Головуючий у 1 інстанції - Троянова О.В.
Суддя-доповідач - Компанієць І.Д.
15 грудня 2015 року справа №805/1644/14
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача Компанієць І.Д., суддів Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г.,
секретар судового засіданні Куленко О.Д.,
за участю представника відповідача адвоката Резніка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року по справі № 805/1644/14 за позовом Маріупольського міського центру зайнятості до ОСОБА_5 про стягнення грошової суми виплаченого забезпечення ,-
05.02.2014 року Маріупольський міський центр зайнятості звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_5 про стягнення грошової суми забезпечення з урахуванням уточнених позовних вимог в розмірі 7816,34 грн.
В обґрунтування позову зазначив, що відповідач, перебуваючи на обліку в центрі зайнятості та отримуючи допомогу по безробіттю, в цей час також отримувала доходи за цивільно-правовою угодою з ДП «Цептер Інтернаціональ Україна».
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року позовні вимоги Маріупольского міського центру до ОСОБА_5 задоволено в повному обсязі.
Стягнуто з відповідача на користь Маріупольского міського центру зайнятості незаконно отриману допомогу по безробіттю у сумі 7816,34 грн.
Задовольняючу позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем незаконно отримана допомога по безробіттю в сумі 7816,34 грн. у період з 21.11.2012 року по 18.08.2013 року, у зв'язку з тим, що був встановлений факт виконання безробітним оплачуваної роботи.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, зауважує на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування зазначає, що відповідач отримала дохід від ДП «Цептер Інтернаціональ Україна» в рамках договору №834333 від 27.08.2008 року 16.11.2012 року, а стала на облік, як безробітна особа лише 21.11.2012 року, що вказує, що ОСОБА_5 мала право на отримання допомоги по безробіттю з 21.11.2012 року і правових підстав для стягнення з неї грошової суми виплаченого забезпечення немає.
Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу та в режимі відеоконференції відповідно до ст.ст. 41, 122-1 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи в межах апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів встановила наступне.
21.11.2012 року ОСОБА_5 звернулась до Іллічівського відділу зайнятості з письмовою заявою, в якій просила до вирішення питання її працевлаштування надати статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, зазначила, що не має постійного або тимчасового заробітку в тому числі за договорами цивільно-правового характеру. Під особистий підпис зазначила, що у разі подання до центр зайнятості документів, що містять неправдиві відомості, а також у випадку неповідомлення про отримання будь-якого доходу в період перебування на обліку в службі зайнятості, зобов'язується добровільно повернути зайве виплачене матеріальне забезпечення на випадок безробіття (.т.2 а.с. 7).
19.08.2013 року відповідач звернулась до Маріупольського міського центру зайнятості з заявою, в якій просила зняти її з обліку з 19.08.2013 року у зв'язку з відмовою від послуг служби зайнятості,посилаючись на виїзд за межі міста (т. 2 а.с. 9).
27.08.2008 року між ОСОБА_5 та ДП «Цептер Інтраціональ Україна» укладено цивільно-правовий Договір № 834333, за яким ОСОБА_5 взяла на себе обов'язок у вільний від основної роботи час за завданням Замовника надавати послуги і виконувати інші дії, які обумовлені виконуванням обов'язків Виконувача (том 2 а.с. 17-19).
Як вбачається з Довідки № 482 від 20.11.2013 року, що надана Генеральним директором ДП «Цептер Інтернаціональ Україна» з 23.05.2013 року цивільно-правовий договір № 834333 укладений між відповідачем та ДП «Цептер Інтернаціональ Україна» є розірваним (арк. спр. 16).
Наказом Маріупольського міського центру зайнятості від 17.12.2013 №НТ131217 затверджено повернути виплати з 21.11.2012 по 18.08.2013 у сумі 7816,34 грн. (том 2 а.с. 10).
В добровільному порядку кошти ОСОБА_5 Маріупольському центру зайнятості не повернуті. Спір стосується стягнення безпідставно отриманих коштів.
Справою адміністративної юрисдикції, відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України, є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України „суб'єкт владних повноважень" - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі при виконанні делегованих повноважень.
На підставі п.5 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Отже, публічно-правовим спором є той спір, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.
Згідно з ч.2 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до ч.2 ст.21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Отже, адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди, яка була завдана лише суб'єктом владних повноважень, а також такі вимоги мають бути поєднанні з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності останнього.
Частиною 4 статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.
На підставі частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивач у справі звернувся до суду з приводу повернення безпідставно сплачених відповідачу сум у вигляді допомоги по безробіттю, колегія суддів дійшла висновку, що наведений спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства.
Пунктом 1 частиною 1 статті 157 Кодексу адміністративного України передбачено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Отже,позовні вимоги Маріупольського міського центру зайнятості до ОСОБА_5, про стягнення грошової суми виплаченого забезпечення у розмірі 9353,98 грн. підлягають розгляду в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 22.09.2015 року № 21-2209а15 та № 21-1884а15.
Відповідно до частини 1 статті 203 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.
Враховуючи те, що спір підлягає вирішенню загальним місцевим судом за правилами Цивільного процесуального кодексу України, а провадження у справі підлягає закриттю, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при винесені постанови порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції, задоволення частково апеляційної скарги та закриття провадження у справі.
Керуючись статтями 157, 196, 198, 202, 203, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2014 р. у справі № 805/1644/14 - задовольнити частково.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2014 р. у справі № 805/1644/14 - скасувати.
Провадження у адміністративній справі №805/1644/14 за позовом Маріупольського міського центру зайнятості до ОСОБА_5 про стягнення грошової суми виплаченого забезпечення у розмірі 9353,98 грн. - закрити.
Роз'яснити позивачеві право звернення до суду у порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі.
У повному обсязі ухвала складена 15 грудня 2015 року.
Суддя-доповідач І.Д. Компанієць
Судді Т.Г. Гаврищук
М.Г. Сухарьок