Справа № 149/3329/15-ц
Провадження №4-с/149/3/15
Іменем України
15.12.2015 року Хмільницький міськрайонний суд у Вінницькій області в складі:
головуючого судді Вергелеса В.О.,
з участю секретаря Лисої В.В.,
представника скаржника ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмільнику справу за скаргою ОСОБА_2 на дії Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУ юстиції у Вінницькій області ОСОБА_3, -
ОСОБА_2 звернувся в суд зі скаргою на дії Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУ юстиції у Вінницькій області ОСОБА_3, якою просить суд визнати неправомірною постанову Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного Територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_4 від 12.11.2015 року про закінчення виконавчого провадження по виконавчому листу №149/1472/15-ц та зобов'язати відновити виконавче провадження по виконавчому листу №149/1472/15-ц.
Скарга мотивована тим, що 19.11.2015 року скаржник отримав вказану постанову про закінчення виконавчого провадження. З постановою не згоден та вважає дії головного державного виконавця Мельник Т.П. протиправними. При винесенні оскаржуваної постанови державний виконавець керувався п.11 ч.1 статті 49 та ч. 3 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження". Вважає, що що стаття 75 Закону України "Про виконавче провадження" відноситься до глави 7 Закону, яка носить назву "Виконання рішень, за якими боржник зобов"язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення", однак має назву "Загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити дії або утриматись від їх вчинення". Тобто, законодавець, приймаючи дану норму Закону, звертає увагу на те, що норми статті 75 Закону є лише загальними для виконання рішень за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити дії або утриматись від їх вчинення. При цьому, відповідно до статті 32 Закону, яку ще ніхто не відміняв, одним з перших заходів примусового виконання рішення є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі, якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб. Таким чином головним державним виконавцем не було вчинено жодних дій по відношенню до боржника щодо виконання обов'язкового припису п.1 ч.1 ст. 32 Закону щодо звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника. Також порушено вимоги статей 6, 65 Закону. Державним виконавцем порушено законні інтереси скаржника щодо забезпечення виконання рішення суду та не вжито усіх заходів для його виконання у відповідності до статтей 32, 65 Закону України "Про виконавче провадження".
Представник скаржника ОСОБА_1 просив скаргу ОСОБА_2 задовольнити з підстав викладених у скарзі.
Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУ юстиції у Вінницькій області ОСОБА_3 подано письмове заперечення, яким вона просить суд в задоволенні скарги відмовити з підстав викладених у запереченні. Також подано клопотання про розгляд справи у відсутність представника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУ юстиції у Вінницькій області.
Судом встановлено наступні факти, обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_2 звернувся до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУ юстиції у Вінницькій області з заявою про примусове виконання судового рішення відповідно до виконавчого листа Хмільницького міськрайонного суду №149/1472/15-ц від 07.09.2015, яким зобов'язано відповідача - виконавчий комітет Хмільницької міської ради видати ОСОБА_2 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки по вул. 1 Травня, 54А в місті Хмільнику для реконструкції котельні під готельно-оздоровчий комплекс (а.с 26,27).
Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень 06.10.2015 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 48895138, копії якої направлено боржнику для виконання та стягувачу до відома. Даною постановою про відкриття виконавчого провадження боржнику було надано строк для самостійного виконання рішення суду до 13.10.2015 (а.с. 33-34).
Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, у встановлений державним виконавцем строк для самостійного виконання, рішення суду боржником не виконано, документальних підтверджень щодо виконання виконавчого документа не надано, що підтверджується актом державного виконавця (а.с.35).
15.10.2015 року державним виконавцем винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору (а.с.36,37).
Постановою державного виконавця за невиконання рішення суду на боржника - виконавчий комітет Хмільницької міської ради, накладено штраф в розмірі 680 гривень, а також на адресу боржника надіслано вимогу державного виконавця від 15.10.2015 про виконання рішення суду та встановлено новий строк виконання вищевказаного виконавчого листа, а саме до 21.10.2015 включно (а.с. 39,41-49).
Станом на 29.10.2015 у відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУ юстиції у Вінницькій області документальні підтвердження щодо виконання вищевказаного виконавчого документа не надходили. Державним виконавцем 29.10.2015 року складено відповідний акт та винесено постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі в сумі 1360 гривень (а.с. 48-50).
Відділом примусового виконання рішень на адресу Хмільницького МВ УМВС України у Вінницькій області направлено повідомлення від 04.11.2015 про кримінальне правопорушення з боку посадових осіб виконавчого комітету Хмільницької міської ради (а.с. 51-54).
Відповідно до витягу з кримінального провадження № 12015020330000770 до ЄРДР 04.11.2015 року внесено кримінальне провадження за ч. 2 ст. 382 КК України щодо невиконання службовими особами Хмільницької міської ради судового рішення (а.с.60).
2.11.2015 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ОСОБА_3 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження по виконавчому листу №149/1472/15-ц, виданого 07.09.2015 року Хмільницьким міськрайонним судом (а.с.56).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених даним Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до даного Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 32 Закону України "Про виконавче провадження" визначено загальний перелік заходів примусового виконання рішень, а саме: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням. Пунктами 1,2 вказаної статті передбачено заходи примусового виконання рішень виконавчих документів майнового характеру, а пунктом 4 також визначено, що заходами примусового виконання рішень є і інші заходи, передбачені рішенням.
Стаття 89 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Частиною 3 статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.
Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі: повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.
Як вбачається з виконавчого листа Хмільницького міськрайонного суду №149/1472/15-ц від 07.09.2015, рішення прийняте судом носить носить зобов'язальний характер немайнового характеру і має виконуватися в примусовому порядку відповідно до перліку заходів примусового характеру визначених пунктом 4.
Таким чином, так як виконавчий лист Хмільницького міськрайонного суду №149/1472/15-ц виданий 07.09.2015 носить зобов'язальний характер, то порядок його виконання визначені статтею 75 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до частин 2, 3 якої, у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.
Таким чином, так як процесуальні дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУ юстиції у Вінницькій області ОСОБА_3 та прийняті нею постанови в межах виконавчого провадження відкритого за виконавчим листом Хмільницького міськрайонного суду №149/1472/15-ц від 07.09.2015, відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження", у задоволенні скарги ОСОБА_2 необхідно відмовити у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 11, 32, 65, 75, 89 Закону України "Про виконаче провадження", статтями 294, 383, 384 ЦПК України, -
В задоволенні скарги ОСОБА_2 про визнання неправомірною постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_3 від 12.11.2015 року про закінчення виконавчого провадження по виконавчому листу №149/1472/15-ц та про зобов"язанні відновити виконаче провадження, відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення в порядку визначеному ЦПК України. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Вергелес В.О.