г Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/880/15-к
Номер провадження 1-кп/213/159/15
Іменем України
10 грудня 2015 року Інгулецький районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1
секретар ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Кривому Розі матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040740000142 у відношенні
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у місті Нікополь Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , освіта професійно-технічна, розлученого, не працює, раніше не судимого,
за ст.122 ч.1 КК України,
за участі сторін кримінального провадження:
- з боку обвинувачення - прокурора ОСОБА_4 , потерпілого ОСОБА_5 ,
- з боку захисту - обвинуваченого ОСОБА_3 ,
за участі перекладача ОСОБА_6 ,
07 лютого 2015 року близько 10.00 годин, ОСОБА_3 знаходився за місцем мешкання, а саме в кімнаті АДРЕСА_2 , де проживає разом із своїм знайомим ОСОБА_5 . Під час спілкування на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 виникла словесна сварка, в процесі якої ОСОБА_3 , реалізуючи злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , умисно наніс останньому не менше 8 ударів руками, стиснутими в кулаки, в область обличчя та грудної клітини ОСОБА_5 , чим спричинив потерпілому ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді забійної рани обличчя, крововиливу у слизову оболонку нижньої губи, синців обличчя та грудної клітини, садна грудної клітини, перелому 10-го ребра праворуч, які згідно висновку судово-медичної експертизи за № 278 від 16.02.2015 року за своїм характером відносяться до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоров'я, більше 21 доби, згідно п.2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995року № 6.
Своїми протиправними умисними діями ОСОБА_3 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ст.122 ч.1 КК України, за ознаками умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених ст.121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст.122ч.1 КК України, визнав повністю, та суду пояснив, що все було саме так, як зазначено в обвинувальному акті. Дійсно, він побив потерпілого ОСОБА_5 , через те, що з їх кімнати пропав його ноутбук. ОСОБА_5 знаходився в стані алкогольного сп'яніння, нічого не пам'ятав, він наносив йому удари в область обличчя та грудної клітини. Визнає, що від його дій потерпілий ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження. У скоєному він щиросердечно розкаюється. На цей час він та потерпілий ОСОБА_5 примирилися. Він відшкодував йому витрати за лікування.
Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що дійсно обвинувачений ОСОБА_3 07.02.2015 року його побив, він, навіть не зрозумів за що, оскільки дійсно знаходився у стані алкогольного сп'яніння. На цей час ОСОБА_3 попросив у нього вибачення, сплатив кошти за лікування.
Суд, приймаючи до уваги, що фактичні обставини справи визнаються сторонами, обвинувачений свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.122 ч.1 КК України, визнає повністю, підтверджує всі обставини скоєння злочину, з'ясувавши, що обвинувачений ОСОБА_3 правильно розуміє зміст цих обставин, що дає підстави не сумніватися в добровільності та істинності його позиції, на підставі ч.3 ст. 349 КПК України, вважає недоцільним досліджування доказів, щодо тих фактичних обставин, які не оспорюються сторонами, та вважає за можливе обмежитися допитом обвинуваченого, потерпілого, та дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого.
Суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення за ознаками умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст.121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, доведена в судовому засіданні повністю, а його дії правильно кваліфіковано за ст.122 ч.1 КК України.
В ході судового розгляду потерпілий ОСОБА_5 заявив клопотання, в якому зазначив, що ОСОБА_3 вибачився перед ним, вони примирилися, тому він відмовляється від обвинувачення у справі приватного обвинувачення за ст.122 ч.1 КК України у відношенні ОСОБА_3 . Він не бажає, щоб ОСОБА_3 притягли до кримінальної відповідальності, претензій до ОСОБА_3 він не має. Просить суд закрити кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_3 за ст.122 ч.1 КК України, на підставі ст. 284 ч.1 п.7 КПК України, від обвинувачення він відмовляється, наслідки закриття кримінального провадження, йому зрозумілі.
Обвинувачений ОСОБА_3 просить клопотання потерпілого ОСОБА_5 задовольнити, у скоєному він щиросердечно розкаюється.
Прокурор проти заявленого потерпілою клопотання про відмову від приватного обвинувачення не заперечує, оскільки є підстави для закриття кримінального провадження.
Суд, вислухавши думку прокурора, обвинуваченого, вибірково ознайомившись з письмовими матеріалами кримінального провадження, вважає, що кримінальне провадження підлягає закриттю з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до ст.477 ч.1 п.1 КПК України кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених в тому числі і ст.122 (умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження без обтяжуючих обставин) КК України.
Судом встановлено, що потерпілий ОСОБА_5 добровільно відмовляється від обвинувачення у формі приватного обвинувачення, пробачив обвинуваченому його протиправну поведінку.
Згідно п.7 ч.1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Відповідно до ч.6 ст.284 КПК України якщо обставини, передбачені п.п. 5, 6. 7,8 ч.1 ст. 284 КПК України виявляються під час судового провадження, а також у випадку. передбаченому п.2 ч.2 ст.284 КПК України, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.
Суд також враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 вперше притягається до кримінальної відповідальності, характеризується посередньо, не працює, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Суд враховує, що підстави для застосування запобіжного заходу у відношенні ОСОБА_3 відсутні.
Керуючись ст.ст. 284-286, 314, 372,395, 477 КПК України, суд
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12015040740000142 від 08.02.2015 року, у відношенні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ст.122 ч.1 КК України закрити, в зв'язку з відмовою потерпілого ОСОБА_5 від обвинувачення.
Матеріали кримінального провадження №12015040740000142 зберігати при обвинувальному акті.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання ухвалою законної сили не обирати.
Ухвала суду може бути оскаржена до апеляційного суду Дніпропетровської області через Інгулецький районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її винесення.
Суддя ОСОБА_1