03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
10 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого - судді Гаращенка Д.Р.
суддів Соколової В.В., Ратнікової В.М.
при секретарі Хоменку О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 за довіреністю - ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2015 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії заступника начальника Відділу державної виконавчої служби Дворічанського районного управління юстиції Харківської області Калініча Назара Володимировича та начальника Відділу державної виконавчої служби Дворічанського районного управління юстиції Харківської області Савченка Володимира Михайловича, -
У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на дії заступника начальника Відділу державної виконавчої служби Дворічанського районного управління юстиції Харківської області Калініча Н.В. та начальника Відділу державної виконавчої служби Дворічанського районного управління юстиції Харківської області Савченка В.М. у якій просила визнати неправомірними винесені заступником начальника ВДВС Калінічем Н.В.: - постанову від 03.06.2015 року про відкриття зазначеного виконавчого провадження, - постанову від 03.06.2015 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, - постанову від 03.06.2015 року про арешт коштів боржника, - постанову від 03.06.2015 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та постанову від 11.06.2015 року про стягнення з боржника виконавчого збору; визнати дії заступника начальника ВДВС Калініча Н.В. такими, що порушують вимоги чинного законодавства і її законні права та інтереси при винесенні вказаних постанов; зобов'язати заступника начальника ВДВС Калініча Н.В. скасувати спірні постанови та зняти арешт з належного їй нерухомого майна, заборону здійснювати відчуження будь-якого майна з повідомленням реєстраційної служби для внесення відповідних відомостей про зняття арешту і заборони з частини житлової квартири до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зняти арешт з належних їй рахунків у ПАТ КБ «Приватбанк» та визнати неправомірною бездіяльність начальника ВДВС Дворічанського РУЮ Савченка В.М. по невиконанню контролю за правильністю і повнотою виконання рішень його заступником Калінічем Н.В.
Скаргу обґрунтовувала тим, що оскаржувані постанови вона не отримувала та на її поштову адресу вони не надходили, про існування постанов вона дізналася лише 09.07.2015 року коли їй безпосередньо зателефонували з ВДВС Дворічанського РУЮ Харківської обл., а тому вважає, що це є порушенням з боку суб'єктів оскарження її прав та законних інтересів.
Справа № 755/14218/15-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/15047/2015
Головуючий у суді першої інстанції: Виниченко Л.М.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Гаращенко Д.Р.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 09.10.2015 року провадження у даній справі у частині заявлених вимог про визнання неправомірними постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій і постанови про стягнення з боржника виконавчого збору; визнання дій неправомірними з приводу винесення даних постанов та зобов'язання скасування зазначених постанов закрите.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25 листопада 2015 року, апеляційну скаргу на вказану ухвалу визнано неподаною та повернуто апелянту.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2015 року у задоволенні решти вимог скарги відмовлено.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 за довіреністю - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись її незаконність та необґрунтованість, неправильне встановлення обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права, просив ухвалу скасувати та постановити нову, якою задовольнити вимоги скарги у повному обсязі.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог, посилався на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження є незаконною, оскільки винесена з порушенням законодавства, а саме державний виконавець, всупереч ч.1 ст. 31 ЗУ «Про виконавче провадження» не надіслав рекомендованою кореспонденцією копію зазначеної ухвали боржнику.
Крім того, державний виконавець не врахував, що виконавчий лист був виданий на виконання рішення Третейського суду, а тому, на думку апелянта, державний виконавець повинен був встановити факт визнання сторонами юридичної сили такого рішення, на що не було звернуто уваги суду першої інстанції, який формально розглянув справу.
Також апелянт вважає незаконним рішення суду щодо постанови державного виконавця про арешт майна боржника. Так, на думку апелянта, арешт майна застосовується у разі коли є загроза, що боржник буде якимось чином перешкоджати виконанню рішення або є вірогідність, що майно може бути продане чи знищене, але з боку ОСОБА_1 не мало місця таких загроз. Крім того, державний виконавець не мав права накладати арешт на майно, оскільки він може бути накладений наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення, проте ОСОБА_1 не отримувала постанову про відкриття виконавчого провадження, а тому, на думку апелянта, строк на самостійне виконання рішення не міг сплинути.
Крім того, апелянт вважає, що державним виконавцем, при винесенні постанови про арешт майна, було порушено вимоги ст. 58 ЗУ «Про виконавче провадження», адже не було вчинено жодних дій по визначенню вартості та оцінки майна.
Також суд першої інстанції не врахував, що законодавство розрізняє поняття грошового та майнового стягнення. На думку апелянта, оскільки у виконавчому листі вказане грошове стягнення, то державний виконавець не мав права накладати арешт на нерухоме майно боржника, а тільки на його грошові кошти.
Апелянт також посилається на те, що суд першої інстанції взагалі не розглянув скаргу в частині оскарження дій начальника Відділу державної виконавчої служби Дворічанського районного управління юстиції Харківської області Савченка В.М., а лише звернув увагу на це в резолютивній частині, що підтверджує неповноту розгляду скарги судом.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явилися, були належним чином повідомлені про день, час та місце апеляційного розгляду, причини неявки суду не повідомили.
Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе провести судове засідання за їх відсутності.
Вислухавши доповідь судді - доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що Дніпровським районним судом м. Києва 20 травня 2015 року видано виконавчий лист № 755/6230/15-ц про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_7 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості по договору кредиту в сумі 445 970 грн. 06 коп., третейського збору у розмірі 4 859 грн. 23 коп. та стягнення судового збору в сумі 243 грн. 60 коп.
Виконавчий лист було подано стягувачем ПАТ «Укрсоцбанк» до ВДВС Дворічанського РУЮ Харківської обл. від 20.05.2015 року, яке надійшло до ВДВС 03.06.2015 року вх. № 611/02-27, із заявою про відкриття виконавчого провадження відносно боржника ОСОБА_1.
У заяві про відкриття виконавчого провадження представник стягувача просив одночасно із винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження накласти арешт на рахунки боржника в установах банку, а також провести опис і арешт майна боржника.
Заступником начальника ВДВС Дворічанського РУЮ Харківської обл. Калініч Н.В. 03.06.2015 року була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 47728922 на примусове виконання виконавчого листа № 755/6230/15-ц, виданого 20.05.2015 Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості у розмірі 451 072,89 грн.
Даною постановою боржнику надано строк добровільного виконання до 10.06.2015 року.
Заступником начальника ВДВС Дворічанського РУЮ Харківської обл. Калініч Н.В. було винесено постанову від 03.07.2015 р. (у прохальній частині скарги зазначена дата 03.06.2015 року) про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення 496 220 грн. 46 коп., а також заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику.
Також заступником начальника ВДВС Дворічанського РУЮ Калініч Н.В. 03.07.2015 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до якої накладено арешт у межах суми звернення стягнення 496 220,46 грн. на належні боржнику ОСОБА_1 квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_1 та на нежитлову будівлю розташовану за адресою АДРЕСА_2.
Постановою заступника начальника ВДВС Дворічанського РУЮ Калініч Н.В. від 03.07.2015 було накладено арешт у межах суми звернення стягнення на кошти, що містяться на особистих рахунках боржника ОСОБА_1 у ПАТ КБ «Приватбанк»: р/р НОМЕР_1; р/р НОМЕР_2 та рр НОМЕР_3.
Не знайшовши порушень законодавства в діях державного виконавця, суд першої інстанції відмовив скаржнику у задоволенні скарги.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції і не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що постанова про відкриття виконавчого провадження є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки державний виконавець в супереч вимогам ч.1 ст. 31 ЗУ «Про виконавче провадження» не надіслав рекомендованою кореспонденцією копію зазначеної ухвали боржнику.
Дане твердження спростовується наявним в матеріалах виконавчого провадження супровідним листом від 03.06.2015 року згідно з яким копія постанови про відкриття виконавчого провадження була надіслана ОСОБА_1 для відома. (а.с. 69)
Колегія суддів приймає до уваги доводи апелянта про відсутність в матеріалах справи підтвердження надіслання вказаної постанови саме рекомендованою кореспонденцію, проте дана обставина не може бути визнана судом підставою для скасування законної по суті постанови про відкриття виконавчого провадження.
Не відповідають вимогам закону доводи апеляційної скарги про те, що державний виконавець незаконно відкрив виконавче провадження, оскільки повинен був переконатися про факт визнання сторонами юридичної сили рішення третейського суду, оскільки законодавством не передбачено такої вимоги.
Так, відповідно до вимог положень ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Згідно п.1 ч.2 ст. 17 Закону, підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті
Вимоги до виконавчого документу передбачені статтею 18 Закону.
Оскільки в даному випадку державний виконавець отримав виконавчий документ, який відповідає вказаним вимогам, він правомірно відкрив виконавче провадження на його підставі.
Не обґрунтованими є також доводи апелянта про незаконність застосування арешту майна боржника, оскільки вона не отримувала постанову про відкриття виконавчого провадження, а тому і час на добровільне виконання зобов'язань не міг сплинути, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст. 25 Закону, державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Тобто, законодавець не пов'язує строк для добровільного виконання боржником зобов'язань з моментом отримання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження.
Крім того, статтею 35 Закону передбачена, що у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1, яка з її слів своєчасно не дізналася про відкриття виконавчого провадження, дізнавшись про його існування не скористалася своїм вказаним правом та не зверталася до державного виконавця з відповідною заявою.
Як вбачається з постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.06.2015р., державний виконавець правомірно надав боржнику час для добровільного виконання вимог у строк до 10.06.2015р.
Постанови ж про арешт майна боржника винесені після вказаного строку.
Не відповідають закону доводи апелянта про те, що арешт майна є незаконним, оскільки державний виконавець не здійснив визначення вартості та оцінку майна боржника, оскільки Законом не передбачено, що визначення вартості та оцінка майна боржника повинна передувати накладенню на нього арешту.
Також не ґрунтуються на законодавстві та є суб'єктивним уявленням апелянта те, що оскільки у виконавчому листі вказане грошове стягнення, то державний виконавець не мав права накладати арешт на нерухоме майно боржника, а тільки на його грошові кошти.
Згідно ч. 2 ст. 57 Закону, арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Колегія суддів відхиляє і доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції взагалі не розглянув скаргу в частині оскарження дій начальника Відділу державної виконавчої служби Дворічанського районного управління юстиції Харківської області Савченка В.М., виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 83 Закону, контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а також керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби.
Оскільки судом першої інстанції правомірно не було встановлено незаконності в діях заступника начальника Відділу державної виконавчої служби Дворічанського районного управління юстиції Харківської області Калініча Н.В., то і в діях начальника Відділу державної виконавчої служби Дворічанського районного управління юстиції Харківської області Савченка В.М., щодо контролю за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем, порушень не вбачається.
Інших доводів щодо незаконності ухвали суду першої інстанції апеляційна скарга не містить.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2015 року колегія суддів вважає обґрунтованою та такою, що постановлена з додержанням вимог закону. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухвали суду першої інстанції не впливають.
Керуючись ст.ст. 218, 303-305, 307, 312, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 за довіреністю - ОСОБА_2 - відхилити.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді