів в обґрунтування правомірності прийнятого ним рішення, а тому колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів у відповідності до частини 2 статті 205 КАС України дійшла висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області задовольнити повністю.
Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 27 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про скасування постанови скасувати.
Прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 15 грудня 2015 року.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Смілянець Е. С. Боровицький О. А.