03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Апеляційне провадження
№ 22-ц/796/13647/2015 Головуючий у 1-й інстанції - Ключник А.С.
Доповідач - Українець Л.Д.
09 грудня 2015 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого - Українець Л.Д.
суддів - Оніщука М.І.,
- Шебуєвої В.А.,
за участю секретаря - Попандопало Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, поданою представником ОСОБА_3 на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03 грудня 2014 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У червні 2014 року позивач звернувся в суд із позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором.
У мотивування вимог посилався на те, що між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк», та ОСОБА_2 укладено Кредитний договір №38.3/АА-00037.08.2 від 08.05.2008 року.
Згідно Кредитного договору банк відкрив відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 14908,16 доларів США на купівлю автомобіля, а відповідач зобов'язався повернути отриманий кредит не пізніше 08.05.2013 року.
Процента ставка за користування кредитом була встановлена в розмірі 13% річних (п. 1.5 Договору).
17.10.2008 року між банком та позичальником укладено Додаткову угоду до кредитного договору з зазначенням, що процентна ставка за кредитним договором встановлюється у розмірі 16% річних.
З метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань боржником між позивачем та ОСОБА_2 укладено Договір застави транспортного засобу від 08 травня 2008 року, відповідно до якого відповідачем було передано в заставу банку автомобіль марки Chevrolet, модель Aveo, рік випуску 2008, колір сірий, шасі НОМЕР_2, тип ТЗ - легковий хетчбек, р.н.НОМЕР_1.
08.05.2008 року між позивачем та ОСОБА_4 укладено Договір поруки до Кредитного договору з метою забезпечення виконання зобов'язання позичальника по Кредитному договору.
Однак, у порушення умов Кредитного договору позичальником не виконане зобов'язання щодо сплати щомісячних платежів, у зв'язку з чим станом на 12.09.2013 року:
- прострочена заборгованість за кредитом складає - 8 194 доларів США;
- прострочена заборгованість за процентами по кредиту - 2 185,21 доларів США;
- пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 667 700,76 грн;
- пеня за несвоєчасне погашення процентів по кредиту - 128 872, 18 грн;
- три відсотки річних від суми простроченого кредиту - 3 428,85 грн;
- три відсотки річних від суми прострочених процентів по кредиту - 662,89 грн.
З урахуванням наведеного позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 10379,21 доларів США та 800 664, 91 грн, а також солідарно стягнути з відповідачів судовий збір у розмірі 3654 грн.
Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 03 грудня 2014 року позов Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за Кредитним договором №38.3/АА-00037.08.2 від 08.05.2008 року та Додатковою угодою до Кредитного договору від 17.10.2008 року в сумі 10379,21 доларів США.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Родовід Банк» загальну суму пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості у розмірі 796573,18 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Родовід Банк» судові витрати у справі у вигляді судового збору по 1827,00 грн з кожного.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить застосувати строки позовної давності, скасувати заочне рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 5000 доларів США.
Зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції не дотримані вимоги закону щодо належного повідомлення сторін у справі про час і місце розгляду справи, оскільки з реєстрації за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві, ОСОБА_2 знята 29.11.2012 року, повістки, направлені на адресу: АДРЕСА_1, поверталися до суду за закінченням терміну зберігання, що свідчить про її неповідомлення про розгляд справи.
Також судом порушений порядок ухвалення судового рішення, оскільки заочне рішення ухвалюється у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, а вона не була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи.
Вказує, що умовами Кредитного договору (Графіком погашення заборгованості) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту невиконання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а. відтак, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.
Вона порушила зобов'язання у 2011 році, а позов пред'явлено 24.06.2014 року.
Оскільки за умовами Договору погашення кредиту та нарахованих процентів повинно здійснюватися позичальником частинами до 10 числа кожного місяця, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.
При застосуванні позовної давності сума, яку має право стягнути позивач зменшиться приблизно вдвічі (до 5000 доларів США).
Окрім того, відповідно до ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення пені встановлюється спеціальна позовна давність в один рік, тому вимоги про стягнення пені за період до 24.06.2013 року знаходяться поза межами позовної давності.
Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржується.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до часткового задоволення.
Судом встановлено, що 08 травня 2008 року між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк», та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір №38.3/АА-00037.08.2 (а.с. 9-12).
Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію на загальну суму 14 908,16 доларів США терміном по 08 травня 2013 року включно.
Кредитні кошти надаються виключно на купівлю автомобіля та сплату страхових платежів (п. 1.2 Договору).
Згідно п. 1.5 Кредитного договору процентна ставка за кредитами за цим Договором встановлюється в розмірі 13% річних.
Також Договором передбачено, що забезпеченням виконання зобов'язань за цим Договором є застав автомобіля марки Chevrolet, Aveo, SA48Y1, згідно з Договором застави №38.3/АА-00037.08.2-3 від 08 травня 2008 року (п. 1.7).
Так, з метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань боржником між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк», та ОСОБА_2 укладено Договір застави транспортного засобу №38.3/АА-00037.08.2-3 від 08 травня 2008 року, відповідно до якого відповідачем було передано в заставу банку автомобіль марки Chevrolet, модель Aveo SA48Y1, рік випуску 2008, колір сірий, шасі НОМЕР_2, тип ТЗ - легковий хетчбек, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 35-40).
Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав повністю, що підтверджується заявою на видачу готівки №902_8 від 08.05.2008 року (а.с. 34).
З матеріалів справи вбачається, що Святошинським районним судом м. Києва 03 грудня 2014 рокуухвалено заочне рішення про часткове задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк».
17.06.2015 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_3 направила до суду заяву про перегляд заочного рішення, в якій просила суд застосувати строк позовної давності (а.с. 106-110).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 08 вересня 2015 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила апеляційний суд застосувати строк позовної давності до кредитної заборгованості та пені.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.
Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (статті 530,631 ЦК України).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Як убачається з матеріалів справи, сторони встановили як строк дії договору - до повного погашення позичальником заборгованості за кредитами та процентами за користування ними (п. 7.6 Кредитного договору), кінцевий строк повернення кредиту - до 08 травня 2013 року (п. 1.1; пп. 3.1.2 п. 3.1 Кредитного договору), так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів - щомісяця до 10 числа включно кожного календарного місяця для основної заборгованості (пп. 3.1.1 п. 3.1 Кредитного договору) і для процентів за користування кредитом (пп. 3.1.3 п. 3.1 Кредитного договору).
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).
Про правові наслідки порушення зобов'язання боржником йдеться також у частині першій статті 611, частині другій - четвертій статті 612 ЦК України, частині першій, другій статті 220 ГК України, які передбачають відповідальність боржника.
Як зазначалося вище, сторони встановили як строк дії договору - до моменту виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобов'язань, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню у строк до 08 травня 2013 року.
Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.
Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.
Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Так, згідно з умовами кредитного договору (п. 3.1) позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) у розмірі та в строки, визначені договором, і щомісяця сплачувати проценти за користування кредитом, а також сплатити пеню за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування ним.
Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.
Таким чином, ураховуючи, що за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами до 10 числа кожного місяця, а процентів - кожного 10 числа (включно) кожного календарного місяця, наступного за звітним, у рахунок якого вносяться кошти, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.
Такий правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року в справі №6-20цс14.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 здійснила останній платіж 13.10.2011 року (а.с. 31), після чого перестала виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту та процентів за користування кредитом, у зв'язку із чим з у неї утворилась заборгованість за кредитним договором.
У свою чергу банк звернувся до суду з позовом до неї 24 травня 2014 року, тому в даному випадку строк позовної давності до заборгованості за кредитним договором не застосовується.
З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що заборгованість за кредитом станом на 12 вересня 2013 року становить 10 379,21 доларів США, з яких: сума простроченої заборгованості за кредитом - 8 194 доларів США, сума простроченої заборгованості за процентами по кредиту - 2 185,21 доларів США (а.с. 50-52).
До суду апеляційної інстанції апелянтом не надано доказів на спростування розміру заборгованості за кредитом, наданим позивачем.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо розміру заборгованості за кредитом та відсотках по кредиту.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Разом з тим колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з огляду на таке.
08.05.2008 року між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк», та ОСОБА_4 укладено Договір поруки, згідно якого поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань ОСОБА_2 за Кредитним договором №38.3/АА-00037.08.2 від 08 травня 2008 року, а також усіх додаткових угод, які можуть бути укладені до закінчення строку його дії, що укладені між банком та позичальником (а.с. 48-49).
При цьому, положення зазначеного договору не містять інформації про те, що така зміна та доповнення умов основного договору повинні були здійснюватися без повідомлення поручителя, і не свідчать про відмову поручителя від узгодження можливих змін.
17 жовтня 2008 року між банком та позичальником укладено Додаткову угоду до Кредитного договору №38.3/АА-00037.08.2-3 від 08 травня 2008 року, згідно якого сторони погодили, що процентна ставка за кредитами за цим Договором встановлюється у розмірі 16% річних (а.с. 16-17).
Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель ( ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (ч. 1 ст. 653 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.
Як вбачається з матеріалів справи, додатковою угодою, укладеною між кредитором і боржником 17 жовтня 2008 року, було внесено зміни до кредитного договору, зокрема процента ставка за кредитом підвищена до 16 % річних.
Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього.
Таке збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом; установлення нових умов порядку зміни процентної ставки в бік збільшення; розширення змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення) розміру неустойки тощо.
У зобов'язаннях, у яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або без відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав для покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.
Таким чином, з огляду на положення ч. 1 ст. 559 ЦК України необхідно дійти висновку про те, що внесення змін додатковою угодою до кредитного договору щодо збільшення розміру процентної ставки без згоди поручителя на такі зміни призводить до збільшення обсягу відповідальності останнього.
Такий правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року в справі № 6-1161цс15.
Суд першої інстанції не звернув увагу на зазначені вище норми та дійшов помилкового висновку про стягнення заборгованості за кредитним договором та пені з ОСОБА_4, оскільки додатковою угодою до кредитного договору, укладеною без згоди поручителя, встановлено збільшений розмір процентної ставки, тобто змінено зобов'язання, забезпечене порукою, що призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя, та що останній не давав згоди на таку зміну забезпеченого порукою зобов'язання, оскільки пункт 1.1 Договору поруки не конкретизував, на які саме зміни кредитного договору погодився поручитель, а тому порука є такою що припинилася.
Щодо застосування строку позовної давності до пені колегія суддів вважає зазначити наступне.
Відповідно до п.3.6. Кредитного договору за порушення строків повернення кредитів чи сплати процентів, позичальник повинен сплачувати Банку за кожний день прострочення пеню у розмірі 1,6% від суми простроченої заборгованості.
Згідно розрахунку, наданого позивачем, банк просив стягнути пеню від суми простроченої заборгованості за кредитом та суми прострочених процентів за кредитом з 13.10.2008 року по 12.09.2013 року (а.с. 50-52).
Частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом до суду 29 травня 2014 року (а.с. 56), а просив стягнути пеню станом на 12.09.2013 року.
Отже, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 258 ЦК України, пеня підлягає стягненню з 29 травня 2013 року по 12 вересня 2013 року.
Пеня розраховується за наступною формулою:
p=sp*q/d/100, де s - сума заборгованості, sp - ставка пені, q - кількість днів прострочки, d - кількість днів у році
Згідно матеріалів справи основна заборгованість за кредитом становить 8 194 доларів США, а заборгованість за процентами по кредиту - 2185,21 доларів США, кількість днів прострочки - 107, ставка пені - 1,6%
8194 доларів США * 1,6% * 107 днів / 365 днів / 100% = 38,43 доларів США, що за курсом НБУ станом на 12.09.2013 року еквівалентно 307 грн 06 коп. (1 долар США = 7,99 грн).
2185,21 доларів США * 1,6% * 107 днів / 365 днів / 100% = 10,25 доларів США, що за курсом НБУ станом на 12.09.2013 року еквівалентно 81 грн 90 коп. (1 долар США = 7,99 грн).
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 328,86 грн.
Керуючись статтями 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3 задовольнити частково.
Заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03 грудня 2014 року в частині солідарного стягнення заборгованості за кредитом та пені, а також судового збору скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення.
Позов Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та пені задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» заборгованість за Кредитним договором №38.3/АА-00037.08.2 від 08.05.2008 року та Додатковою угодою до Кредитного договору від 17.10.2008 року в розмірі 10379,21 доларів США та пеню в розмірі 388 грн 96 коп.
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» сплачений судовий збір у розмірі 328 грн 86 коп.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий
Судді