03 грудня 2015 року м. Київ К/800/34121/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Островича С.Е., Степашка О. І., Федорова М. О.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХ-ЦЕНТР-Н» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХ-ЦЕНТР-Н» (далі - ТОВ «ТЕХ-ЦЕНТР-Н») звернулось до суду з позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Новомосковська ОДПІ) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2015 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «ТЕХ-ЦЕНТР-Н» відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2015 року апеляційну скаргу ТОВ «ТЕХ-ЦЕНТР-Н» задоволено. Скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2015 року та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ТОВ «ТЕХ-ЦЕНТР-Н» задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанцій Новомосковська ОДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2015 року та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2015 року.
Сторони в судове засідання не з'явились, а тому відповідно до вимог ст. 222 КАС України розгляд справи проведено в письмовому провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.
Новомосковською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Тех-Центр-Н" по взаємовідносинам з ТОВ «Барилит плюс» за травень 2014 року. За результатами перевірки складено акт №478/221/37376526 від 09 вересня 2014 року.
Перевіркою встановлено порушення позивачем: п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 по операціях по ланцюгу постачання у травні 2014 р. від ТОВ «Барилит плюс», в результаті чого ТОВ «ТЕХ-ЦЕНТР-Н» занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму ПДВ 10321106,07 грн.
На підставі акта перевірки Новомосковською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення, яки позивача збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 15481650,11 грн., у т. ч. 10321106,07 грн. - за основним платежем, 5160553,04 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Судом апеляційної інстанцій встановлено, що протягом періоду, який перевірявся ТОВ «ТЕХ-ЦЕНТР-Н» мало господарські відносини з придбання у ТОВ «Барилит Плюс» нафтопродуктів (бензину та дизельного палива) за договорами поставки нафтопродуктів. Реальність вищезазначених господарських операцій підтверджується додатковими угодами, податковими накладними, актами приймання-передачі, товарно-матеріальними відомостями, платіжними дорученнями, які свідчать про оплату позивачем товару, паспортами та сертифікатами якості, договором зберігання №3302 від 01 лютого 2013 року, укладеним з ПАТ «Дніпронафтопродукт» та доказами знаходження нафтопродуктів на зберіганні у ПАТ «Дніпронафтопродукт» як на момент поставки, так і після. Використання позивачем придбаних нафтопродуктів у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи, які свідчать, що ТОВ "Тех-Центр-Н" реалізовувались нафтопродукти на власних АЗС, які перевозились ПАТ «Дніпронафтопродукт» згідно договору №3501 від 01 квітня 2013 року.
Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з 14 Податкового кодексу України. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статті 198 Податкового кодексу України.
У відповідності до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до Податкового кодексу України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно положень п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.
Отже, податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України.
Разом з тим, не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9. п.139.1 ст. Податкового кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною 2 ст. 9 Закону Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачені вимоги до первинних документів.
Судом апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ «ТЕХ-ЦЕНТР-Н» підтверджено здійснення господарських операцій відповідними податковими накладними та іншими документами що за своєю формою та змістом відповідають ст. 201 ПК України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять всі обов'язкові реквізити.
Крім того, невиконання контрагентами платника своїх зобов'язань щодо сплати податку на додану вартість до бюджету має негативні наслідки лише щодо цієї особи і платник податку не може бути позбавлений права на податковий кредит та відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо він виконав усі вимоги чинного законодавства та має документальні підтвердження розміру податкового кредиту.
Суд апеляційної інстанцій дійшов до висновку, що фактичне виконання господарських зобов'язань підтверджується належним чином оформленими первинними документами, укладені договори відповідають економічному змісту та діловій меті, отримані блага використані позивачем у власній господарській діяльності, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі його активів, а отже зазначене повністю спростовує доводи відповідача, що здійснені позивачем і його контрагентами господарські операції не мали реального характеру, а використовувались виключно для зменшення податкових зобов'язань позивача, не має документального підтвердження.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Судді С.Е. Острович
О.І. Степашко
М.О. Федоров