Справа № 138/1112/15-ц Провадження № 22-ц/772/3598/2015Головуючий в суді першої інстанції Цибульський О. Є.
Категорія 26Доповідач Сопрун В. В.
14 грудня 2015 рокум. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області в складі :
головуючого: Сопруна В.В.,
суддів: Матківської М.В., Марчук В.С.,
при секретарі: Сніжко О.А.,
за участю: представника відповідача Лимара А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Могилів-Подільському районі Вінницької області про стягнення моральної шкоди, -
за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Могилів-Подільському районі Вінницької області на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 13 листопада 2015 року,
В квітні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Могилів-Подільському районі Вінницької області про стягнення моральної шкоди, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що він в 2002 році працював робочим зернотоку на СТОВ «Україна» с. Мазурівка. 05.08.2002 по завданню завідуючого зернотоку - ОСОБА_4, він був допущений до завантаження зерна за допомогою зернонавантажувача ЗМ-60, який знаходився в несправному стані, без захисних кожухів ланцюгової та пасової передачі. В процесі навантажування зернонавантажувач періодично забивався зерном і очистка його проводилася методом ручного прокручування ланцюгової та пасової передачі. Під час чергової очистки, яку він проводив, його напарник ОСОБА_5, не переконавшись у відсутності біля робочих частин зернонавантажувача працівників, увімкнув привід зернонавантажувача. При цьому обидві руки позивача попали під шестерню привода ланцюгової передачі. З травмами обох рук його було доставлено до лікарні, де йому було надано медичну допомогу. Внаслідок даного нещасного випадку у нього ампутовано чотири пальці та частина долоні лівої руки, чотири пальці правої руки на рівні двох верхніх фаланг. 23.08.2002 було складено акт форми Н-1 про нещасний випадок повязаний з виробництвом. 25.02.2002 міжрайонною спеціалізованою травматологічною МСЕК м. Вінниці йому вперше встановлено 60% втрати працездатності, другу групу інвалідності внаслідок трудового каліцтва та необхідність у сторонньому догляді. В подальшому 15.03.2004 МСЕК встановила йому 75% втрати працездатності та другу групу інвалідності безстроково внаслідок трудового каліцтва, потребу в побутовому догляді, спеціальному взутті та рукавицях. Як зазначив позивач в позовній заяві, з пошкодженням здоровя йому завдано тяжкі фізичні та глибокі моральні страждання, оскільки кардинально змінився звичайний уклад життя, що вимагає великих зусиль для організації життя і відновлення здоровя та значного матеріального забезпечення.
Просив суд стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Могилів-Подільському районі Вінницької області на його користь кошти в розмірі 182700,00грн. в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві.
Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 13 листопада 2015 року позов задоволено частково.
Стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Могилів-Подільському районі Вінницької області на користь ОСОБА_3, 175168 (сто сімдесят п'ять тисяч сто шістдесят вісім) гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Могилів-Подільському районі Вінницької області подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 13 листопада 2015 року скасувати, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішенням, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.
Судом першої інстанції встановлено, що внаслідок нещасного випадку на виробництві, 25.02.2002 міжрайонною спеціалізованою травматологічною МСЕК м. Вінниці ОСОБА_3 вперше встановлено 60% втрати працездатності, другу групу інвалідності внаслідок трудового каліцтва та необхідність у сторонньому догляді (а.с.4-5).
15.03.2004 МСЕК встановила ОСОБА_3 75% втрати працездатності та другу групу інвалідності безстроково внаслідок трудового каліцтва, потребу в побутовому догляді, спеціальному взутті та рукавицях, що підтверджується відповідними довідками МСЕК від 25.02.2002 та від 15.03.2004 (а.с.6-7).
Статтею 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів є , зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до ст. ст. 21, 28, 34 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» №1105-ХІV (в редакції, яка діяла на момент первісного встановлення стійкої втрати працездатності) у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку відшкодувати грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому, відшкодування здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат. Сума страхової виплати за моральну (немайнову) шкоду визначається в судовому порядку. При цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, незалежно від будь-яких інших страхових виплат.
Пунктом 27 статті 77 Закону України від 20 грудня 2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та пунктом 22 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено дію абзацу 4 статті 1, підпункту «є» пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 28 та частини третьої статті 34 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», якими обов'язок відшкодування моральної шкоди покладено на Фонд соцстраху.
Крім того, Законом України від 23 лютого 2007 року № 717-V «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон № 717-V), що набрав чинності з 30 березня 2007 року, виключено частину третю статті 34 Закону № 1105-XIV, яка передбачала право потерпілого на відшкодування моральної шкоди.
Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують, або скасовують відповідальність особи.
Отже, застраховані громадяни, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, позбавлені права на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду соцстраху, яке вони мали відповідно до положень первинної редакції цього Закону України.
Конституційний Суд України в своєму Рішенні від 8 жовтня 2008 року у справі № 1-32/2008 зазначені зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» визнав такими, що відповідають Конституції України (є конституційними) з огляду на те, що право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
При вирішенні питання про право потерпілого на відшкодування моральної шкоди слід виходити із вимог статей 21, 28, 34 Закону № 1105-XIV в їх сукупності, якими передбачено, що право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати компенсації за моральну шкоду, виникає у особи з дня встановлення їй стійкої втрати працездатності вперше висновком медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК).
Таким чином, у разі коли право на відшкодування моральної шкоди виникало у позивача до 1 січня 2006 року, тобто до набрання чинності як Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», так і Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено дію норм, що передбачали право потерпілих на відшкодування моральної шкоди, та за Законом України № 717-V потерпілі мали право на відшкодування моральної шкоди з Фонду соцстраху, незалежно від моменту звернення до суду та дати ухвалення судового рішення з наступних підстав.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 268 ЦК України на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (тобто і на вимогу про відшкодування моральної шкоди) позовна давність не поширюється. Аналогічні роз'яснення надано у пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами).
Потерпілі мають право на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду соцстраху, якщо стійку втрату працездатності у зв'язку з травмою на виробництві або професійним захворюванням вперше встановлено у період із 1 квітня 2001 року по 31 грудня 2005 року, тобто під час дії законодавчих актів, які надавали потерпілим таке право.
Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_3, який отримав травму на виробництві та якому вперше встановлено втрату працездатності 25 лютого 2002 року, тобто в період дії положень Закону №1105-XIV, які встановлювали відшкодування моральної шкоди Фондом соцстраху, має право на відшкодування такої шкоди з відповідача і до таких вимог не застосовуються строки позовної давності.
Згідно з п.9 Постанови пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (нематеріальної)шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Як вбачається з висновку № 669 амбулаторної судово-психологічної експертизи від 08 вересня 2015 року, у досліджуваного ОСОБА_3 відбулися зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню його, як особистості і виникли внаслідок травми. Досліджений виражений невротично-депресивний синдром із порушенням функціонування організму. Порушена емоційно-вольова сфера, що відповідно є негативним фактором у міжособистісних і соціальних стосунках. Досліджені психологічні страждання ОСОБА_3 (в яких він перебуває тривалий термін часу) є підтвердженням про нанесення йому моральної шкоди. Таким чином, матеріальний еквівалент моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_3, згідно проведеної експертизи склав 175168 грн. Ця сума включає компенсацію за перенесенні ним моральні страждання, а також вартість коригувальних заходів, спрямованих на нормалізацію його психічного та психологічного стану (а.с.34-39).
Суд першої інстанції повно та всебічно дослідивши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку та враховуючи вимоги розумності та справедливості визначив розмір моральної шкоди в сумі 175168 грн.
За змістом ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Доводи апеляційної скарги безпідставні, необґрунтовані і висновків суду не спростовують.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Могилів-Подільському районі Вінницької області - відхилити.
Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 13 листопада 2015 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: підпис Сопрун В.В.
Судді: підписи Матківська М.В.
Марчук В.С.
З оригіналом вірно: Сопрун В.В.