03680,м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
факс: 284-15-77, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Апеляційне провадження
№ 22-ц/796/15983/2015 Головуючий у 1-й інстанції - Ластовка Н.Д.
Доповідач - Українець Л.Д.
09 грудня 2015 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого - Українець Л.Д.
суддів - Оніщука М.І.,
- Шебуєвої В.А.,
за участю секретаря - Попандопало Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16 вересня 2015 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
У серпні 2015 року позивач звернувся в суд із позовом до відповідача про стягнення заборгованості.
У мотивування вимог посилався на те, що відповідно до укладеного договору №б/н від 29.10.2013 року відповідач отримала кредит у розмірі 8000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між нею та банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.
ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за Договором та угодою виконав у повному обсязі, а саме, надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.
У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 30.06.2015 року має заборгованість у розмірі 21 839,46 грн, з яких:
- 7 240,21 грн - заборгованість за кредитом;
- 11 433,09 грн - заборгованість по процентах за користування кредитом;
- 1 650 грн - заборгованість по пені та комісії;
- 500 грн - штраф (фіксована частина);
- 1016,16 грн - штраф (процентна частина).
З урахуванням наведеного просив суд стягнути з відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором №б/н від 29.10.2013 року в розмірі 21 839,46 грн та судові витрати у розмірі 243 грн 60 коп.
Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 16 вересня 2015 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням, ПАТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Зазначає, що відповідно до умов кредитного договору його складовою частиною є Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи банку.
Відсутність підпису позичальника на Умовах та Правилах не свідчить про те, що він не був ознайомлений з ними. Підпис відповідач поставив саме на заяві позичальника, яким засвідчив те, що він повністю згодний з умовами кредитування та отриманням кредиту саме на таких умовах.
Відповідач підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, погодився із тим, що заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, які були надані їй у письмовому вигляді, складають Кредитний договір. Відповідач підтвердила свою згоду своїм підписом на цьому документі.
Довідка про умови кредитування за допомогою кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» є теж складовою кредитного договору та була надана у письмовому вигляді відповідачу, а також ця інформація є загальнодоступною та викладена на офіційному сайті банку.
Однак судом не було взято до уваги те, що відповідачем не було надано належних та допустимих доказів про наявність інших Умов та Правил та /або Анкет-заяв на отримання кредиту в заперечення тих, які надав позичальник із позовною заявою.
Окрім того, відповідачем здійснювалося погашення кредитної заборгованості, що свідчить про визнання наявності кредитних правовідносин із банком.
Даний кредитний договір недійсним у судовому порядку не визнавався, докази того, що відповідач кредитний договір не підписував або не отримував кредитні гроші, відсутні у матеріалах справи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника банку, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає до задоволення.
Відповідно до положень ст.ст. 525-526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, якщо інше не встановлено договором кредиту і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно дост.625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, яка залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Згідно ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що 29 жовтня 2013 року ОСОБА_2 заповнена та підписана Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, згідно якої ОСОБА_2 виявила бажання оформити на своє ім'я кредитний ліміт по платіжній карті «Універсальна» у розмірі 8000,00 грн (а.с. 4).
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що відповідач, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, погодився із тим, що заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, які були надані їй у письмовому вигляді, складають Кредитний договір. Відповідач підтвердила свою згоду своїм підписом на цьому документі.
Згідно наданої суду Анкети-заяви, ОСОБА_2 погодила, що ця заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг. Вона ознайомилася і погоджується з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банка, які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі. Умови та правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанку. Вона зобов'язується виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно знайомитися з їх змінами на сайті ПриватБанку (а.с. 4).
Проте, згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Як вбачається з матеріалів справи, Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затверджений наказом від 06.03.2010 року №СП-2010-256, не містить підпису відповідача.
Окрім того, позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також, що ці умови не змінювалися. Надані Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонамидоговору №б/н від 29.10.2013 року.
Такі висновки ґрунтуються на правовій позиції, висловлені Верховним Судом України в Постанові від 11 березня 2015 року в справі № 6-16цс15
Також у Анкеті-заяві зазначено, що при оформленні карти «Універсальна» пам'ятку клієнта, що також містить Тарифи та основні умови обслуговування і кредитування, ОСОБА_2 отримала і ознайомилася з її змістом під підпис, проте навпроти зазначеного формулювання відсутня відмітка позичальника, тобто, відсутні докази про отримання та ознайомлення з цими документами.
Позивачем до позовної заяви додана Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», проте дана довідка також не містить підпису відповідача.
У позовній заяві позивач зазначає, що ОСОБА_2 отримала кредит зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, однак жодних доказів встановлення такої відсоткової ставки щодо кредитного договору відповідача ним не надано, як і не надано доказів ознайомлення ОСОБА_2 з розміром відсоткової ставки, які б містили її підпис, строку дії договору, інших умов кредитування.
Не надавалися суду докази, які б свідчили про те, що відповідач отримувала суму кредиту, так і не надавалися суду докази, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 його погашала, в тому числі 28.01.2014 року, як про те зазначається в апеляційній скарзі.
До суду позивачем надано власний розрахунок заборгованості (а.с3), анкета-заява (а.с.4), довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна,55 днів пільгового періоду» без підпису ОСОБА_2 (а.с.5-6), витяг з Умов і правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 року № СП-2010-256 (а.с.7-30) без підпису ОСОБА_2, ксерокопію паспорта ОСОБА_2 (а.с.31).
Буд-яких доказів, які б свідчили про отримання відповідачем кредитних коштів, кредитної картки або погашення кредиту, позивачем до суду не надавалося, що спростовує доводи апеляційної скарги в частині надання доказів.
Згідно ч.3 статті 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволені позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Рішення суду відповідає вимогам закону, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.
Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16 вересня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.
Головуючий
Судді