ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1 ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 210/4187/15-а
Провадження № 2-а/210/105/15
іменем України
"11" грудня 2015 р.
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Чайкіна О.В.
за участі секретаря Куксенко О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною, зобов'язання вчинити певні дії щодо відновлення виплати пенсії та надбавки до неї,-
Позивачі, ОСОБА_4, ОСОБА_3, в особі представників ОСОБА_5 звернулися до суду із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог зазначали, що являють громадянами України, однак з 20 грудня 2011 року постійно мешкають в Ізраїлі. До виїзду за межі України вони перебували на пенсійному обліку в УПФУ в Дзержинському районі м. Кривого Рогу та отримували пенсію за віком, як не працюючі громадяни, виплата якої була незаконно припинена відповідачем з 01 липня 2012 року у зв'язку з виїздом позивачів за кордон. Постановою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 07 лютого 2014 року, Позивачам поновлена пенсія з урахуванням надбавок «дітей війни», починаючи з 06 листопада 2013 року. У подальшому, 25 серпня 2015 року, позивачі звернулись до відповідача із заявою про поновлення пенсійних виплат з 01 червня 2012 року по 06 листопада 2013 року. Однак, відповідач, незважаючи на те що, право на отримання пенсії підтверджено судовим рішенням, відмовило у виплаті пенсій у зв»язку з відсутністю доказів, що підтверджують факт проживання на Україні. Разом з тим, позивачі вважають таку відмову незаконною, оскільки вона порушує їхні конституційні права, та суперечить практиці ЄСПЛ, ВАС України, ВСУ. Тому, позивачі просили суд:
1) визнати незаконною бездіяльність відповідача у поновленні виплати позивачам пенсії за віком за період з 01 червня 2012 року по 06 листопада 2013 року;
2) зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та індексацію і виплатити позивачам пенсії за віком та інші пенсійні надбавки згідно Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне державне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV, як непрацюючим пенсіонерам, по документах, наявних у пенсійній справі, на зазначений банківський рахунок за період з 01 червня 2012 року по 06 листопада 2013 року;
3) зобов'язати відповідача виплатити позивачу ОСОБА_2 підвищення до пенсії в розмірі надбавки, встановленої для дітей війни, згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року та Постанови КМУ від 28 грудня 2011 року № 1381 в розмірі 7% прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність на вказаний в заяві банківський рахунок, за період з 01 червня 2012 року по 06 листопада 2013 року;
4) зобов'язати відповідача виплатити позивачам компенсацію втрати частки доходу у зв»язку з несвоєчасною виплатою пенсії та підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01 червня 2012 року по 06 листопада 2013 року по день фактичної виплати;
5) надати позивачам виписку із розпорядження про перерахунок /поновлення виплати пенсії з інформацією про періоди страхового стажу і заробітної плати (доходу), які враховані при розрахунку пенсії з посиланням на нормативні акти;
6) з метою швидкого захисту життєво важливих інтересів та з урахуванням престарілого віку позивачів, допустити негайне виконання постанови суду відповідно до п.1 ч.2 ст.256 КАС України, в повному обсязі позовних вимог, шляхом одноразового стягнення боргу по пенсії, за період з 01 червня 2012 року по 06 листопада 2013 року;
7) покласти обов'язки щодо забезпечення виконання судового рішення на начальника УПФУ в Дзержинському районі м. Кривого Рогу;
8) зобов'язати УПФУ в Дзержинському районі м. Кривого Рогу, відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.163 КАС України, протягом 14 днів із дня набрання судового рішення законної сили, надати суду звіт про виконання судового рішення.
Враховуючи положення ст. 183-2 КАС України, судом відкрито скорочене провадження, оскільки позивачі звернулись до суду із позовом щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, що відповідає положенням пункту 2 частини 1 цієї статті.
Разом з тим, Позивачі заперечували проти розгляду справи в порядку скороченого провадження. Крім того, після отримання заперечень відповідача та у зв»язку із недостатністю повідомлених позивачами відомостей, та перебуванням справи № 210/8658/13-а у Вищому адміністративному суді України, суд дійшов висновку, що для ухвалення повного та об'єктивного рішення по суті спору є необхідним проведення судового засідання з викликом сторін, про що винесено відповідну ухвалу.
Враховуючи перебування справи № 210/8658/13-а за позовом ОСОБА_6 та ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу з вимогами за аналогічний період та аналогічними вимогами на розгляді в Вищому адміністративному суді України, судове засідання призначено на 01 грудня 2015 року.
Оскільки станом на 01 грудня 2015 року адміністративна справа № 210/8658/13-а за позовом ОСОБА_6 та ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу з вимогами за аналогічний період та аналогічними вимогами до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу не повернулась, однак згідно з даними ЄДРСР розгляд касаційної скарги відповідача призначено до попереднього розгляду на 10 листопада 2015 року, судом відкладено розгляд справи на 11 грудня 2015 року.
Сторони в судове засідання не прибули, але враховуючи раніше подану позивачами заяву про розгляд справи за їх відсутності та відсутності їх представників, наявність заперечень відповідача проти позову, а також вимоги ст.128 КАС України, суд розглядає справу за відсутності сторін та згідно із ст.41 КАС України без фіксації процесу технічними засобами, в порядку письмового провадження.
Управлінням Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області подано заперечення проти позову, в яких відповідач посилається на те, що позивачі не проживають на території України, позивачі до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області особисто не зверталися, заяв за встановленою формою щодо поновлення виплати пенсії не подавали, позивачами не надано жодного документу, який би підтверджував їх проживання або реєстрацію в Дзержинському районі, тому правовий зв'язок між сторонами відсутній. Крім того, Відповідач зазначав, що Позивачі вже звертались з аналогічним позовом, їх вимоги були частково задоволені, та по заявленим вимогам винесено судове рішення, яке набрало законної сили і яким у позові відмовлено. В межах раніше задоволеного позову, судове рішення виконано. З урахуванням викладено, просить у позові відмовити (а.с. 50-66).
Суд, дослідивши матеріали справи 210/4187/15-а; матеріали адміністративної справи № 210/8658/13-а, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачів підлягають частковому задоволенню з урахуванням наступного.
Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_7 є громадянами України, які постійно проживають в Ізраїлі за адресою: АДРЕСА_1, що вбачається з копій закордонних паспортів позивачів (а.с.6,7), свідоцтв аташе з консульських питань Консульського відділу №1 Посольства України в Державі Ізраїль від 16 жовтня 2013 року ( а.с. 8,9).
Відповідно до довідок Центрально-міського РВ в м. Кривий Ріг ГУ ДМС України в Дніпропетровській області за № б/н від 05 листопада 2013 року, та довідок Комунального підприємства «ЖЄО №8» дільниця № 1 за №581, №582 від 30 жовтня 2013 року ОСОБА_3, 20 квітня 1947р.н. та ОСОБА_2, 12 лютого 1942р.н. зняті з реєстраційного обліку з 11 листопада 2011 року з адреси: м. Кривий Ріг вул. ХХІІ Партз'їзду, б. 47-40 у зв'язку з оформленням виїзду на постійне проживання до Ізраїлю, за вказаною адресою були зареєстровані з 17 березня 1978 року по 11 листопада 2011 року (а. с.10-13),
Судом встановлено, що позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_7 перебували на обліку в УПФУ в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області та отримували пенсію за віком по 31.05.2012 року, що вбачається з довідок відповідача №2663/05-33, №2662/05-33 від 30.10.2013 року ( а.с. 16,17). Крім того, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали 26 серпня 2015 року пенсійні посвідчення 370 (серії 65 за № 154669) та пенсійне посвідчення 371 (серії 65 № 154670) відповідно (а.с. 18).
Також з наданих до суду матеріалів вбачається, що позивачі не здійснюють підприємницьку діяльність на території України, про що свідчать довідки з ЄДРПОУ (а.с. 14, 15).
Постановою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 07 лютого 2014 року у справі № 210/8658/13-а (пр. № 2-а/210/186/13), залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду від 14 квітня 2014 року позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, задоволено частково: визнано дії управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області щодо відмови №2842/05/33 від 15.11.2013 року ОСОБА_2 у поновленні виплати пенсії та надбавки до неї на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та №2843/05/33 від 15.11.2013 року ОСОБА_8 у поновленні виплати пенсії; зобов'язано відповідача поновити виплату пенсії та надбавки до неї на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», призначеної ОСОБА_2 з 06.11.2013 року згідно архівної пенсійної справи, що знаходиться на зберіганні в управлінні Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області поновити виплату пенсії призначеної ОСОБА_3 з 06.11.2013 року згідно архівної пенсійної справи, що знаходиться на зберіганні у відповідача. У задоволенні іншої частини позову відмовлено (а.с. 19-26; 52-62).
З матеріалів адміністративної справи № 210/8658/13-а пр.. № 2-а/210/186/13 також вбачається, що ухвалою Вищого адміністративного суду від 10 листопада 2015 року касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області відхилено, а постанову Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 7 лютого 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року залишено без змін (а.с. 145-147, спр. № 210/8658/13).
Судові рішення у справі № 210/8658/13-а пр. № 2-а/210/186/13 за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області позивачами не оскаржувались.
Також судом встановлено, що на виконання вищевказаних судових рішень Позивачам з 06 листопада 2013 року довічно призначено пенсію за віком та здійснюється їх виплата (а.с. 27, 28, 63, 64).
В подальшому, а саме 25 серпня 2015 року позивачі звернулись до УПФ У країни в Дзержинському районі м. Кривого Рогу (вх.. № 2122) із заявою про поновлення раніше призначених пенсії за віком а також інших пенсійних надбавок, з підстав, передбачених пенсійним законодавством, як непрацюючим громадянам, враховуючи підвищення, в розмірі надбавки, встановленої для дітей війни, за документами, які є в пенсійній справі з проведенням перерахунку та індексації, а також виплачувати їх щомісячно на вказані в заяві банківські рахунки за період з 01 червня 2012 року по 06 листопада 2013 року (а.с. 29, 30, 32, 33).
Листами від 25 серпня 2015 року за № 1708/02/37, та за № 1709/02/37, позивачам було відмовлено в поновленні виплати пенсії з посиланням на відсутність паспорта громадянина України та проживання за межами України (а.с. 31, 34).
Разом з тим, мотиви такої відмови суперечить положенням чинного законодавства, тому дії відповідача в цій частині слід визнати протиправними.
Так, у справі № 210/8658/13-а (за участі тих же сторін та з тих же підстав), судами встановлено, що УПФ в Дзержинському районі м. Кривого Рогу зобов'язано поновити виплату пенсії позивачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з моменту їх звернення з відповідною заявою до пенсійного органу, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року №25-рп/2009.
Так, статтею 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, пенсії не призначаються. Пенсії, призначені в Україні до виїзду на постійне проживання за кордон, виплачуються за 6 місяців наперед перед від'їздом за кордон. За час перебування цих громадян за кордоном виплачуються тільки пенсії, призначені внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання. Порядок переведення пенсій, призначених внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, в інші країни визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 вказаного Закону, виплата пенсії припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Згідно з статті 51 цього ж Закону у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відмовляючи у поновленні пенсії позивачам відповідач виходив з того, що у останніх відсутній паспорт громадянина України або Тимчасова посвідка на постійне проживання, та триває робота щодо підготовки нормативно-правових актів, спрямованих на виконання рішення КСУ, якими будуть передбачені умови, норми і механізми виплати пенсій громадянам, які проживають у країнах, з якими не укладено міжнародних договорів щодо пенсійного забезпечення (а.с. 31, 34).
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 положення п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання за кордоном у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір з питань пенсійного забезпечення і якщо згода на обов'язковість такого міжнародного договору не надана Верховною Радою України, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Як зазначено в Рішенні № 25-рп/2009, оспорюваними нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
У відповідності до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, з 7 жовтня 2009 року порядок виплати пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон регулюється нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням рішення Конституційного суду України № 25-рп/2009, тобто виплата пенсії повинна проводитися незалежно від місця проживання пенсіонера. Відсутність законодавчо встановленого механізму поновлення виплати пенсії, припиненої у зв'язку з виїздом громадянина України на постійне місце проживання за кордон, не може бути підставою для позбавлення таких осіб права на соціальний захист, що встановлений статтею 46 Конституції України.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачі, проживаючи у Ізраїлі, як громадяни України, мають такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни цієї держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.
Таким чином у позивачів - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виникло право на поновлення раніше призначеної пенсії, а тому мотиви, якими відповідач обґрунтував відмову позивачам у поновлені виплати пенсії, є неправомірними.
Тому позовні вимоги (п. 1 прохальної частини позову) є обґрунтованими та підлягають задоволенню, та в частині мотивів відмови у поновленні виплати підлягають визнанню протиправними.
Що стосується дати, з якої підлягає поновлення позивачам виплати пенсії, та відповідно, позовних вимог, викладених в п. 2-3, суд зазначає наступне.
Слід зазначити, що з дня набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 7 жовтня 2009 року щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону № 1058-ІV виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. Тому, на думку суду, саме з цього часу відповідні управління ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон. Тобто, підстави поновлення виплати пенсії позивачам виникли з дня набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009, а саме з 07 жовтня 2009 року.
Отже, з урахуванням норм Конституції та вищевказаного рішення Конституційного Суду України, управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області зобов'язано було відновити виплату пенсій ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 7 жовтня 2009 року.
Така правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 12 травня 2015 року (справа №21-180а15) та від 19 травня 2015 року (справа №21-168а15), та відображена, наприклад, в постановах ВАС України від 30 липня 2015 р. за № К/800/27403/15, від 08 липня 2015 року за № К/800/52011/13.
Разом з тим, суд не вбачає підстав для вирішення позовних вимог щодо «зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та індексацію і виплатити позивачам пенсії за віком та інші пенсійні надбавки згідно Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне державне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV, як непрацюючим пенсіонерам, по документах, наявних у пенсійній справі, на зазначений банківський рахунок за період з 01 червня 2012 року по 06 листопада 2013 року» та «зобов'язання відповідача виплатити позивачу ОСОБА_2 підвищення до пенсії в розмірі надбавки, встановленої для дітей війни, згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року та Постанови КМУ від 28 грудня 2011 року № 1381 в розмірі 7% прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність на вказаний в заяві банківський рахунок, за період з 01 червня 2012 року по 06 листопада 2013 року» (п. 2-3 прохальної частини позову - а.с. 4), оскільки такі вимоги вже були предметом судового розгляду у справі між тими ж самими сторонами та з тих же підстав, про що вбачається з матеріалів справи № 210/8658/13-а.
Так, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 18 листопада 2013 року звернулися до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, в якому, з урахуванням неодноразових уточнень просили суд: - визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, наведені в п.п.09-1 позову, в частині розгляду і задоволення позовних вимог про відновлення виплати та здійснення перерахунку пенсії та підвищення пенсії як дитині війни, з 07.10.2009 року по 18.05.2013 року;- визнати незаконною бездіяльність відповідача у поновленні виплати позивачам пенсії за віком та виплати підвищення пенсії, як дітям війни з 07 жовтня 2009 року; - зобов'язати відповідача прийняти рішення про відновлення позивачам виплати пенсії за віком та інших пенсійних надбавок, на підставах, визначених пенсійним законодавством України, починаючи з 07.10.2009 року; - зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та індексування пенсії за віком та інших пенсійних надбавок згідно Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне державне страхування» від 09.07.2003 року №1058-1V, як непрацюючим пенсіонерам, з застосуванням при перерахунку пенсії середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за 2012 рік по документах, наявних у пенсійній справі, з урахуванням додатково наданих документів про страховий стаж, що не врахований у пенсійній справі на зазначений банківський рахунок з 07 жовтня 2009 року; - зобов'язати відповідача встановити та виплачувати позивачам підвищення до пенсії у розмірі надбавки, встановленої для «дітей війни» згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року №2195-1V та Постановою КМУ від 28.12.2011 року №1381 в розмірі 7% прожиткового мінімуму , встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, на зазначені в заявах банківські рахунки з 07.10.2009 року; - допустити негайне виконання постанови суду відповідно до п.1 ч.2 ст.256 КАС України; - покласти обов'язки щодо забезпечення виконання судового рішення на УПФУ в Дзержинському районі м.Кривого Рогу та зобов'язати УПФУ в Дзержинському районі м. Кривого Рогу, відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.163 КАС України, протягом 14 днів із дня набрання судового рішення законної сили, надати суду звіт про виконання судового рішення (а.с. 74-76, 79-80 мат. адм..справи № 210/8658/13-а).
Постановою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 лютого 2014 року позов задоволено частково: визнано дії управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області щодо відмови №2842/05/33 від 15.11.2013 року ОСОБА_2 у поновленні виплати пенсії та надбавки до неї на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та №2843/05/33 від 15.11.2013 року ОСОБА_8 у поновленні виплати пенсії; зобов'язано відповідача поновити виплату пенсії та надбавки до неї на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», призначеної ОСОБА_2 з 06.11.2013 року згідно архівної пенсійної справи, що знаходиться на зберіганні в управлінні Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області поновити виплату пенсії призначеної ОСОБА_3 з 06.11.2013 року згідно архівної пенсійної справи, що знаходиться на зберіганні у відповідача. У задоволенні іншої частини позову відмовлено (а.с. 83-91 мат. адм.справи № 210/8658/13-а; а.с. 19-26, 52-58 мат. адмін.справи № 210/4187/15).
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року, та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 листопада 2015 року вищевказана постанова суду першої інстанції (а.с. 114-115; а.с. 145-147 мат. адм.справи № 210/8658/13-а; а.с. 59-62 мат. адмін.справи № 210/4187/15) залишена без змін.
Приймаючи постанову у справі 210/8658/13-а суд керувався ч.2 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та зазначив, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 35 та ст. 46 цього Закону. Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовані Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший (п.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1).
У справі № 210/8658/13-а за позовом тих же позивачів до того ж відповідача та з тих же підстав, рішенням, що набуло законної сили встановлено, що оскільки позивачі звернулись до відповідача із заявою про поновлення пенсій та надбавок до неї лише з 06 листопада 2013 року, тому їх права підлягають захисту саме з 06 листопада 2013 року, а не з 07 жовтня 2009 року (а.с. 56).
При цьому, позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повністю погодились з судовим рішенням та не оскаржували його, в запереченнях на апеляційну скаргу просили залишити без змін постанову суду першої інстанції (а.с. 110-113, мат. адмін.справи № 210/8658/13-а).
Отже, у справі № 210/8658/13-а за адміністративним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, аналогічні позовні вимоги, та позивачам відмовлено у поновленні виплати пенсії та надбавок до неї за період з 07 жовтня 2009року по 05 листопада 2013 року, відмовлено у зобов'язані відповідача поновити виплату пенсії та надбавки до неї на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», призначеної ОСОБА_2 за період з 07 жовтня 2009року по 05 листопада 2013 року (а.с. 52-62).
Тобто, за наслідками здійсненої судової процедури прийнято судове рішення по суті заявлених в пунктах № 2 та № 3 прохальної частини позовних вимог, що набрало законної сили, звернуто до виконання та виконується відповідачем.
У відповідності до пункту 4 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що з приводу спірних правовідносин між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та Управлінням Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в частині вимог щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок і виплатити позивачам пенсії за віком та інші пенсійні надбавки згідно Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне державне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV, як непрацюючим пенсіонерам, по документах, наявних у пенсійній справі, на зазначений банківський рахунок за період з 01 червня 2012 року по 06 листопада 2013 року» та «зобов'язання відповідача виплатити позивачу ОСОБА_2 підвищення до пенсії в розмірі надбавки, встановленої для дітей війни, згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року та Постанови КМУ від 28 грудня 2011 року № 1381 в розмірі 7% прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність на вказаний в заяві банківський рахунок, за період з 01 червня 2012 року по 06 листопада 2013 року» ухвалено судове рішення, яке набрало законної сили, суд вбачає наявними підстави для закриття провадження по справі у відповідній частині.
У зв»язку з тим, що позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3, викладені в пунктах № 2-3 прохальної частини позову вже вирішені у справі № 210/8658/13-а, та відносно цих вимог є рішення, яке набрало законної сили, суд при розгляді адміністративної справи № 210/4187/15-а не застосовує до спірних правовідносин правові позиції викладені Верховним Судом України в постановах від 12 травня 2015 року (справа №21-180а15) та від 19 травня 2015 року (справа №21-168а15).
При цьому, разом з вимогами щодо перерахунку та виплати пенсій, позивачі просять зобов'язати відповідача здійснити її індексацію, але оскільки вимоги про здійснення перерахунку та виплати пенсій позивачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за період з 07.10.2009року по 05.11.2013 року відхилені, та у їх задоволенні відмовлено постановою суду у справі № 210/8658/13-а, яка залишена без змін ухвалою суду апеляційної та касаційної інстанції, в такому випадку, вимоги щодо проведення індексації не можуть бути задоволені.
Також, щодо позовних вимог у частині зобов'язання відповідача виплатити компенсацію втрати частини доходу в зв»язку з несвоєчасною виплатою пенсії та підвищення до пенсії (п. 4 прохальної частини позову) суд зазначає наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_2 відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має статус дитини війни. Згідно статті 6 Закону №2195-ІV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Редакція цієї статті набрала чинності з 1 січня 2006 року. Відповідно до ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком має бути встановлений у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у розмірі встановленому законами України про Державний бюджет на відповідний рік. 28.12.2011 року було прийнято постанову Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» №1381. Згідно п. 1 абзацу 4 зазначеної постанови №138, чинної у період поновлення пенсії позивачу (за судовим рішенням у справі 210/8658/13-а), встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення, встановлене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", провадиться у розмірі 7 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом, для осіб, які втратили працездатність.
За таких обставин, відповідач повинен був здійснити перерахунок та нарахування позивачу сум державної соціальної допомоги, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі визначеному постановою КМУ №1381, а саме у розмірі 7% відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом, для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 12.12.2013 року по 31.12.2013 року, включно.
В свою чергу, 16 січня 2014 року було прийнято Закон України «Про державний бюджет на 2014 рік» прикінцевими положеннями якого не було врегульоване питання стосовно розміру виплат державної соціальної допомоги особам, що мають статус дій тини війни, у зв'язку з чим у період з січня 2014 року застосуванню підлягають положення статті 6 «Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірах необмежених Кабінетом Міністрів України. Разом з тим, з 03 серпня 2014 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31.07.2014 року, відповідно до якого у 2014 році норми і положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та в розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджету Пенсійного фонду України на 2014 рік. Враховуючи вищевикладене з 03.08.2014 року розмір соціальної державної допомоги встановлюється та регулюється Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» яка, зокрема, встановлює виплати дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення, встановлене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", провадиться у розмірі 66,43 гривні.
Судом встановлено, що у справі № 210/8658/13-а позивачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено у здійсненні перерахунку і виплати пенсій та інших пенсійних надбавок, у тому числі для «дітей війни» (ОСОБА_2М.) за період з 07 жовтня 2009року по 05 листопада 2013 року.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв"зку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), яку виплачують за рахунок коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету, коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету. Відповідно до ст.3 цього ж закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). же положення зазначеного закону поширюється на вже нараховані, але не сплачені суми пенсій.
Оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суд відмовив в задоволенні позовних вимог щодо перерахунку та виплати пенсії з 07 жовтня 2009року по 05 листопада 2013 року, а до звернення до суду за захистом своїх прав 18 листопада 2013 року виплату пенсії було неправомірно призупинено, підстав для застосування норм вищеназваного закону не вбачається.
Таким чином, оскільки поновлення пенсії, її перерахунок та виплата ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розпочато за рішенням суду у справі № 210/8658/13-а лише з 06 листопада 2013 року, відсутній об'єкт нарахування індексації, тому у цій частині позов не підлягає задоволенню.
Не підлягає задоволенню вимога позивача щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу негайного виконання судового рішення, оскільки судом не прийнята постанови, яка відповідно до ст. 256 КАС України підлягала б негайному виконанню.
Оскільки вимоги щодо покладання обов'язку по забезпеченню виконання рішення та надання звіту про виконання судового рішення пов'язані з вимоги про виплату пенсії, в частині яких провадження у справі закрито, суд не вбачає підстав для їх задоволення.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, та прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення;
Таким чином, за результатами розгляду справи судом приймається постанова про часткове задоволення позовних вимог, з мотивів, викладених вище .
Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати по справі віднести на рахунок Державного бюджету.
Керуючись ст. ст.2,9,10,11,17,69-72,86,88,90, 94,99,100,128,160-163,167 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною, зобов'язання вчинити певні дії щодо відновлення виплати пенсії та надбавки до неї - задовольнити частково.
Визнати незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області щодо відмов: № 1708/02/37 від 25.08.2015 року ОСОБА_2 у поновлені виплати пенсії та надбавки дитини війни за період з 01 червня 2012 року по 06 листопада 2013 року та № 1709/02/37 від 25.08.2015 року ОСОБА_3 у поновленні виплати пенсії та надбавки до неї за період з 01 червня 2012 року по 06 листопада 2013 року.
Провадження щодо позовних вимог в частині зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області здійснити перерахунок і виплатити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пенсії за віком та інші пенсійні надбавки згідно Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне державне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV, як непрацюючим пенсіонерам, по документах, наявних у пенсійній справі, на зазначений банківський рахунок за період з 01 червня 2012 року по 06 листопада 2013 року - закрити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 157 КАС України.
Провадження щодо позовних вимог в частині зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області виплатити позивачу ОСОБА_2 підвищення до пенсії в розмірі надбавки, встановленої для дітей війни, згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року та Постанови КМУ від 28 грудня 2011 року № 1381 в розмірі 7% прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність на вказаний в заяві банківський рахунок, за період з 01 червня 2012 року по 06 листопада 2013 року - закрити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 157 КАС України.
У задоволенні адміністративного позову в решті заявлених вимог - відмовити.
Судові витрати у розмірі 73 (сімдесят три) гривні 08 копійок сплаченого судового збору по справі віднести на рахунок Державного бюджету України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду, прийняту в порядку письмового провадження, може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя: О. В. Чайкіна