30 листопада 2015 року м. Київ К/800/5328/13
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Пилипчук Н.Г.
Цвіркуна Ю.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.02.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012
у справі №2а/0470/10842/11
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудінсвест -Д»
до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська
про скасування податкових повідомлень - рішень, -
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.02.2012, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 23.03.2011 №0000112302/0 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Євробудінвест-Д» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 502565,00 грн., та №0000122302/0 про збільшення суми грошового зобовязання Товариству з обмеженою відповідальністю «Євробудінвест-Д» з податку на додану вартість у розмірі 48246,25грн.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального права.
Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Євробудінвест-Д» з питань визначення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та задекларований в податкові декларації з ПДВ за лютий 2010 року, за результатами якої складено акт № 6430/23-5/34512861 від 24.12.2010.
За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.1, пп.7.7.2, пп. 7.7.4 п. 7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.4.2, пп. 5.12.2 п. 5.12 розділу 5 Наказу ДПА України «Про внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість» від 15.06.2005 №213, внаслідок чого позивачем недостовірно визначено суму бюджетного відшкодування за червень 2010 року, а саме завищено бюджетне відшкодування на суму 502565,00 грн., та занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду у розмірі 38597,00 грн.
Дані порушення, на думку податкового органу, виникли внаслідок того, що 30.06.2008 позивачем отримано податкову накладну №1 від 27.07.2006 від ТОВ «Інтертранспорт» на суму 4404000,00 грн., у т. ч. податок на додану вартість - 734000,00 грн., за якою позивачем включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у декларації з ПДВ за червень 2008 року від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту 701351,00 грн., що є неправомірним, оскільки, за результатами звітного періоду платник податку зобов'язаний сформувати як суму податкових зобов'язань такого звітного періоду, так і суму дозволеного в цьому ж періоді податкового кредиту.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.03.2011 №0000112302/0, яким зменшено позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 502565,00 грн. та № 0000122302/0, яким збільшено позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 48246,25 грн., у т. ч. за основним платежем 38597,00 грн., за штрафними санкціями 9649,25 грн.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судом повно встановлено обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до положень підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.
При цьому підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, не підтверджених податковими накладними.
Отже, у податковому періоді (попередній період), коли податкова накладна була виписана продавцем товарів, але не отримана покупцем цих товарів, покупець товарів не мав документа (податкової накладної), на підставі якого міг би включити суму податку на додану вартість по цій операції до складу податкового кредиту.
Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника та з'ясування достовірності й повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.
Аналіз вищенаведеної норми дає підстави для висновку, що подання заяви зі скаргою на постачальника є виключним правом, а не обов'язком покупця. Таким чином, недотримання позивачем порядку, встановленого підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених ним витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення податкової інспекції, позаяк згідно з абзацом 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону, підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.
За підтвердження факту придбання та оплати товару в податковому періоді в якому були виписані податкові накладні, що податковим органом не заперечується, однак, які фактично отримані позивачем пізніше, але в межах строків встановлених ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.02.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239№ КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді Н.Г. Пилипчук
Ю.І.Цвіркун