23 листопада 2015 року м. Київ К/800/17826/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий:Нечитайло О.М.
Судді: Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.,
за участю секретаря:Латишевої Л.П.,
за участю представників
позивача:Крицького М.П.,
відповідача:Масюка А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби
на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 травня 2012 року
та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року
у справі № 2а-8083/11/1470
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська агропромислова корпорація «Нікоагрокапітал»
до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська агропромислова корпорація «Нікоагрокапітал» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 травня 2012 року, позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20 липня 2010 року № 0000372301/0.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року змінено рішення суду першої інстанції, виключено з мотивувальної частини постанови посилання суду на правомірність формування позивачем податкового кредиту, якій підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України за період лютий - березень 2010 року. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Позивач на адресу суду касаційної інстанції надіслав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідач, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Відповідачем також заявлено клопотання про заміну його правонаступником Жовтневою об'єднаною державною податковою інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, у зв'язку із проведеною реорганізацією.
Відповідно до статті 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Враховуючи викладене та надані докази перейменування відповідача, судова колегія вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.
Позивачем 19 березня 2010 року була подана до контролюючого органу податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2010 року. Згідно наданої декларації та додатків до неї сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок товариства у банку, складає 461 547,00 грн.
Крім того, 19 квітня 2010 року позивачем подана податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2010 року. Згідно з декларацією та додатками до неї, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на банківський рахунок товариства, складає 1 151 513,00 грн.
Посадовими особами відповідача здійснено документальну невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок в установі банку за лютий 2010 року та березень 2010 року, про що складено акт від 16 липня 2010 року № 797/23-35301768.
За висновками акту перевірки, позивачем в порушення вимог підпункту 7.2.8 пункту 7.2 та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено суму податкового кредиту, задекларовану у декларації за грудень 2009 року та січень-березень 2010 року, у результаті чого завищено заявлену до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість за лютий 2010 року на 461 547,00 грн. та за березень 2010 року на 1 151 513,00 грн.
За результатами проведеної перевірки, відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 20 липня 2010 року №0000372301/0, яким зменшив позивачу суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2010 року у розмірі 461 547,00 грн., за березень 2010 року у розмірі 1 151 513,00 грн.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, з метою підтвердження внесених позивачем до декларацій з податку на додану вартість даних та права платника на відшкодування податку на додану вартість податковим органом було направлено запити від 26 березня 2010 року №5246/10/15-214 та від 07 травня 2010 року №7530/10/15-214 про надання копій відповідних документів, які, згідно доводів відповідача, залишені без відповіді.
Крім того, ВПМ ДПІ у Жовтневому районі надано висновки від 07 квітня 2010 року №234, від 13 травня 2010 року № 293 згідно яких, без проведення документальних перевірок постачальників товарів до виробника немає можливості надати висновок про правомірність суми бюджетного відшкодування, у зв'язку з тим, що існує велика ймовірність того, що заявлений до відшкодування податок на додану вартість не був сплачений.
На підставі наявної інформації та за результатами перевірок декларацій позивача податковим органом зроблено висновок про порушення платником норм податкового законодавства при розрахунку сум податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
Відповідачем видано наказ від 25 травня 2010 року №148 та направлення від 25 травня 2010 року №113/23-23 на проведення позапланової виїзної перевірки позивача для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування. При прибутті 26 травня 2010 року за фактичним місцезнаходженням підприємства за адресою: Миколаївська область, Жовтневий район, с. Полігон, вул. Зоряна 1А, з боку посадових осіб товариства було вчинено дії, які перешкоджали здійсненню повноважень посадовими особами контролюючого органу щодо проведення перевірки.
Посадові особи позивача відмовились від отримання під розписку копії наказу від 25 травня 2010 року №148, направлення від 25 травня 2010 року №113/23-23 на проведення позапланової виїзної перевірки та не допустили посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, у результаті чого відповідачем складено акт від 26 травня 2010 року №62/23-23 «Про відмову від допуску посадових осіб до перевірки».
З огляду на вказане, відповідачем зроблено висновок про неможливість документального підтвердження правомірності формування позивачем податкового кредиту грудня 2009 року та січня-березня 2010 року та, відповідно, заявлення до відшкодування сум податку на додану вартість за лютий 2010 року у розмірі 461 547,00 грн. та за березень 2010 року у розмірі 1 151 513,00 грн.
Суд першої інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що при формуванні суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, платник податків не несе відповідальність за дії інших осіб - контрагентів, за результатом вчинення господарських відносин з якими, позивачем сформовано податковий кредит.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем в порушення вимог підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» перевірку позивача проведено поза межами строку встановленого Законом. При цьому, вказав на те, що факт придбання товарів (послуг), при розрахунках за які товариством був сплачений та включений до складу податкового кредиту податок на додану вартість не може бути досліджений судом, оскільки фактично перевірка позивача не була проведена в повному обсязі.
Так, за змістом підпункту 7.7.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.
Підпункт 7.7.5 пункту 7.5 вказаної статті передбачає, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про державну податкову службу в України» посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Отже, податковий орган має право здійснити перевірку поданої платником податку декларації лише у визначеному законом порядку, а саме призначити та провести камеральну перевірку лише в межах 30-денного строку з моменту отримання податкової декларації, а також позапланову виїзну перевірку в межах такого ж строку. При цьому, діючим на час виникнення спірних правовідносин законодавством, податковому органу не надавалось право здійснювати такі перевірки поза межами вказаних строків.
З матеріалів справи вбачається, що декларація з податку на додану вартість за лютий 2010 року подана товариством до контролюючого органу 19 березня 2010 року, а декларація з податку на додану вартість за березень 2010 року - 19 квітня 2010 року. Отже, згідно вимог Закону України «Про податок на додану вартість», перевірка поданих позивачем декларацій повинна була бути проведеною не пізніше 19 квітня 2010 року та 19 травня 2010 року, відповідно, тоді як в акті перевірки дата її проведення - 16 липня 2010 року.
За встановлених обставин, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позапланова перевірка декларацій з податку на додану вартість за лютий-березень 2010 року, проведена податковим органом поза межами строків, визначених Законом України «Про податок на додану вартість», для проведення такої перевірки.
При цьому, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виключив з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції посилання на правомірність формування позивачем податкового кредиту, якій підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України за період лютий - березень 2010 року, оскільки фактично перевірка не була проведена в повному обсязі, так як позивач не надав відповідачу відповідні документи для перевірки.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
Враховуючи викладене та з огляду на недоведеність податковим органом правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду попередньої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, а відтак, скасування спірного рішення.
Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.
На підставі викладеного, керуючись статтями 55, 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Жовтневу міжрайонну державну податкову інспекцію Миколаївської області Державної податкової служби на Жовтневу об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Миколаївській області.
2. Касаційну скаргу Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області служби залишити без задоволення.
3. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року у справі №2а-8083/11/1470 залишити без змін.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Нечитайло О.М.
Судді:Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.