10 грудня 2015 року справа № 203/5145/15-а (2а/0203/117/2015)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.
суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2015 року у справі №203/5145/15-а (2а/0203/117/2015) за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська про визнання дій щодо припинення виплати пенсії неправомірними, зобов'язання поновити виплату пенсії,-
02 вересня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом в якому, з урахуванням уточнень, просила: визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська щодо припинення виплати пенсії з 01.04.2015 року, зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2015 року, яка призначена у розмірі 90% від сум заробітної плати, на які нараховується збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та продовжувати виплати в подальшому без будь-яких обмежень.
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що зміна пенсійного законодавства, яка мала місце з 01.04.2015 року, має застосовуватись до нових правовідносин в системі пенсійного страхування державних службовців, які виникли після 01.04.2015 року, та не може скасовувати право особи на довічно призначену пенсію, яке виникло до набрання чинності змін пенсійного законодавства.
Постановою Кіровоського районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2015 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована доводами адміністративного позову.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 вийшла на пенсію державного службовця 16 вересня 2011 року. Пенсія була призначена у розмірі 90% від сум заробітної плати відповідно до ст. 37 ЗУ «Про державну службу».
Починаючи з квітня 2015 року пенсійним органом були припинені виплати довічної пенсії призначеної на підставі ст. 37 ЗУ «Про державну службу».
Вважаючи такі дії відповідача неправомірними позивач оскаржила їх до суду.
Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачу з 01.04.2015 року не підлягають до виплати суми призначеної пенсії державного службовця у відповідності до ЗУ від 02.03.2015 року №213-ІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного законодавства України».
Суд апеляційної інстанції надаючи правову оцінку спірним відносинам виходив з наступного.
Відповідно до ст.30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону. Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.
Згідно зі ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності. Інвалідам, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, пенсії по інвалідності призначаються довічно. Повторний огляд цих інвалідів провадиться тільки за їх заявою.
Приписами ч.1 ст.47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються;у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особі відповідно до цієї статті (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.
Отже, починаючи з 01.04.2015 року пенсія особам, які працюють на посадах, які дають право на призначення пенсії на умовах зокрема передбачених Законом України "Про державну службу", тимчасово призупиняється.
Вказане свідчить про те, що дії відповідача з приводу зупинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2015 року є правомірними та такими, що здійснені у відповідності до вимог чинного пенсійного законодавства.
При цьому, встановлені обставини справи свідчать, що підставою для призупинення виплати позивачу довічної пенсії було встановлення пенсійним органом факту її перебування на посаді, яка дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу".
Зазначена обставина, на думку відповідача, свідчить про необхідність призупинення виплати пенсії з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками пенсійного органу з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ "Прикінцевих положень" Закону № 213-VII у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
Як встановлено судом, законодавцем не був прийнятий закон про призначення всіх пенсій на загальних підставах, у зв'язку з чим, починаючи з 01.06.2015 року пенсія особам, які зокрема підпадають під дію Закону України "Про державну службу" призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування".
Таким чином, починаючи з 01.06.2015 року посада позивача не дає право на призначення пенсії на підставі приписів Закону України "Про державну службу", тому підстави для невиплати позивачу довічної пенсії призначеної у відповідності до ст. 37 ЗУ «Про Державну службу» відсутні починаючи з 01.06.2015 року.
Відтак, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 починаючи з 01.06.2015 року.
Також, суд апеляційної інстанції інтонації зазначає, що захисту в судовому порядку у відповідності до ст. 6 КАС України підлягає лише порушене право особи, захист прав на майбутнє не допускається. Відтак, вимоги позивача щодо зобов'язання УПФУ в Кіровському районі м. Дніпропетровська здійснювати пені дії на майбутнє не підлягають задоволенню.
За викладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська 16 листопада 2015 року - скасувати та прийняти нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. 195, ст. 197, ст. 198, ст. 202, ст. 205, ст. 207 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2015 року у справі № 203/5145/15-а (2а/0203/117/2015) - скасувати та прийняти нову.
Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська щодо припинення виплати ОСОБА_1 довічної пенсії передбаченої ст. 37 Закону України "Про державну службу" починаючи з 01.06.2015 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська поновити ОСОБА_1 з 01.06.2015 року виплату призначеної довічно пенсії передбаченої ст. 37 Закону України "Про державну службу" у розмірі 90% від сум заробітної плати, з якої справлялися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2011 року - єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копій особам, які приймають участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: О.О. Круговий
Суддя: О.В. Юхименко
Суддя: Л.М. Нагорна