Справа № 163/2843/15-ц
Провадження № 2/163/380/15
09 грудня 2015 року Любомльський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - Павлуся О.С.,
за участю секретаря Семенюк К.М.,
позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Любомль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕкономКомфорт» про визнання договорів недійсними та застосування наслідків недійсності правочину,
11 серпня 2015 року позивач звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕкономКомфорт» про визнання договорів недійсними та застосування наслідків недійсності правочину.
Свій позов мотивує тим, що 13 жовтня 2015 року між ним та ТОВ «ЕкономКомфорт» було укладено договори про надання послуг № 05061/15 та № 05061. Відповідно до умов зазначених договорів ТОВ «ЕкономКомфорт» зобов'язувалось за плату вчинити від імені та за рахунок останнього певні юридичні дії, спрямовані на отримання ним позики, розмір якої визначений в додатку № 1 до договору № 05061/15. Посилаючись на те, що у відповідача відсутня ліцензія на надання фінансових послуг, а також на те, що відповідач ввів його в оману шляхом залучення його коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми, позивач просив визнати недійсними укладені між сторонами договори 05061/15 та № 05061 від 13 жовтня 2015 року, застосувати наслідки недійсності правочинів та стягнути з відповідача сплачені ним за договором №05061 від 13 жовтня 2015 року кошти в сумі 9900 грн..
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві, вказав, що побачивши оголошення в газеті, вирішив звернутися до відповідача з метою отримання позики. Після того, як він оплатив кошти в сумі 9900 гривень, консультант запевнила його, що він на протязі трьох днів отримає позику в розмірі 100000 гривень. Проте, ні зі спливом трьох днів, ні згодом, позика ТОВ «ЕкономКомфорт» надана не була, і він зрозумів, що його ввели в оману.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Директор ТОВ «ЕкономКомфорт» в надісланому до суду запереченні на позовну заяву, просить відмовити в задоволенні позову зазначаючи, що Товариством не порушено вимоги Закону «Про захист прав споживачів», оскільки до укладених правочинів не може бути застосовано визначення "пірамідальної схеми", а також ТОВ «ЕкономКомфорт» не є фінансовою установою та не надає фінансових послуг, а тому не є обов'язковим для останнього мати ліцензію на укладення договорів, передбачених Цивільним кодексом України. Крім цього, ТОВ «ЕкономКомфорт» не має прибутку від залучення платежів згідно договору про участь у програмі.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази, суд дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 13.10.2015 року між позивачем ОСОБА_1 і ТОВ «ЕкономКомфорт» укладено договір № 05061, відповідно до умов якого відповідач взяв на себе зобов'язання за плату здійснити копіювання та сканування представлених Замовником матеріалів і документації; перевірку достовірності наданої Замовником інформації у реєстрі судових рішень та за іншими, незабороненими чинним законодавством України, джерелами та інформаційними базами даних; скласти, з урахуванням побажань Замовника, Договір та інші необхідні письмові документи щодо його участі у програмі «комфорт» з дотриманням вимог чинного Законодавства; надати інформаційні, консультаційні, роз'яснювальні та довідкові послуги з питань діяльності та подальшої участі Замовника у програмі; надати інформаційні, консультаційні, роз'яснювальні та довідкові послуги з питань податкового, цивільного, фінансового та господарського законодавства, щодо участі Замовника у програмі (а.с. 5).
Відповідно до п. 2.1 цього договору сторони дійшли згоди, що оплата вищенаданих послуг є договірною і становить 9900 гривень.
Того ж дня між сторонами було укладено договір № 05061/15, за змістом якого відповідач за згодою позивача зобов'язався вчинити за плату та за рахунок останнього певні юридичні дії, спрямовані на надання коштів у позику, визначених в додатку № 1 до цього договору, а саме, надати 100000 гривень (а.с. 7), які позивач повинен повернути відповідачу шляхом здійснення 180 платежів у сумі по 555,56 грн.(а.с. 4-5,7).
Зі змісту вказаних договорів встановлено, що програма ТОВ «Економ Комфорт» формується виключно на коштах учасників, метою яких є придбання відповідних товарів та/або отримання відповідної суми у позику з розстроченням платежу на досить тривалий час у порядку та на умовах, передбачених договором.
Позивач на виконання умов вищевказаних договорів сплатив відповідачу на підставі банківської квитанції 9900 гривень (а.с. 8).
З акту приймання-передачі виконаних робіт вбачається, що ОСОБА_1 підтвердив , що отримав від ТОВ «Економ Комфорт» всі послуги в повному обсязі, передбаченому п.1.1 Договору №05061, якісно, повно, коректно та сумлінно; жодних претензій по якості і обсягу послуг з питань виконання Договору до ТОВ «Економ Комфорт» немає.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається
Згідно п.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг», 5) фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, -і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Проведена позивачем оплата коштів в сумі 9900 грн. - це плата за надані відповідачем послуги відповідно до договору №05061 від 13.10.2015 року, який укладений між сторонами, що відповідає вимогам ст. 203 та ст. 626 ЦК України.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що послуга ТОВ «ЕкономКомфорт" надана позивачу, не може вважатися фінансовою у розумінні п.5 ч.1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг», оскільки відсутня її ознака, як отримання прибутку від залучення грошових коштів від третіх осіб.
Крім того, відповідно до положень, закріплених у ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність),
що вводить споживача в оману або є агресивною.
Зокрема, відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 19 цього Закону забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Таким чином, Законом України «Про захист прав споживачів» закріплена можливість визнання недійсними правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.
При цьому в зазначеному Законі нормативне визначення поняття «пірамідальна схема» не надано, однак визначено ознаки, які відносять діяльність суб'єкта підприємництва до «пірамідальної схеми».
Аналіз п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» дає підстави для висновку, що поняття «пірамідальна схема» у розумінні цієї норми має такі обов'язкові ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару. Для кваліфікації «пірамідальної схеми» необхідна наявність усіх зазначених ознак.
Відсутність однієї з вищевказаних ознак виключає можливість визнання схеми як «пірамідальної», тобто такої, що порушує норми чинного законодавства України.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року у справі № 6-40цс13, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.
Таким чином, судом встановлено, що відсутня омана відповідачем ТОВ «ЕкономКомфорт" позивача ОСОБА_1 щодо укладення 13.10.2015 року договорів з позивачем № 05061 і № 05061/15, тому немає підстав визнавати ці договори недійсними та задовольняти позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача кошти в сумі 9900 гривень.
Таких висновків дійшов і ВССУ в ухвалі від 12 серпня 2015 року у справі №6-18952св15.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 213, 215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 203, 626 ЦК України Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про захист прав споживачів», суд,
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕкономКомфорт» про визнання договорів недійсними та застосування наслідків недійсності правочину.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Любомльський районний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у
справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Любомльського районного суду Павлусь О.С.