Справа № 147/1025/15-ц Провадження № 22-ц/772/3497/2015Головуючий в суді першої інстанції Костюк Г. М.
Категорія 50Доповідач Оніщук В. В.
11 грудня 2015 рокум. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:
головуючого: Оніщука В.В.
суддів: Чорного В.І., Чуприни В.О.,
при секретарі: Франчук О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 06.11.2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -
В серпні 2015 року позивач звернулася в суд із зазначеним позовом, посилаючись на те, що вони з відповідачем перебували в незареєстрованому шлюбі і за час спільного проживання у них народився син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з нею та знаходиться на її утриманні, при цьому відповідач матеріальну допомогу на утримання дитини не надає, хоча має можливість надавати таку допомогу, оскільки працюючи неофіційно, отримує прибутки, а тому просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь, на утримання сина ОСОБА_4, аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі 800 грн., щомісячно, починаючи з дня звернення в суд і до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 06.11.2015 року позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 700 грн. щомісячно, починаючи з дня звернення до суду, тобто з 18.08.2015 року і до досягнення дитиною повноліття.
В решті позову відмовлено.
Вирішено питання про судові витрати.
Рішення суду в частині стягнення суми аліментного платежу за один місяць допущено до негайного виконання.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду змінити та ухвалити нове рішення, яким розмір стягнутих з нього аліментів визначити в розмірі 400 грн., при цьому зроблено посилання на неповноту з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
В судовому засіданні відповідач апеляційну скаргу підтримав з посиланням на викладені в ній обставини.
Позивач в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, при цьому надала заперечення на апеляційну скаргу та заяву про розгляд справи у її відсутність.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Вимогами ст. 308 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи частково позов, районний суд виходив з того, що батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття і що в даному випадку стягнення з відповідача аліментів в розмірі 700 грн. буде відповідати інтересам дитини та не буде порушувати інтересів сторін.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що сторони перебували у незареєстрованому шлюбі і від спільного життя у них народився син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який на даний час проживає з матір'ю та знаходиться на її утриманні, при цьому сама позивач не працює та знаходиться у відпустці по догляду за іншою дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Звернувшись в суд з позовом про стягнення аліментів, ОСОБА_3 зазначила, що відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає і участі у її вихованні не приймає і тому просила визначити аліменти в твердій грошовій сумі з посиланням на наявність у відповідача мінливого доходу.
Відповідно до вимог ст.180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
З матеріалів справи видно, що при визначенні розміру аліментів, судом було враховано обставини, передбачені ст. 182 Сімейного Кодексу України і розмір аліментів визначено у твердій грошовій сумі, відповідно до вимог ст. 184 Сімейного Кодексу України.
Також, судом першої інстанції при визначенні розміру аліментів враховано положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», зокрема ст. 7 даної норми закону передбачено, що прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років встановлений, починаючи з 01.01.2015 року - 31.08.2015 року в розмірі 1 286,00 грн., починаючи з 01.09.2015 року - 31.12.2015 року в розмірі 1 455,00 грн.
На підставі наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, щодо стягнення з відповідача на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, в розмірі 700 грн., щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня звернення до суду.
Викладені в апеляційній скарзі твердження щодо не врахування при визначенні розміру аліментів майнового стану відповідача та відсутності у нього постійного місця роботи, є безпідставними, тому як дані обставини були предметом дослідження в суді першої інстанції і їм було надано відповідну правову оцінку, а також не заслуговують на увагу посилання на те, що відповідач здійснює догляд за батьком та надає допомогу батькам у догляді за дитиною, опіку над якою вони здійснюють, оскільки дані обставини належними доказами не підтверджені, і до того ж вони не спростовують висновок суду щодо необхідності стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини у визначеному розмірі.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тобто ухвалене рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 06.11.2015 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: /підпис/ В.В. Оніщук
Судді: /підпис/ В.І. Чорний
/підпис/ В.О. Чуприна
З оригіналом вірно: