Справа № 760/4052/15-ц
2-2877/15
08 грудня 2015 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Українця В.В.
при секретарі Кошар А.В., Меуш К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, поділ особового рахунку та
за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права користування, усунення перешкод, виділ рахунку,
26 лютого 2015 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності та поділ особового рахунку.
Свої вимоги мотивувала тим, що на підставі договору дарування від 06 вересня 2014 року отримала у власність 1/4 частину квартири АДРЕСА_1.
Співвласником інших 3/4 частин квартири був ОСОБА_3, який заповів 1/2 частину квартири від належних йому 3/4 частин ОСОБА_2
Рішенням Святошинського районного суду від 16 жовтня 2014 pоку ОСОБА_2 встановила родині відносини з померлим ОСОБА_3 та стала співвласником 3/4 частин квартири.
З моменту реєстрації позивач проживає в квартирі, сплачує комунальні послуги, здійснює поточний ремонт. Відповідач у квартирі не проживає, участі у витратах на утримання квартири не бере, усної домовленості щодо продажу квартири в рівних частках не виконує. Відповідач зайняла більшу кімнату, закрила її та залишила для користування меншу кімнату.
Просить суд ухвалити рішення, яким визнати за нею визнати за нею право власності на окрему кімнату в цій квартирі, площею 13.5 кв. метри; визначити порядок користування кухнею, санвузлом, коридором та суміжною кімнатою; розподілити між нею та ОСОБА_2 особові рахунки по оплаті витрат за утримання вказаної квартири по оплаті за теплову енергію (опалення), газове постачання, електропостачання, водопостачання, вивезення побутових відходів.
Протокольною ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 26 червня 2015 року прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права користування, усунення перешкод, виділ рахунку (а.с. 64-66).
19 вересня 2015 року ОСОБА_2 подані зміни до зустрічної позовної заяви (а.с. 91-93).
Вимоги зустрічної позовної заяви мотивуються тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_2 є власником 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1., яку заповів їй за життя померлий ОСОБА_3
На підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2014 року про встановлення родинних відносини між нею та ОСОБА_3, вона стала власницею 3/4 частин квартири, тому має право на користування кімнатою, площею 21,3 кв. метри, та кімнатою, площею 13,5 кв. метри.
ОСОБА_1 також порушує її права на володіння та користування квартирою, тому вона просить суд ухвалити рішення, яким визнати за нею право користування кімнатою площею 21,3 кв. метри та кімнатою площею 13,5 кв. метри в спірній квартирі, що відповідає належній їй 3/4 частинам квартири; усунути перешкоди у користуванні 3/4 частинами квартири, а саме: кімнатою площею 21,3 кв. метри та кімнатою площею 13,5 кв. метри відповідачем ОСОБА_1 та сторонніми особами; виділити рахунок відповідно до 3/4 частин квартири на кімнати площею 21,3 кв. метри та кімнати площею 13,5 кв. метри для користування власнику ОСОБА_2
У судовому засіданні позивач за первісним позовом та її представник підтримали вимоги ОСОБА_1 та просили їх задовольнити з наведених у первісній позовній заяві підстав. Проти вимог зустрічного позову заперечували.
Позивач за зустрічним позовом та її представник вважали, що вимоги первісного позову не ґрунтуються на законі та просили суд в повному обсязі задовольнити зустрічний позов.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що згідно договору дарування від 06 вересня 2014 року, посвідченого державним нотаріусом П'ятої київської державної нотаріальної контори Гриценко О.В., за реєстровим № 8-2362, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_1, остання отримала у дар 1/4 частину квартири АДРЕСА_1. (а.с. 14, 15).
ОСОБА_3 був іншим співвласником 3/4 частини квартири на підставі свідоцтва про право власності на житло від 28 жовтня 1993 року № 3408 та на підставі свідоцтва про право власності за заповітом, виданого 12 квітня 2011 року П'ятою Київською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 5-918.
На випадок своєї смерті, ОСОБА_3 заповів 1/2 частину квартири від належних йому 3/4 частин ОСОБА_2 (а.с. 70).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 19 січня 2014 року (а.с. 19).
Рішенням Святошинського районного суду від 16 жовтня 2014 pоку встановлено факт родинного зв'язку між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, який є троюрідним братом ОСОБА_2 для прийняття спадщини за законом п'ятої черги спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (а.с. 77).
У зв'язку з цим, ОСОБА_2 стала власником 3/4 частин квартири АДРЕСА_1 (а.с. 72, 73).
У квартирі АДРЕСА_1 проживають і зареєстровані ОСОБА_6 та ОСОБА_1, що підтверджується довідкою Ф № 3 від 05 січня 2014 року (а.с. 11).
Згідно з технічним паспортом зазначена квартира розташована на третьому поверсі в дев'ятиповерховому будинку загальною площею 61,6 кв. метри та складається з 3 кімнат жилою площею 44,2 кв. метри, у тому числі: кімната № 1 - 21,3 кв. мерти, кімната № 2 - 9,4 кв. метри, кімната № 3 - 13,5 кв. метри, кухні - 6,7 кв. метри, ванної кімнати - 2,0 кв. метри, вбиральні - 1,2 кв. метри, коридору - 4,2 кв. метри, коридору - 1,6 кв. метри та вбудованих шаф - 05, 0,2 0,6 кв. метри. Також квартира обладнана балконом площею 0,4 кв. метри (а.с. 74-75).
Позивач за первісним позовом - ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на кімнату розміром 13,5 кв. метри, що знаходиться у квартирі яка розташована за адресою АДРЕСА_1.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Частинами 1-3 ст. 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Пунктом 14 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 29 від 22 грудня 1995 року (з наступними доповненнями) передбачено, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.
Поняття спільної часткової власності викладено в ч. 1 ст. 356 ЦК як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.
Вбачається, що кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробному виразі.
Згідно з частинами 1-3 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб на свій розсуд володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке становить єдине ціле.
За таких обставин, суд вважає, що вимога ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на окрему кімнату в квартирі не підлягає задоволенню.
Крім того, кімната площею 13,5 кв. метри, на яку ОСОБА_1 просить визнати її право власності є на 2,45 кв. метри більшою від її ідеальної частки (1/4 від 44,2 кв. метри жилої площі = 11,5 кв. метри), що в свою чергу є порушенням прав ОСОБА_2, ідеальна частка якої становить 33,15 кв. метри.
Також не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_1 про визначення порядку користування кухнею, санвузлом, коридором та суміжною кімнатою. Такі приміщення є місцями загального користування та визначити порядок користування ними між сторонами неможливо, оскільки кожний повинен мати доступ до них. Це ж стосується і суміжної кімнати.
Не підлягає задоволенню і вимога ОСОБА_1 про розподіл між нею та ОСОБА_2 особових рахунків по оплаті витрат за утримання квартири по оплаті за теплову енергію (опалення), газове постачання, електропостачання, водопостачання, вивезення побутових відходів.
Відповідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Згідно зі ст. 66 ЖК України плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється, виходячи із загальної площі квартири (одноквартирного будинку).
У ст. 67 цього Кодексу вказано, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно з п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків (в редакції, затвердженій Постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2006р. №45) власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Мешканці квартири, в якій проживає два і більше співвласники, наймачі (орендарі), мають рівні права на користування підсобними приміщеннями і обладнанням (п. 10 Правил).
Пунктом 10 Правил також встановлено, що у разі коли між мешканцями квартири відсутня згода щодо оплати житлово-комунальних послуг та інших послуг плата розподіляється:
за електроенергію при загальному лічильнику - пропорційно потужності побутового електричного обладнання кожного співвласника, наймача (орендаря);
за газ, водопостачання та водовідведення, освітлення підсобних приміщень - за чисельністю членів сім'ї, що проживають у квартирі, та осіб, які проживають у квартирі більше ніж місяць;
за послуги з централізованого опалення, утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій - за встановленими тарифами відповідно до опалювальної та загальної площі приміщення, яким користується співвласник, наймач (орендар).
З наведеного вбачається, що діючим законодавством обов'язок по оплаті комунальних платежів, відповідно до частки співвласника в квартирі, покладений на кожного з співвласників.
Вбачається, що порядок розподілу витрат на утримання квартири та житлово-комунальні послуги, за умови, що у квартирі мешкає декілька користувачів, та при наявності спору з цього питання, визначений зазначеним нормативним документом.
Крім того, така вимога заявлені до відповідача ОСОБА_2, яка не має повноважень на поділ особових рахунків по оплаті витрат та послуг.
Відповідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 33 ЦПК України визначено, що замінити неналежного відповідача суд вправі лише за клопотанням позивача, яка заявлено не було.
З аналогічних підстав не підлягає задоволенню і вимого зустрічного позову ОСОБА_2 про виділ їй рахунку відповідно до 3/4 частин квартири на кімнати площею 21,3 кв. метри та кімнати площею 13,5 кв. метри для користування.
У зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 також просить визнати за нею право користування кімнатою площею 21,3 кв. метри та кімнатою площею 13,5 кв. метри в спірній квартирі, що відповідає належній їй 3/4 частинам квартири.
Площа цих двох кімнат є більшою на 1,65 кв. метри (21,3кв. метри +13,5 кв. метри = 34,8 кв. метри) від її ідеальної частки, що свою чергу порушує права іншого співвласника квартири - ОСОБА_1
Крім того, з технічного паспорту на спірну квартиру вбачається, що кімнати в ній є суміжними, тому виділити в окреме користування ОСОБА_2 кімнату площею 21,3 кв. метри та кімнатою площею 13,5 кв. метри неможливо.
У ст. 391 ЦК України зазначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
ОСОБА_2 зазначає, що їй чиняться перешкоди в користуванні кімнатою площею 21,3 кв. метри та кімнатою площею 13,5 кв. метри в спірній квартирі, вона фактично не може до них потрапити протягом тривалого часу.
У судовому засіданні за її згодою як сторони в справі ОСОБА_2 була допитана в якості свідка та показала суду, що не може потрапити до квартири з листопада 2014 року. Двері квартири обладнані трьома замками. Тричі вона приходила до квартири, але потрапити туди не змогла, оскільки ключі у неї є тільки від двох замків. Двері їй не відчиняють. Лише одного разу вона прийшла до квартири, їй довго не відкривали, потім відкрив двері якийсь чоловік, і вона зайшла всередину, походила по квартирі, оскільки їй не чинили перешкод. Потім вона закрила одну з кімнат, яку вважала своєю та пішла. Після цього в квартирі більше не була.
Свідок ОСОБА_7 показала, що є донькою ОСОБА_2 зазначила, що її мати намагалася декілька разів потрапити до квартири, але лише одного разу їм відкрили двері та впустили до квартири. До того вони приходили і бачили, що ввечері вікна в квартирі світяться, проте їх туди ніхто не впускав.
Зазначені обставини іншою стороною не спростовані.
Суд вважає, що покази свідків щодо наявності перешкод у користуванні квартирою та сам факт звернення ОСОБА_2 з такою вимогою до суду підтверджують наявність перешкод для ОСОБА_2 у користуванні квартирою.
ОСОБА_2 та її представник не надали суду та навіть не зазначили про наявність перешкод у користуванні кімнатами від інших - сторонніх осіб, не зазначили хто є ці особи та в чому полягають перешкоди від них, тому в цій частині в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.
З огляду на наведене, первісний позов не підлягає задоволенню, а зустрічний позов слід задовольнити частково.
З урахуванням часткового задоволення зустрічного позову, на підставі ст. 88 ЦПК України, стягненню з ОСОБА_1 підлягає 243 гривні 60 копійок судового збору.
Керуючись статтями ст.ст. 317, 319, 321, 356-359, 360, 386, 391, ЦК України, 66-67 ЖК України, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пунктами 7, 10 Правил користування приміщеннями житлових будинків, п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 29 від 22 грудня 1995 року, статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, -
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, поділ особового рахунку.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права користування, усунення перешкод, виділ рахунку задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкод у користуванні кімнат ою площею 21,3 кв. метри та кімнатою площею 13,5 кв. метри в квартирі АДРЕСА_1.
У задоволенні інших позовних вимог зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 243 гривні 60 копійок судового збору.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: