11 грудня 2015 року м. Київ К/800/49088/15
Суддя Вищого адміністративного суду України Лосєв А.М., розглянувши матеріали касаційної скарги Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області
на ухвалуЗапорізького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2015 року
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року
у справі№ 808/5883/15
за позовомДержавної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області
доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
проприпинення підприємницької діяльності, -
До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 листопада 2015 року на підставі частини 5 статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України касаційну скаргу позивача було залишено без руху у зв'язку з тим, що скаржником до касаційної скарги не додано документа про сплату судового збору.
10 грудня 2015 року до Вищого адміністративного суду України надійшло клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору. Вказане клопотання мотивоване тим, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" від 28 грудня 2014 року не передбачено виділення кошторису, зокрема, і відповідачу для сплати судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Водночас, згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" зобов'язано Кабінет Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.
Розглянувши вказане клопотання скаржника, суддя-доповідач дійшов висновку, що у його задоволенні слід відмовити, оскільки відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення скаржника від законодавчо встановленого обов'язку зі сплати судового збору. Зазначена позиція також збігається із висновками Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року (заява № 70297/01) та Верховного Суду України, викладеними в його ухвалі від 28 вересня 2015 року у справі № 21-5496а15.
Вимоги ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 листопада 2015 року скаржником не виконано.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачу, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
Виходячи з викладеного та у зв'язку з невиконанням вимог ухвали, якою касаційну скаргу залишено буз руху, суддя-доповідач приходить до висновку про наявність підстав для повернення касаційної скарги скаржнику.
Керуючись статтями 108, 165, 211-214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач
1. У задоволенні клопотання Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про звільнення від сплати судового збору відмовити.
2. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року у справі № 808/5883/15 повернути скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Вищого адміністративного суду України А.М. Лосєв