Справа № 824/1000/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Спіжавка Г.Г.
Суддя-доповідач: Залімський І. Г.
09 грудня 2015 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Сушка О.О. Смілянця Е. С. ,
секретар судового засідання: Лиса С.Д.,
за участі:
представника третьої особи: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок торгівлі "Рязань" на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок торгівлі "Рязань", треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_3, ДПІ у м.Чернівцях Головного управління ДФС у Чернівецькій області до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерство юстиції України, ОСОБА_4 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
В травні 2015 році товариство з обмеженою відповідальністю "Будинок торгівлі "Рязань" звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду із позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.
В ході судового засідання представник третьої особи ОСОБА_4 заперечив проти задоволення апеляційної скарги.
Позивач подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності його представника.
Решта осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, повноважного представника не направили, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.
Згідно із ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Керуючись положеннями даної норми та враховуючи відсутність заперечень представника третьої особи, колегія суддів вирішила провести розгляд справи за даної явки сторін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника третьої особи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок торгівлі "Рязань" та витягу з ЄДР ОСОБА_3 є одним із засновників вказаного товариства з часткою у статутному капіталі 600 000,00 грн., що становить 75% статутного капіталу.
Вироком Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 25.09.2012 року постановлено конфіскувати у ОСОБА_3 все особисте належне майно, крім житла, на користь держави. 26.02.2013 року Кам'янець-Подільським міськрайонним судом Хмельницької області видано виконавчий лист №1/2208/24/12 про конфіскацію всього належного майна ОСОБА_3.
17.04.2013 року старшим державним виконавцем Шевченківського відділу Державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 1/2208/24/12.
Постановою державного виконавця від 08.11.2013 року накладено арешт на частку ОСОБА_3 в статутному фонді в товаристві з обмеженою відповідальністю "Будинок торгівлі "Рязань" в розмірі 600 000 грн., що становить 75% статутного фонду та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику.
08.11.2013 року державним виконавцем Шевченківського ВДВС призначено експерта для оцінки майна - частки ОСОБА_3 в статутному капіталі ТОВ "БТ "Рязань", що становить 75 % в статутному капіталі.
Арбітражним керуючим ТОВ "Будинок торгівлі "Рязань" 14.03.2014 року на адресу відповідача направлено лист про проведення рецензії експертного висновку вказаної частки.
15.09.2014 року - призначено експерта для оцінки вище вказаного майна. Згідно висновку експерта від 07.11.2014 року вартість корпоративних прав ОСОБА_3 в ТОВ "БТ "Рязань" становить 215977,11 грн.
10.12.2014 року Шевченківським відділом Державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції передано майно "корпоративні права на володіння 75% часток статутного капіталу ТОВ "Будинок "Рязань" на реалізацію ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України.
25.12.2014 року ОСОБА_3 ознайомлений з матеріалами виконавчого провадження за поданою ним заявою.
Водночас, старшим державним виконавцем Шевченківського ВДВС встановлено, що ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 16.11.2011 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Будинок торгівлі "Рязань".
12.02.2015 року старший державний виконавець Шевченківського ВДВС звернувся з поданням до Господарського суду Чернівецької області про надання дозволу на звернення стягнення в порядку ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" на корпоративні права в розмірі 75% часток статутного капіталу ТОВ "БТ "Рязань", які належать на праві власності гр. ОСОБА_3
У зв'язку з наведеним, 13.02.2015 року відповідач постановою відклав провадження виконавчих дій до надання дозволу на звернення стягнення в порядку ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження".
12.03.2015 року Господарським судом Чернівецької області винесено ухвалу про відмову в задоволенні подання, яка вмотивована тим, що ні норми Закону України "Про виконавче провадження", ні положення Закону "Про банкрутство" не передбачають повноважень господарського суду в межах провадження у справі про банкрутство надавати дозвіл державному виконавцю звертати стягнення на корпоративні права, які належать засновнику товариства - боржника. Згідно змісту даної ухвали Господарського суду Чернівецької області керуючий санацією ТОВ "БТ "Рязань" ОСОБА_5 подав письмові пояснення від 02.03.2015 року, в яких не вбачає жодних правових підстав, в межах справи про банкрутство товариства, які б могли перешкодити органам ДВС України здійснити звернення стягнення на майно, що належить на праві власності не товариству, а фізичній особі ОСОБА_3
18.03.2015 року державним виконавцем Шевченківського відділу ДВС поновлено провадження по виконанню виконавчого листа №1/2208/24/12.
Державним підприємством "Інформаційний центр" повідомлено відповідача по те, що 23.03.2015 року електронні торги по лоту №37592 не відбулися у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів.
31.03.2015 року відбулося засідання комісії з приводу уцінки конфіскованого майна боржника, про що складено акт, згідно якого вартість корпоративних прав у розмірі 75% часток статутного капіталу ТОВ "Будинок торгівлі "Рязань" уцінено в 183580,55 грн.
Згідно протоколу проведення електронних торгів №79048 від 06.05.2015 року лот №60084 "корпоративні права на володіння 75% часток статутного капіталу ТОВ "Будинок "Рязань" реалізовано. Вказане майно придбане ОСОБА_4.
Вказані вище обставини зафіксовані в акті державного виконавця про реалізацію арештованого майна шляхом проведення електронних торгів від 25 травня 2015 року.
Не погоджуючись з діями Шевченківського відділу Державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції стосовно звернення стягнення на частку в статутному капіталі ТОВ "Будинок торгівлі "Рязань", яка належить ОСОБА_3, що складає 75% статутного капіталу при виконанні виконавчого листа № 1/2208/24/12, позивач звернувся до суду із вказаним позовом. Позивач наполягає на тому, що корпоративні права є неподільними та не можуть вважатися майном. Корпоративне право є особистим немайновим правом особи, яке випливає з права власності на частку у статутному капіталі товариства і є невід'ємним від такого права власності, тобто право власності на частку у статутному капіталі є особистим немайновим правом особи.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законами України, а вказані доводи позивача є безпідставними.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.3 ст. 170 Кримінального процесуального кодексу України арешт може бути накладено, зокрема, на корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.
Здійснення конфіскації майна засудженого - частки в статутному капіталі товариства регламентується Кримінально-виконавчим кодексом України.
У відповідності до статті 48 КВК України суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не проводилося.
Згідно ст.49 КВК України, конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, в тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб'єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління.
Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) за місцезнаходженням майна відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно ст.2 Закону України "Про виконавче провадження" органи і посадові особи, які здійснюють примусове виконання рішень та провадять окремі виконавчі дії. Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".
Згідно із ч.2 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Пункт 1 частини 1 статті 32 Закону України "Про виконавче провадження" визначає одним із заходів примусового виконання рішень звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.
Відповідно до ст.52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Колегія суддів зауважує, що відповідачем в ході виконавчого провадження на виконання вироку суду описано, арештовано та реалізовано майнові права засудженого ОСОБА_3, а саме, частку у статутному капіталі ТОВ "БТ "Рязань". Водночас, майно ТОВ "БТ "Рязань" не продавалося, тому дії відповідача, вчинені в ході виконавчого провадження №37609694 не впливали на майнові права інших учасників ТОВ "БТ "Рязань".
В обґрунтування власної позиції позивач посилається на статтю 57 Закону України "Про господарські товариства".
Відповідно до вказаної норми звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, за його особистими боргами допускається лише в разі недостатності у нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів. Кредитори такого учасника мають право вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці боржника у статутному капіталі товариства, або виділу відповідної частини майна для звернення на нього стягнення. Частина майна, що підлягає виділу, або обсяг коштів, що становлять її вартість, встановлюється згідно з балансом, який складається на дату пред'явлення вимог кредиторами. Звернення стягнення на всю частку учасника в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю припиняє його участь у товаристві.
Разом з цим колегія суддів звертає увагу, що дії відповідача в межах виконавчого провадження №37609694 вчинені в порядку конфіскації майна на виконання вироку суду та не є зверненням стягнення на майно товариства - за зобов'язаннями боржника - учасника товариства в розумінні ст.57 Закону "Про господарські товариства", так як державний виконавець не є кредитором. Отже такі доводи позивача є помилковими.
Враховуючи наведені обставини в сукупності колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем в ході виконавчого провадження №37609694 дотримано вимог діючого законодавства та вчинено належний обсяг виконавчих дій в межах наданих повноважень.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок торгівлі "Рязань" залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212, 254 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 15 грудня 2015 року.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Сушко О.О. Смілянець Е. С.