Справа № 760/18941/13-ц
2-4755/15
09 грудня 2014 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Українця В.В.
при секретарі Кошар А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-2» до ОСОБА_1 про визнання ордеру недійсним та виселення,
02 вересня 2013 року ПАТ «Трест «Київміськбуд-2» звернулось в суд з позовом ОСОБА_1 про виселення без надання іншого житла та відшкодування збитків.
Свої вимоги мотивувало тим, що відповідач незаконно проживає разом зі своїм сином ОСОБА_2 у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 та займає кімнату НОМЕР_1.
26 червня 2006 року між ДП «Житлоексплуатація» ВАТ «Трест «Київміськбуд-2» та ОСОБА_1 було укладено договір № 84 про участь у витратах на утримання ліжко-місць у гуртожитках житлового фонду. На підставі цього договору відповідач і поселилась до гуртожитку.
За цим договором були визначені зобов'язання сторін: ДП «Житло експлуатація» ВАТ «Трест «Київміськбуд-2» як наймодавця, а ОСОБА_1 як наймача житла, порядок отримання, оплати та повернення житла.
Дія договору № 84 від 26 червня 2006 року припинена з 01 січня 2008 року, проте наймачем порушено порядок звільнення житлового приміщення.
З 2010 року відповідачу було неодноразово запропонувалось укласти договір оренди (найму) житла, однак вона всі пропозиції позивача проігнорувала, запропонований договір не підписала, оплату за проживання сплачує на свій розсуд, житлове приміщення в гуртожитку не звільняє.
28 жовтня 2013 року стороною позивача подано заяву про збільшення розміру позовних вимог. Зазначено, що відповідач у запереченнях на позовну заяву посилалась на правомірність свого проживання в гуртожитку на підставі ордеру НОМЕР_2 від 26 червня 2006 року. Цей ордер було виписано директором ДП «Житлоексплукатація» ВАТ «Трест «Київміськбуд-2» Воловенком А.А. на заселення до гуртожитку ОСОБА_1
ПАТ «Трест «Київміськбуд-2» вважало, що ордер було видано неправомірно, з перевищенням директором своїх службових повноважень, а форма ордеру не відповідає вимогам закону.
Про наявність такого ордеру позивач як власник гуртожитку раніше не знав та дізнався лише 24 жовтня 2013 року в судовому засіданні, тому строк позовної давності, передбачений ст. 59 ЖК України для ПАТ «Трест «Київміськбуд-2» за вимогою про визнання ордеру недійсним почався з цієї дати (т. 1, а.с. 103-105).
ПАТ «Трест «Київміськбуд-2» з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог просило суд ухвалити рішення, яким: поновити строк для подання вимоги про визнання ордеру недійсним; визнати з моменту видачі недійсним ордер НОМЕР_2 віл 26 червня 2006 року на поселення ОСОБА_1 в гуртожиток по АДРЕСА_1, виданий директором ДП «Житлоексплукатація» ВАТ «Трест «Київміськбуд-2» Воловенком А.А.; виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2 з кімнати НОМЕР_1 гуртожитку без надання іншого жилого приміщення; стягнути з ОСОБА_1 суму відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди за незаконне заняття жилого приміщення у розмірі 38505 гривень 75 копійок.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 09 грудня 2014 року позов ПАТ «Трест «Київміськбуд-2» задоволено частково, а саме: визнано ордер НОМЕР_2 від 26 червня 2006 року на поселення ОСОБА_1 в гуртожиток по АДРЕСА_1, виданий директором ДП «Житлоексплуатація» ВАТ «Трест «Київміськбуд-2» Воловенко А.А. - недійсним з моменту видачі; виселено ОСОБА_1 з кімнати НОМЕР_1 гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Трест «Київміськбуд-2» суму відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди за незаконне заняття жилого приміщення у розмірі 38505 гривень 75 копійок та стягнуто 614 гривень 46 копійок судового збору. В решті вимоги залишено без задоволення (т. 1, а.с. 218-223).
17 лютого 2015 року рішенням Апеляційного суду міста Києва рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 09 грудня 2014 року в частині задоволення позовних вимог про відшкодування шкоди скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення, яким у позові ПАТ «Трест «Київміськбуд-2» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди відмовлено. Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 09 грудня 2014 року в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору змінено, зменшено його розмір до 229 гривень 40 копійок. В іншій частині рішення суду залишено без змін (т. 2, а.с. 13-15).
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 квітня 2015 року рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 09 грудня 2014 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 17 лютого 2015 року в частині позову ПАТ «Трест «Київміськбуд-2» до ОСОБА_1 про визнання ордеру на заселення у гуртожиток недійсним, виселення без надання іншого житла скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
В ухвалі зазначено, що ПАТ «Трест «Київміськбуд-2» звертаючись до суду з вимогами про визнання ордеру недійсним, пропустив строк позовної давності тривалістю у три роки та звернувся з клопотанням про поновлення такого строку.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 під час розгляду справи заявила клопотання про застосування наслідків пропущення позивачем строку позовної давності.
З огляду на положення ч. 2 ст. 59 ЖК України безпідставними є висновки судів про те, що перебіг строку позовної давності для ПАТ «Трест «Київміськбуд-2» починається від дня, коли останній дізнався про його існування, а саме, 24 жовтня 2013 року в судовому засіданні (ст. 261 ЦК України). Зазначена обставина могла бути підставою для поновлення строку на звернення до суду із указаним позовом, про що позивачем заявлено відповідне клопотання.
Вирішуючи спір, ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції на зазначені вимоги закону уваги не звернули, взагалі не перевірили наведених позивачем підстав для поновлення строку позовної давності (за наявності відповідного клопотання) й не вирішили питання про застосування наслідків пропущення такого строку з урахуванням заявленого відповідачем клопотання (т. 2, а.с. 37-38).
У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлений позов та просила його задовольнити з наведених у ньому підстав. Пояснила суду, що позивач проживає у гуртожитку без відповідної правової підстави. 26 червня 2006 року директором ДП «Житлоексплуатація» ВАТ «Трест «Київміськбуд-2» Воловенком А.А. відповідачу був виданий ордер НОМЕР_2 на поселення в гуртожиток по АДРЕСА_1, проте директор ДП «Житлоексплуатація» не мав на це відповідних повноважень.
Строк позовної давності на звернення до суду з вимогою про визнання ордеру недійсними був пропущений з поважних причин, оскільки з цим ордером представник ПАТ «Трест «Київміськбуд-2» ознайомилась лише в судовому засіданні 24 жовтня 2013 року. Про наявність у відповідача ордеру НОМЕР_2 на поселення в гуртожиток було відомо з листа Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві, отриманого позивачем 21 березня 2009 року, проте копія ордеру до цієї відповіді не додавалась. Копія ордеру була отримана ПАТ «Трест «Київміськбуд-2» лише в судовому засідання при розгляді справи про виселення відповідача. Вважає такі причини пропуску строку позовної давності поважними та просить поновити його.
Відповідач та її представник проти задоволення позову заперечують. Пояснили суду, що 26 червня 2006 року ОСОБА_1 отримала ордер на поселення в гуртожиток, у 2007 році була зареєстрована разом з сином у гуртожитку на підставі цього ордеру. З цього часу проживає в гуртожитку. Вона також укладала договір на користування кімнатою, проте такі договори мешканців зобов'язували укладати, оскільки в такому випадку збільшувався розмір платежів за користування гуртожитком. Ордер був в виданий їй правомірно. Директор ДП «Житлоексплуатація» ВАТ «Трест «Київміськбуд-2» Воловенко А.А. керувався при цьому примірним положенням про гуртожиток, оскільки саме ордер є підставою для поселення.
У судовому засіданні відповідач заявила про застосування строку позовної давності до вимог позивача про визнання ордеру недійсним. Зазначила, що підстави пропуску такого строку не є поважними. Питання правомірності її прав оживання порушувалось позивачем досить давно. ВАТ «Трест «Київміськбуд-2» зверталось до Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві з цього приводу. 21 березня 2009 року була надана відповідь про правовірність її реєстрації в гуртожитку на підставі ордеру НОМЕР_2 на поселення в гуртожиток від 26 червня 2006 року. Тобто з 21 березня 2009 року позивачу було відомо про наявність такого ордеру, проте своїм правом на його оскарження в судовому порядку протягом трьох років позивач не скористався. Факт отримання такої відповіді підтверджується відміткою на його копії та визнавалось стороною позивача в судових засідання.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що гуртожиток по АДРЕСА_1 належить на праві власності ПАТ «Трест «Київміськбуд-2», що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житловий будинок серія ЖБ № 23480 від 18 вересня 1998 року, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації на підставі наказу № 558-С/ЖБ від 16 вересня 1998 року (т. 1, а.с. 8).
Згідно договору безоплатного користування майном від 29 жовтня 2000 року балансоутримувачем зазначеного гуртожитку станом 26 червня 2006 року було ДП «Житлоексплуатація» ВАТ «Трест «Київміськбуд-2».
Між ДП «Житлоексплуатація» ВАТ «Трест «Київміськбуд-2» та ОСОБА_1 26 червня 2006 року був укладений договір про участь у витратах на утримання ліжко-місць у гуртожитках ДП «Житлоексплуатація» ВАТ «Трест «Київміськбуд-2», термін дії якого закінчився 01 січня 2008 року (т. 1, а.с. 9).
Відповідно до частин 2, 3 ст. 128 К Української РСР жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу.
Жила площа у спеціальних гуртожитках для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких тимчасово заселена чи яким повернути колишнє жиле приміщення немає можливості, а також осіб, які потребують медичної допомоги у зв'язку із захворюванням на туберкульоз, надається в порядку, що визначається відповідними органами місцевого самоврядування.
Згідно зі ст. 129 ЖК Української РСР на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.
26 червня 2006 року ДП «Житлоексплукатація» ВАТ «Трест «Київміськбуд-2» було видано ОСОБА_1 ордер НОМЕР_2 на заселення до гуртожитку по АДРЕСА_1 (а.с. 90).
Відповідно до ч. 1 ст. 59 ЖК Української РСР ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.
Встановлено, що відповідач не перебувала з позивачем у трудових відносинах, проте 26 червня 2006 року ДП «Житлоексплуатація» ВАТ «Трест «Київміськбуд-2» видало їй оспорюваний ордер на проживання в гуртожитку.
Суду не було надано доказів на підтвердження того, що про видачу ордеру відповідачу приймалось відповідне рішення як підстава для видачі ордеру.
Аналогічні вимоги містяться і в пунктах 9, 10 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого Постановою Ради Міністрів Української РСР від 03 червня 1986 року № 208 (чинної на день видачі ордеру).
Вбачається, що ордер позивачу був виданий з порушенням встановленого законом порядку.
Також сторона позивача посилається на те, що виданий ордер не відповідає формі та не містить всіх обов'язкових реквізитів ордеру, наведеному в додатку до Примірного положення про гуртожитки.
З тексту оспорюваний ордеру вбачається, що він дійсно не містить всіх реквізитів, передбачених у додатку до Положення.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з ч. 2 ст. 59 ЖК Української РСР вимогу про визнання ордера недійсним може бути заявлено протягом трьох років з дня його видачі.
Позивач звернувся в суд з вимогою про визнання ордеру недійсним лише 28 жовтня 2013 року, тобто з пропуском встановленого строку (т. 1, а.с. 103-105).
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 квітня 2015 року рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 09 грудня 2014 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 17 лютого 2015 року в частині позову ПАТ «Трест «Київміськбуд-2» до ОСОБА_1 про визнання ордеру на заселення у гуртожиток недійсним, виселення без надання іншого житла скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою для цього було те, що з огляду на положення ч. 2 ст. 59 ЖК України безпідставними є висновки судів про те, що перебіг строку позовної давності для ПАТ «Трест «Київміськбуд-2» починається від дня, коли останній дізнався про існування ордеру, а саме, 24 жовтня 2013 року в судовому засіданні (ст. 261 ЦК України). Зазначена обставина могла бути підставою для поновлення строку на звернення до суду із указаним позовом, про що позивачем заявлено відповідне клопотання.
Вирішуючи спір, ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції на зазначені вимоги закону уваги не звернули, взагалі не перевірили наведених позивачем підстав для поновлення строку позовної давності (за наявності відповідного клопотання) й не вирішили питання про застосування наслідків пропущення такого строку з урахуванням заявленого відповідачем клопотання (т. 2, а.с. 37-38).
Частинами 3-5 ст. 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
ОСОБА_1 та її представник під час розгляду справи заявили клопотання про застосування наслідків пропущення позивачем строку позовної давності.
ПАТ «Трест «Київміськбуд-2» просило суд поновити пропущений строк. Як на поважність причин попуску строку сторона позивача посилається на те, що зі змістом ордеру представник ПАТ «Трест «Київміськбуд-2» ознайомилась лише у судовому засіданні 24 жовтня 2013 року. Підтвердила, що про наявність у відповідача ордеру НОМЕР_2 на поселення в гуртожиток позивачу було відомо з листа Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві, отриманого позивачем 21 березня 2009 року, проте копія ордеру до цієї відповіді не додавалась. Копія ордеру була отримана ПАТ «Трест «Київміськбуд-2» лише в судовому засідання при розгляді справи про виселення відповідача.
З матеріалів справи вбачається, що 26 лютого 2009 року ВАТ «Трест «Київміськбуд-2» звернулось до Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві зі скаргою на дії працівника щодо неправомірної реєстрації ОСОБА_1 у гуртожитку.
21 березня 2009 року ВАТ «Трест «Київміськбуд-2» отримало відповідь про правомірність реєстрації ОСОБА_1 у гуртожитку на підставі ордеру НОМЕР_2 на поселення в гуртожиток від 26 червня 2006 року.
У такому випадку, суд вважає, що причини пропуску строку позовної давності позивачем до 21 березня 2009 року є поважними.
Вбачається, що з дня отримання відповіді від Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві - 21 березня 2009 року позивачу стало відомо про наявність такого ордеру, тобто позивач довідався про порушення свого права.
До суду з вимогою про визнання ордеру недійсним позивач звернувся лише 28 жовтня 2013 року.
Суд вважає, що причини пропуску строку позовної давності після 21 березня 2009 року, а саме посилання на те, що до відповіді Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві не була додана копія ордеру не є поважною причиною пропуску строку.
Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Суду не надано будь-яких належних доказів, що ПАТ «Трест «Київміськбуд-2» після 21 березня 2009 року вживало дій щодо отримання копії ордеру з метою захисту свого порушеного права.
Зокрема, ПАТ «Трест «Київміськбуд-2» мало можливість звернутись до ОСОБА_1 (у якої була копія ордеру) або до ДП «Житлоексплуатація» ВАТ «Трест «Київміськбуд-2», яке видавало оспорюваний ордер та мало його копію, що підтверджується тим, що ДП «Житлоексплуатація» ВАТ «Трест «Київміськбуд-2» у серпні 2008 року зверталось в суд з позовом про виселення ОСОБА_1 та додавало до позовної заяви копію зазначеного ордеру (справа № 2-3776-1/08, перебувала в провадженні Солом'янського районного суду м. Києва, позов був залишений без розгляду).
Також ПАТ «Трест «Київміськбуд-2» мало можливість звернутись і до Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві, яке проводячи перевірку за скаргою ПАТ «Трест «Київміськбуд-2» отримувало копію оспорюваного ордеру.
У судовому засіданні представник позивача зазначила, що ПАТ «Трест «Київміськбуд-2» усно зверталось до ОСОБА_1, проте остання відмовилась надати копію ордеру.
ОСОБА_1 факт звернення позивача до неї заперечує.
За таких обставин, суд не вбачає правових підстав для поновлення позивачу пропущеного строку на звернення до суду з вимогою про визнання ордеру на поселення в гуртожиток недійсним, а тому в задоволенні цієї вимоги слід відмовити.
У зв'язку з цим, не підлягає задоволенню і вимога ПАТ «Трест «Київміськбуд-2» про виселення ОСОБА_1, яка є похідною від первинної вимоги про визнання ордеру недійсним.
З огляду на наведене, в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись статтями 59, 116, 117, 127-129 ЖК Української РСР, статтями 316-320, 256-261 ЦК України, Постановою Ради Міністрів Української РСР від 03 червня 1986 року № 208, якою затверджене Примірне положення про гуртожитки (чинної на день видачі ордеру), статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218, 223-226 ЦПК України, суд, -
Відмовити в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-2» до ОСОБА_1 про визнання ордеру недійсним та виселення.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: