19 листопада 2015 рокусправа № 333/1992/15-а (2-а/333/51/15)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.
суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.
за участю секретаря судового засідання: Шелепової Ю.О.,
представників сторін:
позивача : - ОСОБА_2, ОСОБА_3 (дов.від 06.05.2015 року)
відповідача: - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу ОСОБА_2
на постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28 липня 2015 р. у справі № 333/1992/15-а (2-а/333/51/15)
за позовом ОСОБА_2
до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області, Заступника начальника Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області Оверчука Олександра Володимировича
про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення, -
"26" березня 2015 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту державної архітектурно - будівельної інспекції у Запорізькій області, Заступника начальника Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області Оверчука Олександра Володимировича, в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за правопорушення щодо виконання будівельних робіт без повідомлення про початок зазначених робіт та накладення штрафу у розмірі 5 950 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю притягнення позивача до відповідальності, оскільки будівельні роботи розпочаті позивачем до прийняття та набрання чинності законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», яким передбачений обов'язок особи повідомити про початок будівельних робіт та передбачена відповідальність за невиконання даного обов'язку.
Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28 липня 2015 р. у справі № 333/1992/15-а (2-а/333/51/15) в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Департаменту державної архітектурно - будівельної інспекції у Запорізькій області, Заступника начальника Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області Оверчука Олександра Володимировича про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення - відмовлено.
Судом досліджено обставини по справі в хронологічному порядку їх виникнення та встановлено, що оскаржувану постанову про притягнення до адміністративної відповідальності винесено 14.03.2014 року, до суду позивач звернувся лише через рік, що свідчить про пропуск законодавчо визначеного строку для звернення до суду.
Постанову суду мотивовано пропуском строку звернення до суду та відсутністю поважних причин для його поновлення.
Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28 липня 2015 р. у справі № 333/1992/15-а (2-а/333/51/15), як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не надав належної оцінки доводам позивача щодо причин пропуску строку звернення до суду, а саме не врахував, що позивач є особою похилого віку та не має спеціальних знань в галузі права, а отже не може швидко орієнтуватись в чинному законодавстві щодо порядку та строків звернення до суду.
Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
До судового засідання не з'явились представники відповідача. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників відповідача суду не повідомлені.
З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників відповідача не перешкоджає розгляду скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Як встановлено під час апеляційного перегляду справи, 14.03.2014р. заступником начальника інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області винесено постанову про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 96 КУпАП - за виконання будівельних робіт без повідомлення про початок зазначених робіт та накладено штраф у розмірі 5950 грн.
Через відсутність повідомлення про час та місце розгляду адміністративної справи, питання щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності розглянуто без його участі. Оскаржувана постанова направлена позивачу відповідачами рекомендованим листом № 69009502943863 по пошті та отримано під розпис 21.03.2014 року.
У період з 24.03.2014 року по 28.03.2014 року та з 31.03.2014 року по 04.04.2014 року позивач знаходився в службовому відряджені, що підтверджується копіями наказів ПАТ «Електротехнологія».
Після повернення з відрядження, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5 950 грн.
Через відсутність доказів поважності пропуску строку звернення до суду з вимого про оскарження рішення суб'єкту владних повноважень, ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09.04.2014 року по справі № 333/2805/14-а адміністративний позов ОСОБА_2 залишено без розгляду та відмовлено в поновлені строку на звернення до суду.
Зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 року по справі № 333/2805/14-а та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.01.2015 року.
26.03.2015 року позивач звернувся до суду надавши докази поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що позивач мав звернутись до суду після набрання чинності рішенням суду апеляційної інстанції, оскільки ОСОБА_2 був присутній при оголошенні судового рішення, а отже був обізнаний про зміст судового рішення.
З огляду на те, що позивач звернувся до суду лише після спливу декількох місяців з моменту отримання судового рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про пропущення позивачем строку звернення до суду та відсутність поважних причин для поновлення даного строку. Відповідно до чого, судом винесено постанову про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 через пропуск строку звернення до суду.
Дослідивши обставини по справі, колегія суддів доходить наступних висновків.
У відповідності до приписів ст.. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Положеннями ст. 158 КАС України визначено, що судове рішення, яким суд вирішує спір по суті, викладається у формі постанови. Судове рішення, яким суд зупиняє чи закриває провадження у справі, залишає позовну заяву без розгляду або приймає рішення щодо інших процесуальних дій, клопотань, викладається у формі ухвали.
Згідно до ч.1 ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Як вбачається зі змісту оскарженого судового рішення, суд виніс постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, яка обґрунтована тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду. Тобто судом прийнято рішення щодо заявлених вимог без належного встановлення та дослідження обставин по справі, без з'ясування суті публічно-правового спору, без надання оцінки правовій позиції сторін по справі, а лише з підстав недотримання позивачем вимог процесуального законодавства.
Наведене, у відповідності до вимог ст. 202 КАС України є підставою для скасування оскаржуваної постанови суду.
Відповідно до змісту ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи. Суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу. Суд апеляційної інстанції може встановити нові обставини, якщо вони не встановлювалися судом першої інстанції у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права.
Щодо строків звернення до суду.
Так, згідно до ст.102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
На підставі дослідження наданих позивачем документів, а саме - копії наказів про відрядження, копії судових рішень, а також враховуючи дату отримання рішення суду касаційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе визнати поважними причини пропуску передбаченого законом строку звернення до суду та поновити ОСОБА_2 строки звернення до суду.
Щодо суті заявлених позовних вимог, судом апеляційної інстанції встановлено, що на підставі заяви ОСОБА_2 рішенням Виконкому Запорізької районної ради народних депутатів від 21.11.1991 року №383, позивачу надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку для сім'ї у складі 4-х чоловік. На підставі даного рішення в 1991 році позивачем розпочато будівельні роботи з будівництва нового будинку по АДРЕСА_1.
16.02.2012 року Запорізьким міжміським бюро технічної інвентаризації проведено технічна інвентаризація житлового будинку по АДРЕСА_1. В технічному паспорті зазначеного будинку містяться характеристики вищевказаного будинку, господарських будівель та споруд, де зафіксовано та відображено, що усі проінвентаризовані об'єкти побудовані в 2000 році.
За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, на підставі акту перевірки від 12.03.2014 року, припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил №90 від 12.03.2014 року, а також протоколу про адміністративне правопорушення, заступником начальника інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області прийнято постанову по справі про адміністративне правопорушення №105 від 14.03.2014 року.
Даною постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.96 КУпАП та на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5 950 грн.
Зі змісту спірної постанови вбачається, що за результатами перевірки відповідачем встановлено, що ОСОБА_2 виконував роботи з будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 без оформлення права на їх виконання, чим порушив положення ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Відповідно до ч.1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник має право виконувати будівельні роботи після:
1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України;
2) реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності;
3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.
Згідно до ч.5 ст.96 КУпАП виконання будівельних робіт без повідомлення про початок виконання зазначених робіт, а також наведення недостовірних даних у такому повідомленні - тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот п'ятдесяти до трьохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною третьою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія): 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, приймаючи спірну постанову, відповідач вказував на порушення ОСОБА_2 приписів ст.. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Положення статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», який набрав чинності 12 березня 2011 року, визначає порядок початку будівельних робіт, обов'язок суб'єкта містобудівної діяльності повідомити про початок будівельних робіт, необхідність отримати відповідний дозвіл та відповідальність за недотримання даного обов'язку. Цей Закон не містить темпоральних застережень, зокрема про поширення його дії на відносини, які виникли до набрання ним чинності.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У своєму Рішенні від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за закріпленим у наведеній статті Конституції України принципом, дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Конституційний принцип незворотності дії законів, які погіршують становище особи, дає колегії суддів підстави для висновку про неможливість застосування санкцій за дії (бездіяльність), які на момент, коли вони мали місце, за попереднього правового регулювання не були правопорушенням.
Таким чином, колегія суддів вважає, що приймаючи спірну постанову відповідачем не враховано, що на момент початку будівельних робіт позивач не мав обов'язку подавати відповідні повідомлення, а отже дії ОСОБА_2 на момент початку будівельних робіт не містять складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність підстав для задоволення вимог адміністративного позову, визнання протиправною та скасування постанови про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за правопорушення виконання будівельних робіт без повідомлення про початок зазначених робіт та накладення штрафу у розмірі 5 950 грн.
Керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28 липня 2015 р. у справі № 333/1992/15-а (2-а/333/51/15) - задовольнити.
Постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28 липня 2015 р. у справі № 333/1992/15-а (2-а/333/51/15) - скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог ОСОБА_2.
Визнати незаконною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення №105 від 14.03.2014 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за правопорушення виконання будівельних робіт без повідомлення про початок зазначених робіт та накладення штрафу у розмірі 5 950 грн.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.
Головуючий: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: Я.В. Семененко