"08" грудня 2015 р. м. Київ К/800/60295/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Моторного О.А. - головуючого,
Борисенко І.В.,
Кошіля В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області
на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15.02.2013
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014
у справі № 2а-5284/12/2170
за позовом Публічного акціонерного товариства "Херсонський суднобудівний завод"
до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області, Головного управління Державної казначейської служби у Херсонській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення,-
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 15.02.2013, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 11.12.2012 №0001171504 та №0001181504; стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2012 року у сумі 2358809,00 грн.
В касаційній скарзі відповідач-1, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових (звітних) періодів за квітень 2012 року, за результатами якої складено акт від 29.11.2012 № 2778/15-4/14308500, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог п.п.200.1, 200.2, 200.3, 200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування по декларації за квітень 2012 року в сумі 2358809,00 грн. та занижено суму бюджетного відшкодування по декларації за березень 2012 року в сумі 2358809,00 грн.
На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 11.12.2012 були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення: № 0001171504, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 2358809,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 1179404,50 грн.; № 0001181504, яким збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2358809,00 грн.;
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що дії ДПІ щодо зменшення позивачу бюджетного відшкодування з ПДВ у квітні 2012 року на 2358809,00 грн. та збільшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у березні 2012 року на 2358809,00 грн. є протиправними, внаслідок чого податкові повідомлення-рішення від 11.12.2012 №0001171504 та №0001181504 підлягають скасуванню.
Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.
Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Відповідно до п. 14.1.18 ст. 14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до вимог п. 200.4 ст. 200 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин), якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
По даній справі судами першої та апеляційної інстанцій, при визнанні неправомірними спірних податкових повідомлень-рішень взагалі не досліджено та не здійснено аналізу податкових накладних, наявності фактичної сплати позивачем податку на додану вартість постачальнику в ціні придбаних товарів (послуг); не досліджено реального здійснення господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано суму бюджетного відшкодування ПДВ.
Крім того, колегія суддів вважає, що судам попередніх інстанції необхідно врахувати чи є належним способом захисту позивача вимоги про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, з яким він звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі, щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.
При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231 ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області задовольнити частково.
Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15.02.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 скасувати.
Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: (підпис)О.А. Моторний
Судді(підпис)І.В. Борисенко
(підпис)В.В. Кошіль